Ціна невизначеності: чому українська сталева продукція втрачає ринки збуту в ЄС
2 Березня 20:05
РОЗБІР ВІД 
Наприкінці лютого стало відомо про намір «АрселорМіттал Кривий Ріг» закрити свою дочірню компанію «Ливарно-механічний завод». А в січні повідомлялось про плани підприємства закрити свій блюмінговий стан. Чому найбільший в Україні металургійний комбінат змушений це робити — з’ясовував «Комерсант Український».
Виробнича діяльність «АрселорМіттал Кривий Ріг останнім часом, як пояснюють в компанії, опинилась під тиском принаймні трьох факторів.
По-перше, негативний вплив мало запровадження СВАМ (механізму вуглецевого коригування імпорту), який з 1 січня 2026 року трансформується від щоквартальної звітності у реальний вуглецевий податок.
Як результат, під загрозою втрати ринку ЄС опинилась значна частина сталевої продукції комбінату. Свою непривабливу справу роблять і надзвичайно високі ціни на електроенергію в Україні. А ще цієї зими через ворожі атаки особливо сильних пошкоджень зазнавала енергетична та інша інфраструктура країни. Все це негативно вплинуло на виробничі та фінансові показники компанії й винесло на порядок денний питання про зупинку і «Ливарно-механічного заводу», і блюмінгового цеху, який, до речі, був заточений на експорт в ЄС.
Загороджувальний СВАМ
Фактично упродовж всього минулого року українські металурги, та й не лише вони, очікували від Європейської комісії рішення, яке мало б убезпечити українські підприємства, що працюють в особливо складних умовах війни, від наслідків запровадження СВАМ. Можливість така у Єврокомісії була. Але у грудні 2025 року в Брюсселі відмовили українським виробникам сталі у будь-яких винятках або перехідному періоді, попри триваючу повномасштабну війну. Єврочиновники при цьому керувались припущенням, що вплив СВАМ на Україну буде мінімальним. На відміну від них виробничники не можуть дозволити собі керуватись припущеннями — потрібна визначеність. І для українських виробників вона зовсім неприваблива.
Розповідає Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Існує величезна невизначеність щодо CBAM і вона полягає в тому, що немає жодного офіційно встановленого для України тарифу по конкретній продукції. Немає жодного офіційного документа, окрім певної формули, яку кожен рахує самостійно. Український уряд в усних комунікаціях стверджує, що Європейська комісія вважає, що CBAM для України буде 2-3 євро на тонну продукції у 2026-му році. Мінус 0,6 євро — це 30 гривень на тонну, які ми платимо у вигляді податку СО2 в Україні. Тобто по суті 2-3 євро мінус 0,6 євро. Це дуже низькі цифри й вони не вказують на якусь катастрофічну ситуацію. Але ми ту саму формулу вираховуємо, як і наші колеги по ринку з «Метінвест», і ми не бачимо таких чудових цифр — 2-3 євро. Ми бачимо 60-90 доларів за тонну продукції, мінус 0,6 євро, яке ми платимо за СО2 тут в Україні. Таким чином, ніхто не розуміє, якою є ставка CBAM, тому що немає ні офіційного документа, ні роз’яснення. Про це стане відомо у 2027-му році, коли імпортери продукції в ЄС почнуть платити», — зазначає фахівець.
Він пояснює, що технічно за CBAM в Європейському Союзі платить імпортер. Тобто, по суті, контрагенти, партнери української компанії.
При цьому, нарахування CBAM починається з 1 січня, а контрагент-імпортер заплатить у 2027-му році одноразово за весь 2026-й рік, упродовж якого він імпортував. Натомість український партнер подібних привілеїв не має. Продовжує Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Ситуація виглядає наступним чином: якщо ми хочемо експортувати нашу продукцію в ЄС, то ми повинні надати для імпортера цієї продукції, тобто для нашого контрагента в ЄС, максимальну знижку на максимально прорахований CBAM. Тобто навіть якщо Європейська комісія порахувала, що це буде 2-3 євро, а ми рахуємо, що це буде 60-90 доларів за тонну, то ми повинні надати знижку на 60-90 доларів за тонну для того, щоб продати в 2026-му році. Тому що цю суму повинен закласти імпортер, аби мати зацікавленість імпортувати нашу продукцію в ЄС. По факту ж йому це не цікаво: він не хоче займатися ні CBAM, ні якимись звітами, і по суті він поступово переключається на європейську продукцію, яка звільнена від цього головного болю — на польську, на німецьку продукцію. По суті імпортерам не цікаво продовжувати з нами працювати», — зазначає фахівець.
І ця незацікавленість вже виявилась. За словами Олега Крикавського, з огляду на те, що вже з минулого року існує певна невизначеність з приводу ставки CBAM, із жовтня 2025-го року компанія не має нових замовлень на поставку продукції в ЄС.
Критичні ціни
Рекордні ціни на електроенергію для українських підприємств суттєво підвищують собівартість продукції і, відповідно, все більше погіршують економічну доцільність виробництва — у випадку з «АрселорМіттал Кривий Ріг» — сталевої продукції. Останнім часом такий ціновий вплив став особливо критичним, оскільки з огляду на пошкодження через сильні російські обстріли енергетичної інфраструктури, компанія змушена закуповувати імпортну електроенергію, яка є ще більш дорогою, з націнкою від трейдерів.
Продовжує Володимир Гайдаш, директор з корпоративних комунікацій компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«В лютому ціна на електроенергію становила в середньому 230 доларів за мегават, а у пікові часи було і 370 доларів за мегават. При тому, що наша точка беззбитковості — це 70 доларів на заводі. Тобто, порівняйте 70 доларів із 230 доларами, а іноді 360-370, які ми платимо», — зазначає фахівець.
Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг», пропонує порівняти таку цінову ситуацію з умовами європейського ринку, куди компанія експортує продукцію.
«Там точка беззбитковості — це ціна електроенергії у 50 євро за мегават. Це те, що німецька промисловість вимагає у свого уряду. І уряд Німеччини має таку програму, він буде стабілізувати ціну на електроенергію і опустить її до 50 євро за мегават. Зараз, наскільки пам’ятаю, вона в межах 80-100 євро за мегават. Порівняйте з нашими цінами, плюс ситуація зі CBAM, де ми змушені давати знижку у 60-90 доларів на тонну, що ми маємо імпортувати, і можна зрозуміти, що наша продукція на європейському ринку неконкурентоспроможна, і ціна електроенергії неконкурентоспроможна, і ми не маємо компенсаторних механізмів і захисту, які є в європейських виробників», — констатує Олег Крикавський
Він також пояснює, чим такий стан справ може загрожувати українській промисловості.
«Ми поступово перетворимося з металургічної країни в країну гірничо-збагачувальних комбінатів, тому що видобуток руди продовжує бути прибутковою річчю. Він не охоплюється CBAM, електроенергії там треба менше, а сталеливарна промисловість цех за цехом починає вимирати. Частково через те, що зруйновано російською агресією, частково через ціни на електроенергію і CBAM, але сталеливарна промисловість вимирає», — зазначає фахівець.
Хоча в компанії з таким розвитком подій не погоджуються. У пошуках визначеності щодо СВАМ і з надією на більш сприятливі сценарії для України представники металургів продовжують спілкуватись і з українським урядом, і з Європейською комісією — і в Брюсселі, і з представництвом Єврокомісії в Києві.
В компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» також втілюють кілька стратегій, які мають помʼякшити існуючі енергетичні обмеження. Про них під час недавнього онлайн-заходу «Як обстріли енергосистеми впливають на роботу бізнесу?», що провів Центр економічної стратегії, розповів директор зі звʼязків з держорганами компанії Олег Крикавський.
Приміром, ведеться робота над розвитком власної генерації та когенерації на базі наявних ТЕЦ. Хоча, як констатує посадовець, через масштаб підприємства реалізація таких проєктів потребує значних капіталовкладень і тривалого часу — розгорнути, наприклад, 250 МВт власних потужностей за короткий строк неможливо. Також підприємство веде переговори з урядом, аби перейти на довготривалі контракти щодо закупівлі електроенергії з виробниками. Принаймні, цінові удари це могло б помʼякшити.
Автор: Сергій Василевич
