Стратегічний ресурс: чому і як український газовидобуток став ціллю російських атак
31 Жовтня 12:04
РОЗБІР ВІД 
Жовтневі атаки ворога на об’єкти українського газовидобутку спричинили не лише питання на кшталт “скільки ж потужностей втрачено”. Багатьох турбує і те, як Україні пройти зиму без достатніх обсягів газу власного видобутку. Відповіді на ці запитання з’ясовував «Комерсант Український».
Сім цілеспрямованих атак ворога на українську газову інфраструктуру від початку жовтня – таку загрозливу статистику навів кілька днів тому голова правління компанії “Нафтогаз України” Сергій Корецький.
Комбінованої атаки – ракетами та дронами – зазнали об’єкти енергетичної інфраструктури Харківщини та Полтавщини 3 жовтня. У Нафтогазі її тоді назвали “найбільшим масованим ударом по газовидобувних активах Групи Нафтогаз від початку повномасштабної війни”. А видання Bloomberg із посиланням на поінформовані джерела тоді повідомило, що внаслідок обстрілу Харківської та Полтавської областей 3 жовтня Росія зруйнувала близько 60% потужностей видобутку газу в Україні. Далі були інші масовані атаки – з інтервалом у кілька днів.
На запитання, якими виявились конкретні – в цифрах та назвах об’єктів – наслідки цих атак, офіційної відповіді немає. Що, власне, зрозуміло. І все ж, деякі дані публічнно озвучувались. Приміром, про втрати українського газовидобутку в середині жовтня у Вашингтоні на засіданні Регіональної групи МВФ говорив голова НБУ Андрій Пишний. Мабуть, підкреслюючи такими даними потребу України у фінансовій допомозі.
“росія атакує енергетичну інфраструктуру, і зараз 55% українського газовидобутку недоступне. Ми наближаємося до чергової складної зими. Саме тому, на наш погляд, Україна потребує подальшої ефективної співпраці з МВФ – уже у вигляді нової програми, яка враховуватиме досвід існуючої, продовження війни та надзвичайно високу невизначеність”, – заявив посадовець.
Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко конкретні цифри втрат публічно не наводила, але її заяви все рівно були досить інформативними.
“Через масовані російські удари по газовій інфраструктурі ми тимчасово втратили власний видобуток”, – заявила 23 жовтня глава уряду, пояснюючи доцільність закупівлі додаткових об’ємів імпортного газу.
Ключові регіони
Те, що ворог, намагаючись знищити український газовидобуток, спрямовував свої удари в основному на Полтавщину та Харківщину, зрозуміло. Саме ці регіони є критично важливими для газової галузі і відіграють ключову роль у видобутку газу. Ще в листопаді минулого року в Асоціації газовидобувних компаній України повідомляли, що саме на Харківщину та Полтавщину припадає 88% від загального виробництва газу в країні.
За словами Михайла Гончара, президента Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, Харківщина ще донедавна забезпечувала приблизно 45% загальнонаціонального газового видобутку, а Полтавщина – 43%. Решта видобувалась на Сумщині, Львівщині, Івано-Франківщині, Чернігівщині. Тобто основні газовидобувні області України – це Харківська і Полтавська. “І для росіян це відомий факт”, – зазначає Михайло Гончар. А пояснюючи це, згадує факти з історії української газовидобувної галузі.
“Великий газовидобуток в Радянському Союзі і споживання газу, воно ж починалося не з Сибіру, воно починалося з України якраз. І перший газопровід, який був збудований, який постачав газ в Москву, це не з Сибіру і не з Уралу, а з України – з Дашави. І в країни Західної Європи, в Австрію, зокрема, яка була піонером в 68-му році, то це були постачання українського газу”, – нагадує Михайло Гончар.
Дашава – це селище на Львівщині, де ще на початку минулого століття було відкрито родовище газу. І згодом, вже після Другої світової війни, саме звідти експортувався газ до Європи та у зворотній бік – в росію. Тоді “столицею” вуглеводнів можна було вважати Прикарпаття. У другій половині минулого століття головні об’єми газу почали видобувати на території Дніпровсько-Донецької западини, куди належать, зокрема, і Полтавська та Харківська області, а також Сумська, Чернігівська, Луганська, Дніпровська. Нині “газовою столицією” України дехто називає Полтавщину.
Леонід Косянчук, експерт нафтового ринку, не схильний присвоювати подібні звання, але констатує:
“На Полтавщині розвіданих запасів достатньо, щоб забезпечувати абсолютно повністю потребу країни. І якби там не різні “схематози”, то цього вдалось би давно досягти”, – вважає фахівець.
Тепер, на жаль, сумні корективи в розвиток газовидобувної галузі України вносить російський агресор.
Відновленню підлягає
У своїх повідомленнях про черегові ворожі атаки посадовці, як правило, обмежуються “сухою” констатацією того, що пошкоджень зазнали об’єкти газової інфраструктури і що через атаку без газопостачання залишилися стільки-то споживачів у кількох населених пунктах. І лише наступні повідомлення про те, що “газопостачання, яке було припинено в результаті ворожого обстрілу, відновили усім споживачам”, дає певне уявлення про те, наскільки складними були пошкодження.
Як наголошує виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко, після кожної атаки українські видобувники роблять все можливе для ліквідації наслідків.
“Деякі об’єкти можна полагодити швидше й оперативно повернути частину обладнання в роботу. Дещо треба відбудовувати з нуля, що потребуватиме значно більше часу. Усі працюють на максимумі. Саме завдяки ремонтним роботам та новому бурінню, після масованих обстрілів у лютому-березні, видобувникам вдалося за кілька місяців фактично відновити власні показники виробництва”, – наголошує Артем Петренко.
Тоді під ударом також опинялись об’єкти газодобувної промисловості у Полтавській області. І ось тепер ворог знову атакує об’єкти газовидобутку. За словами експерта нафтового ринку Леоніда Косянчука, росіяни намагаються пошкодити технологічну інфраструктуру.
“Якщо йдеться про видобуток на газових роздовищах, там намагаються порушути логістику та технологічну структури. А газ, це ще така історія. Якщо, наприклад, бензин горить, то газ ще й вибухає в певній пропорції з повітрям. Тому, звичайно, що там меншими силами можна завдати більше пошкоджень”, – зазначає експерт.
Як пояснюють фахівці, якщо цілями ворога стають об’єкти газопередавальної інфраструктури, то мета цих ударів не стільки регіональна, тобто позбавити газу місцевих споживачів, скільки стратегічна, тобто створити перешкоди для накопичення достатніх обсягів газу на зиму. Але при цьому, звісно, і безпосередній видобуток газу страждає.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, схильний вважати, що йдеться все ж про тимчасову втрату потужностей газовидобутку. Одночасно він визнає, що швидко відновити пошкоджене буде важко і , відповідно, нам буде важко без достатнього власного ресурсу пройти цей зимовий період. При цьому Михайло Гончар нагадує, що у нас нині ситуація за обсягами споживання газу не є такою, як раніше.
“Не хочу порівнювати з далекими початком 90-х років, коли у нас загальне споживання газу 500 мільярдами кубів на рік обчислювалося. Чи, скажімо, початок 10-х років, коли загалом під 70 мільярдів споживалося, із них 20 мільярдів своїх, а 50 імпортували. І це був російський газ. У нас, в принципі, 2023-й рік був чим знаменний. Це не те, чим варто пишатися, але тоді ми вийшли на стан самозабезпечення газом, тобто споживали стільки, скільки видобували. Але це результат того, що у нас впало газоспоживання внасідок окупації східних та південних регіонів, де була енергомістка промисловість, і плюс частина промисловості зупинилася. Тому ми вийшли на цей показник”, – констатує експерт.
І тут вже виникає питання, чи здатна Україна перекрити дефіцит власного газу за рахунок імпортного. Точка зору Михайла Гончара.
“Хочу зазначити, що ті потужності, які ми маємо з точки зору правильної інфраструктури, вони дозволяють по імпорту з труби задовольнити наші потреби. Тому питання буде швидше стояти в грошах. І, знову ж таки, питання в тому, щоб надійно захистити газотранспортну інфраструктуру, ключові газокомпресорні станції від руйнівних ударів”, – наголошує фахівець.
Тобто завдання для влади не нове: посилення української ППО та пошук грошей. Як повідомила 24 жовтня під час години запитань до уряду прем’єр-міністр Юлія Свириденко, необхідний обсяг фінансування для додаткового імпорту газу становить близько 2 млрд євро і закриватися він буде зовнішню допомогу партнерів та внутрішніми резервами. 8,4 млрд грн на закупівлю додаткового імпортного енергоресурсу уряд вже виділив.
Автор: Сергій Василевич
