Спрощення чи хаос: чому скасування актів виконаних робіт може вдарити по бізнесу
26 Лютого 19:46
РОЗБІР ВІД 
Українці вже давно звикли купувати товари та послуги в кілька кліків: замовив, оплатив, отримав. Здавалося б, чому бізнес не може працювати за такою ж простою схемою? Саме це вирішили виправити народні депутати, ухваливши закон, який скасовує обов’язковість підписання актів виконаних робіт (АВР) між підприємствами. Автори ініціативи обіцяють бізнесу економію до 20 млрд грн на рік та гармонізацію з європейськими стандартами. Але чи все так райдужно на практиці, з’ясовував «Комерсант Український».
Європейський вектор чи пострадянський спадок?
Головний аргумент прихильників закону – відповідність міжнародній практиці. У більшості країн світу та ЄС акти наданих послуг справді не використовуються. Компанії виставляють інвойси, а контроль за виконанням здійснюють через внутрішні процедури. Наше ж обов’язкове оформлення АВР вони називають пострадянським рудиментом, коли форма переважає над змістом.
Після підписання закону Президентом підприємці зможуть самі домовлятися, чи потрібні їм акти. У випадках, коли сторони вирішать відмовитися від паперів, первинним документом для бухгалтерії та податкової стане рахунок (інвойс), підписаний виконавцем.
Здавалося б, довгоочікувана свобода. Але, як це часто буває, деталі виявилися підступними.
Зворотний бік медалі: “Крута тема для шахраїв”
Юристи б’ють на сполох. На їхню думку, скасування обов’язкових актів відкриває скриньку Пандори для недобросовісних гравців ринку.
«Уявіть ситуацію. Ви виконали роботу, виставили рахунок, а замовник відмовляється платити, заявляючи: «Я не отримував послуг. Ви нічого не робили». Чим доводити факт надання послуг без підписаного акту?», – пояснює юрист Олена Янчук.
Акт виконаних робіт – це не просто папірець. Це підтвердження волі замовника про те, що послуга надана належним чином і без зауважень. Без нього єдиними доказами стають листування, свідчення або складні експертизи. І це створює ідеальні умови для зловживань з обох боків.
Ще більше непокоїть фахівців потенціал для відвертого шахрайства.
«Це крута тема для шахраїв. Схема проста: укладаємо договір, наприклад, на поставку харчових продуктів. Нічого не веземо, а виставляємо претензію, що роботи виконані, але не оплачені. Ідемо до приватного виконавця – і ось він уже накладає арешт на рахунки та майно «боржника». Добросовісний замовник опиняється перед вибором: платити за не існуючу послугу або місяцями в суді доводити, що нічого не було», – підкреслює Олена Янчук.
Раніше саме акт виконаних робіт був тією «захисною стіною», яка не давала запустити цей механізм без згоди обох сторін. Договір (договоритися) – не означає виконати. Не можна в договорі все передбачити, бо він підписується до виконання робіт. А Акт – після.
Питань більше, ніж відповідей
Особливо гостро реагують ті, хто безпосередньо супроводжує договірну роботу підприємств.
«Я, як юрист, який обслуговує підприємства, не пропущу жодного договору, в якому не будуть передбачені акти. Тому що тупі законодавці думають, що це десь зекономить. Але ніхто не думає, що робити, коли кошти сплачені, а роботи не виконані», – вважає юрист Олег Петровський.
І це не просто емоції. Залишається безліч неврегульованих технічних питань:
- Як фіксувати акти прихованих робіт у будівництві, де контроль якості на проміжних етапах критично важливий?
- За якими нормативами виконана робота, якщо немає підтвердження приймання?
- Як оформлюватимуться гарантійні зобов’язання? Від якої дати вони відраховуватимуться, якщо факт виконання юридично ніде не зафіксований?
Ціна “спрощення”
Автори закону оперують вражаючими цифрами: підготовка одного акту коштує 200–300 грн, щомісяця підприємство витрачає на це близько 4 000 грн, а загальна річна економія для бізнесу має сягнути 20 млрд грн. Крім того, вони наголошують, що раніше до 5% робочого часу керівника і до 13% часу бухгалтера витрачалося на оформлення АВР.
Але чи врахували законодавці інші витрати?
«Хто рахував вартість судових спорів, які неминуче виникнуть після скасування актів? Хто рахуватиме час, витрачений юристами на супровід цих спорів? Хто відшкодує збитки підприємствам, чиї рахунки будуть заблоковані через необґрунтовані претензії? А головне, тепер рандомний ФОП може не робити акт, але має найняти юриста оформлювати договори. В чому економія?», – запитує юрист.
Що далі?
Закон уже ухвалений і чекає на підпис Президента. Сподіватися залишається хіба що на вето або на те, що бізнес швидко адаптується і почне прописувати в договорах усі можливі ризики. Але це, погодьтеся, ніяке не «спрощення».
«Тепер виконавцю буде пофіг, і ніхто не нестиме відповідальності за неякісне виконання. Можна буде красти, дерибанити, не добудовувати, постачати гниль». І довести це без акта буде дуже і дуже непросто», – резюмує Олег Петровський.
Односторонній документ без приймання замовником підвищує комплаєнс-ризик. Компанії зі зрілим СВК частіше залишать акт або «acceptance» в іншій формі. Поки не сформується практика застосування (перевірки/суди/роз’яснення), більшість бухгалтерів обере консервативний шлях: акт + додаткові докази.
«Акт виконаних робіт – це не лише бухгалтерія. Це доказ приймання в господарських спорах: якість, обсяг, строки, підстава для оплати/штрафів. Багато компаній не відмовляться від цього «щита». Жоден закон ніколи не буде прописаний ідеально. Набагато важливіше – трактування та застосування законодавчих норм», – вважає ексзаступник Міністра фінансів України Олена Макеєва.
Схоже, що задекларована економія на папері може обернутися для українського бізнесу колосальними збитками в реальному секторі. Чи варта така «свобода» таких ризиків – питання, на яке кожному підприємцю доведеться відповідати самостійно, наймаючи юристів для складання багатосторінкових договорів, які мають захистити від потенційних зловживань, або працювати по-старому.
Авторка: Алла Дуніна
