Бої на енергетичному фронті: до чого готуватися Києву взимку після удару по “Дружбі”
19 Серпня 17:16
ЕКСКЛЮЗИВ
Україна атакувала російський нафтопровід “Дружба”, який транспортує нафту з Росії до Європи. Минулої ночі офіційний Київ вдарив безпілотниками по нафтоперекачувальній станції “Нікольське” в Тамбовській області. Тепер звідти повністю зупинено перекачування нафти. Без палива залишилися як мінімум дві країни: Угорщина та Словаччина.
Які наслідки матиме руйнування нафтопроводу “Дружба” для світового паливного ринку, європейських країн-покупців російської нафти, Росії загалом та самої України, «Комерсант Український» розбирався разом з експертами.
Зупинка роботи магістрального нафтопроводу “Дружба” на південному напрямку, який забезпечує постачання сировини до низки НПЗ Центральної Європи, для регіонального паливного ринку знаменує короткострокові ризики дефіциту окремих марок нафтопродуктів, зміну логістики постачань і потенційне зростання волатильності цінових котирувань у країнах-споживачах.
В ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» член комітету ВР з питань енергетики Юрій Камельчук сказав наступне:
Удар по нафтоперекачувальній станції — надзвичайно серйозна подія. Повна зупинка “Дружби” свідчить про точність та ефективність дій українських Сил оборони.
Нафтопровід “Дружба”: оцінка пошкоджень і горизонти відновлення
Експерт у галузі енергетики Геннадій Рябцев, з яким теж поспілкувалися журналісти «Комерсант Український» застеріг від поспішних висновків щодо масштабу ушкоджень нафтопроводу.
Точної інформації немає, а відеокадри лише підтверджують сам факт інциденту. З огляду на побачене, транспортування нафти, ймовірно, буде відновлено протягом місяця, — сказав він.
На думку експерта, кейс із зруйнуванням “Дружби” має ще й правовий вимір.
Було б логічно офіційно припинити транзит російської нафти територією України, скориставшись положеннями Угоди про асоціацію з ЄС у частині загрози національним інтересам. Це перевело б ситуацію в юридичну площину і зняло б частину претензій урядів країн-споживачів, — додав Рябцев.
Він уточнив, що йдеться насамперед про Угорщину та Словаччину, які отримали винятки з паливного ембарго і суттєво залежать від “Дружби”.
У цьому випадку, оскільки у нас фактично йде війна, я думаю що це одна з найсуттєвіших загроз національним інтересам. Дуже дивно, що українська сторона досі не скористалася можливістю, яку їй надають нормативні документи. При цьому удари по цих нафтоперекачувальним об’єктам можуть спричинити та вже спричинили негативну реакцію двох урядів – угорського та словацького, якої можна було б запобігти, якби все відбувалося в рамках правового поля, з використанням тих можливостей, на які погодилися в тому числі й Угорщина і Словаччина, які ратифікували угоду про асоціацію”, — розтлумачив свою позицію Рябцев.
Енергетична війна і логістичні альтернативи
Політолог Руслан Бортник, коментуючи фактичне знищення трубопроводу, назвав його з “гарячою фазою енергетичної війни”, у межах якої сторони завдають ударів по критичній інфраструктурі.
Ми (українські військові, — ред.) системно пошкодили щонайменше три російські нафтоперекачувальні станції. РФ у відповідь б’є по інфраструктурі постачань в Україну, зокрема по об’єктах, що могли забезпечити імпорт газу з Азербайджану чи Румунії, — зазначив він.
Для ринку така ситуація, за словами експерта, означає, що на перший план виходять альтернативні маршрути:
- постачання сирої нафти танкерами в Адріатику з подальшим помпуванням трубопроводом Adria;
- реверсні схеми через сусідні країни;
- збільшення перероблення “неросійської” сировини там, де НПЗ технічно модернізовані під “змішані кошики”.
Однак перехід на інші сорти, перебалансування блендів і перерозподіл логістики потребують часу й коштів, що тисне на маржу переробників і може відбитися на кінцевих цінах пального у сегменті B2B та роздробі.
Чи витримає українська ГТС гарячу фазу енергетичної війни
Попри ескалацію, ключовим стабілізаційним фактором для бізнесу залишається ГТС України, з її розгалуженою мережею магістралей і підземних сховищ, що дозволяють акумулювати значні обсяги газу і швидко маневрувати потоками між точками входу та виходу. За словами члена комітету ВР з питань енергетики Юрія Камельчука,
крім фізичного захисту вузлових об’єктів, оператори впровадили цифрові системи моніторингу, що дає змогу відстежувати тиски та витрати в реальному часі та зменшувати наслідки будь-яких інцидентів. Це важливо на тлі ризиків дефіциту імпортних маршрутів та сезонного підвищення споживання в четвертому кварталі.
Експерт водночас звернув увагу на відмінності між нафтовою і газовою інфраструктурою. За його словами, газотранспортна система України будувалася з урахуванням підвищених ризиків і має значний запас гнучкості.
Система оснащена резервними маршрутами, інтегрованими підземними сховищами та механізмами оперативного перенаправлення потоків. Це дає можливість реагувати на загрози та виконувати контрактні зобов’язання навіть у разі інтенсивних обстрілів чи аварій, — підкреслив Камельчук.
Для трейдерів і великих споживачів це важливий сигнал: газова логістика нині більш адаптивна, ніж нафтова, а відтак операційні ризики для промисловості й генерації з боку ГТС залишаються контрольованими.
Як втрата “Дружби” позначиться на цінах на паливо та до чого готуватися великим імпортерам нафти
Нафтотрейдерам і великим споживачам варто закладати у моделі кілька сценаріїв. Якщо “Дружбу” відновлять у стислі терміни, ефект для внутрішнього ринку пального обмежиться тимчасовою волатильністю і точковими надбавками у прикордонних регіонах ЄС.
У разі, коли ремонт розтягнеться на місяці, підвищиться конкуренція за танкерні партії в Середземномор’ї, а переробники в Центральній Європі нарощуватимуть постачання альтернативних сортів, що призведе до зміни бенчмарків і диференціалів.
Для українського бізнесу у цій ситуації ключові ризики — нервова поведінка гуртових котирувань і збільшення оборотного капіталу, необхідного для фінансування запасів.
Удар по “Дружбі”: політичний вимір кейсу
Експерти наголошують: правова позиція України має бути чіткою і синхронізованою з ЄС, аби уникнути звинувачень у “несанкціонованому впливі” на постачання для країн, що мають офіційні винятки.
Безпекові заходи — від фізичного захисту до цифрового моніторингу — дозволяють підтримувати енергетичну стійкість. Але паралельно треба працювати над довгостроковими механізмами, які мінімізують будь-яку залежність регіону від російських вуглеводнів, — резюмував Камельчук.
Для бізнесу це сигнал пришвидшувати диверсифікацію джерел постачання, переглядати хедж-політики та готуватися до осені із запасом фінансової та логістичної міцності.
Україна знищила газопровід “Дружба”: що відомо
Вперше про те, що Україна завдала серйозної шкоди нафтопроводу “Дружба” заговорили 13 серпня. Тоді Угорщина звинуватила Україну в тому, що українські військові залишили країну без російської нафти. Це зробив міністр закордонних справ Петер Сійярто.
За його словами, тієї ночі Сили оборони України ударом знищили дві російські помпові станції нафтопроводу “Дружба”. Вони розташовані на виробничо-диспетчерській станції “Унеча” у Брянській області РФ.
Втрати країни-агрессора також засвідчили нові супутникові знімки високої якості.
Крім того, за інформацією Міненерго РФ, під час атаки було пошкоджено трансформаторну підстанцію, яка забезпечує роботу трубопроводу.
“Унеча” має ключове значення для транспортування російської нафти до порту Усть-Луга, на який припадає значна частина експортного постачання нафти з Росії, та для забезпечення нафтою білоруського НПЗ у Мозирі.
А у понеділок, 18 серпня, Сила безпілотних систем завдали удару по нафтоперекачувальній станції “Нікольскоє” у Тамбовській області РФ. Нафтоперекачувальна станція “Нікольскоє” — частина економічної інфраструктури РФ, яка залучена до забезпечення окупаційних військ.
Генштаб повідомив, що внаслідок влучання там спалахнула пожежа. Перекачування нафти магістральним нафтопроводом “Дружба” повністю зупинилося.
Цього ж дня Pravda написала про те, що нафту перестали отримувати одразу дві країни: Словаччина та Угорщина.
Увечері 18 серпня інформацію про те, що нафтопровід “Дружба” вщент зруйнували українські дрони підтвердив командувач СБС Роберт Бровді з позивним із позивним “Мадяр”.
“Дружба” припинила існування: як відреагував світ
Першою на проблеми з трубопроводом 14 серпня поскаржилася Угорщина. Офіційний Будапешт справді залежить від паливно-мастильних матеріалів із РФ. Через нафтопровід “Дружба” Угорщина імпортує понад 50% російської нафти сорту Urals.
Міністр закордонних справ країни Петер Сійярто заявив, що вдаривши по трубопроводу, Україна “вчинила замах на суверенітет Угорщини, частиною якого є енергетична безпека”.
На це відреагував глава МЗС України Андрій Сибіга. Він порадив Сійярто “скаржитися своїм друзям у Москві”, зазначивши, що Будапешт не захотів позбавлятися від нафтозалежності від Кремля навіть тоді, коли Володимир Путін почав повномасштабний наступ на Україну.
Голова МЗС Угорщини не забарився з відповіддю. Він заявив, що головний дипломат України повинен “скаржитися на росіян”, а не звинувачувати офіційний Будапешт.
Факт перший: Росія десятиліттями транспортує нафту до Угорщини трубопроводом “Дружба”. Це відповідає інтересам Угорщини. Факт другий: Україна завдає ударів цим трубопроводом, і постачання нафти регулярно припиняються через українські напади. Це суперечить інтересам Угорщини, — заявив Сійярто.
Крім того, Георг Шпетле — один із угорських політичних експертів, що займає проросійську позицію —- заявив, що
Україна робить провокації, атакуючи Кримський міст, АЕС, нафтопровід “Дружба”, щоб показати своїм європейським союзникам і Дональду Трампу, що вона здатна продовжувати цю війну, здатна на нові атаки навіть зараз, причому на стратегічно важливі об’єкти.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Що потрібно знати про нафтопровід “Дружба”
Нафтопровід “Дружба” — один із найбільших у світі та ключовий для транспортування радянської, а згодом російської та казахстанської нафти до країн Центральної та Східної Європи. Його будівництво розпочалося в 1960 році за рішенням Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Головною метою було забезпечення стабільних поставок енергоносіїв країнам соціалістичного блоку.
Перша гілка “Дружби” була введена в експлуатацію в 1964 році. Траса пролягла від Самари через Брянськ, далі розділяючись на північний і південний напрямки. Північна гілка постачала нафту в Білорусь, Польщу та Німеччину, південна — через Україну до Чехословаччини та Угорщини. Згодом до системи під’єдналися й інші країни.
Загальна протяжність нафтопроводу перевищує 4 тисячі кілометрів, а разом із відгалуженнями сягає близько 8 тисяч кілометрів. Максимальна пропускна здатність у радянський період оцінювалася у понад 60 млн тонн нафти на рік.
“Дружба” стала символом економічної інтеграції соцтабору, а після розпаду СРСР залишилася важливим маршрутом для експорту російської нафти в Європу. Транзитні країни, зокрема Україна, Білорусь і Польща, отримували значні прибутки від його експлуатації.
Сьогодні цей нафтопровід зберігає стратегічне значення для енергетичної безпеки Європи, хоч і часто опиняється у центрі політичних та економічних суперечок.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
