Ти мені довіряєш? Кому ми довіряємо? Місце бізнесу.
20 Червня 2024 11:30
Вячеслав Трунов – заслужений юрист України, радник-експерт з питань захисту бізнесу ЮК “АМБЕР”
«Саме довіра визначає прогрес суспільства. Довіра є одним з найважливіших чинників зростання добробуту суспільства, його політичного розвитку, оскільки фактично кожна угода має елемент довіри, особливо довготермінова угода».
Френсіс Фукуяма, сучасний американський соціолог та політолог.
У минулому радянському суспільстві синонімами слова «бізнесмен» були ділець, фарцовщик тощо, тобто щось негативне. Наприклад, як у відомому фільмі: «Моя мама серце добре має, мій папаша мають магазин».
Відповідно, про якесь схвальне ставлення до підприємців не могло йти і мови. Але час іде, ставлення, як і сам бізнес, змінюються, ми розвиваємось, тому на сьогоднішній день, порівняно з 90-ми роками, можна побачити позитивну динаміку.
Проте, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за березень цього року, понад половина українців (56%) вважають, що останні «гучні справи» проти підприємців та окремих компаній є свідченням спроб боротися з порушенням бізнесом законів України. Ще 30% українців сприймають ці справи як тиск на бізнес, а решта (14%) не змогли визначитися зі своєю думкою.
Сприйняття ситуації у всіх регіонах досить подібне, і всюди більше половини опитаних вважають розслідування діяльності компаній та бізнесменів спробами боротися з порушеннями.
Це і є рівень довіри суспільства до бізнесу, його проблем та до тиску на нього.
Іншими словами, можна стверджувати, що більшість суспільства не бачить проблеми тиску на бізнес.
А що з довірою українців до органів влади?
Наприкінці минулого року КМІС дослідив рівень довіри суспільства до більшості органів у секторі державного управління.
Зафіксували зниження довіри до інститутів центральної влади.
З 91% до 76% стало менше тих, хто довіряє президенту, з 74% до 39% – уряду, з 58% до 21% – парламенту.
Серед інституцій довіру зберігають Збройні сили України та волонтери.
Так, наразі 94% українців довіряють ЗСУ, а 87% довіряють волонтерам.
У сфері громадської безпеки довіра помітно зросла. СБУ – до 59%, для РНБО – 49%.
Складна ситуація щодо довіри зберігається з прокуратурою, митницею, НАБУ і судовою системою. Хоча рівень довіри до них також зріс, але все одно залишається невисоким (25-32%), при цьому більше людей їм не довіряють.
Серед інших органів МВС довіряють 42%, ДБР – 39%. У випадку БЕБ показники становлять 27%.
Гірше з податковою. Згідно з дослідженням Ради бізнес-омбудсмена, рівень довіри до центрального апарату ДПС складає 19%, тоді як до регіональних податкових органів – 13%.
Ще гірше з державою в цілому. Згідно з даними соціологічного дослідження “Настрої українців під час війни”, проведеного в цьому році Національною платформою стійкості та згуртованості, державі довіряють 12% українців.
Звичайно, жах.
Але повернемося до конструктиву, до бізнесу.
Бізнес, якщо порівнювати його з організмом, є кровоносною системою, кровотворенням, а також серцем і судинами одночасно.
Якщо бізнесу немає, відповідно немає податків, немає пенсій, медицини, зарплат, в першу чергу бюджетникам. Немає бізнесу – держава фінансується за рахунок продажу вуглеводнів, або хтось бере її на утримання.
Якщо не буде власного розвинутого сталого бізнесу, то взагалі про якусь суб’єктність нічого мріяти, це неможливо.
Зрозуміло, в цей важкий час всі ми бʼємося, виживаємо. По великому рахунку вищенаведені заміри рівня довіри є оцінкою суспільства того, хто і як бʼється.
Як бʼється бізнес? Намагається працювати, зберігати робочі місця і в той же час 61% компаній підтримують власних співробітників, що перебувають у лавах Збройних сил, а 56% спрямовують фінансову підтримку армії та населенню, 84% стверджують, що певною мірою залучені до вирішення соціальних питань.
Про це свідчить опитування Gradus Research спільно з громадською організацією Impact Force.
Існує «Каталог внеску бізнесу в Перемогу». На жаль, не впевнений, що цей каталог наразі є актуальним, питання до бізнесу.
В той же час бізнес бʼється на другому фронті, з тиском. І в цьому двобої бізнес один на один, за гарантоване Конституцією право на підприємницьку діяльність без перешкод. Тиск на бізнес – це не якісь заслані силовики, а ставлення суспільства до нього. В соціальному, суспільному розумінні, тиск на бізнес – це ми всі.
Якщо всі ми, українці не змінемо свого ставлення, цей двобій буде нерівним між бізнесом та силовиками, які продовжують тиснути. І тиск на бізнес не зупиниться.
Це все не лише про виживання бізнесу, а й держави та суспільства в цілому.
P.S. При підготовці допису склалося враження, що представники бізнесу «соромляться» говорити про свій внесок у Перемогу.
Не впевнений, що це правильно.
