Українські банки цього року подали рекордну кількість позовів до боржників: як правильно позичати кошти
24 Грудня 16:24
РОЗБІР ВІД 
У 2025 році українські банки набагато частіше, аніж торік, з’ясовували стосунки зі своїми боржниками у судах. Для позичальників — нинішніх і потенційних — це привід не лише об’єктивно оцінити власні можливості обслуговувати кредит, а й замислитися над тим, як краще в разі потреби захистити свої фінансові права. Про що варто пам’ятати позичальнику — з’ясовував «Комерсант Український».
Понад 100 тисяч позовів подали цього року українські банки до боржників. Для порівняння: минулого року подібних позовів було відчутно менше — 84 261. Таку статистику з посиланням на дані Державної судової адміністрації України навела у грудні платформа Опендатабот. Цьогорічний показник у понад 100 тисяч позовів там назвали рекордним за останні сім років. Загалом з 2019 року суди отримали 511 865 позовів проти тих, хто заборгував банкам. І ще до відома: понад 70% усіх цьогорічних позовів припадає на Універсал Банк/Mono, А-Банк та ПриватБанк.
Ця банківська позовна статистика не містить даних про результати подібних боргових з’ясувань. Інша справа, що цих та інших конфліктних навколокредитних історій можна було б уникнути. Тим паче, що у позичальника є можливості, аби захистити свої права та інтереси.
Найперша лінія захисту
У пошуках фінансової підтримки українці найчастіше звертаються до банків або мікрофінансових організацій (МФО). Як пояснює Зоряна Зачепіло, адвокат адвокатського об’єднання «Захист», основна відмінність між банками та МФО полягає у вартості кредиту, рівні перевірки клієнтів і ступені фінансових ризиків. Банки пропонують більш стабільні та прозорі умови, тоді як мікрофінансові організації компенсують доступність кредитів високими відсотками. Але і там, і там, аби отримати кошти, потрібно укласти договір. І тут пролягає перша — очевидна, але достатньо важлива — лінія захисту. Продовжує адвокат Зоряна Зачепіло:
«Насамперед потрібно уважно ознайомитися з договором і, зокрема, з положеннями щодо процентної ставки, строків погашення, штрафів, пені та додаткових комісій. Необхідно звертати увагу не лише на рекламну процентну ставку, а й враховувати загальну суму коштів, які доведеться повернути відповідно до договору. Окрім цього, позичальнику варто заздалегідь з’ясувати розмір штрафних санкцій у разі прострочення платежів та можливі наслідки невиконання зобов’язань», — зазначає фахівчиня.
Також, за словами Зоряни Зачепіло, перед укладенням договору доцільно перевірити наявність у банку або мікрофінансової організації відповідної ліцензії в офіційному реєстрі НБУ.
«І ще одна порада: позичальнику варто зберігати копії договору, платіжні документи та електронні підтвердження, що можуть бути у разі потреби використані для захисту його прав», — наголошує адвокат.
Між правами і обов’язками
У позичальника є права. Скажімо, на отримання повної інформації про умови кредитування. У випадку ж наявності нечітких формулювань або додаткових платних послуг позичальник має право вимагати роз’яснень. Або взагалі відмовитися від укладення договору. Що часто не найгірший варіант. Також позичальник має право на дострокове погашення кредиту.
Головний обов’язок у позичальника один – своєчасно погашати кредит і відсотки по ньому. Але якщо, приміром, втрата джерела доходу, погіршення стану здоров’я чи інші життєві обставини, заважають виконувати цей обов’язок – що тоді робити? Як наголошує адвокат Адвокатського обʼєднання «Захист» Зоряна Зачепіло, чинне законодавство України містить механізми для захисту прав позичальників, але за умови своєчасного та правильного їх застосування.
«Насамперед особі, яка зіткнулася з труднощами у виконанні кредитних зобов’язань, доцільно проаналізувати умови кредитного договору, зокрема порядок нарахування відсотків, штрафів і пені, а також положення щодо відповідальності сторін. Важливим є фіксування обставин, що унеможливлюють своєчасне погашення кредиту, оскільки такі докази можуть бути використані під час переговорів з кредитором або в межах судового розгляду. Ігнорування вимог кредитора або спроби самостійного вирішення ситуації без належної правової оцінки часто призводять до погіршення становища позичальника та збільшення суми боргу», – констатує фахівчиня.
Логічно виникає запитання: коли саме та за яких обставин варто звертатись до адвоката? Відповідає Зоряна Зачепіло.
«Звернення до адвоката є обґрунтованим у випадках значної заборгованості, систематичного нарахування штрафних санкцій, порушення прав позичальника з боку банків чи колекторських компаній, отримання судових повісток або початку виконавчого провадження. Саме професійна правова допомога дозволяє оцінити законність дій кредитора, сформувати ефективну правову позицію, ініціювати переговори щодо реструктуризації боргу або забезпечити належний захист інтересів клієнта у суді. Практика свідчить, що своєчасне залучення адвоката значно підвищує шанси на мінімізацію фінансових втрат та запобігання незаконним методам стягнення заборгованості», – наголошує адвокат.
У сучасній банківській практиці дедалі частіше трапляються ситуації, коли позичальник отримує несподівану пропозицію: «закрити» кредит, сплативши лише 50 % від залишку боргу. Це викликає закономірні запитання: чому фінансова установа погоджується на значні поступки і чи не містить така пропозиція прихованих ризиків або пастки? Пояснює Зоряна Зачепіло.
«Відповідь слід шукати у механізмах банківського ризик-менеджменту. Коли банк видає кредит, він зобов’язаний сформувати відповідний фінансовий резерв – так званий «резерв на покриття можливих втрат». Чим вищий ризик неповернення кредиту, тим більшу суму банк змушений резервувати, що впливає на його прибутковість. Тому іноді банку вигідніше отримати часткове повернення, ніж утримувати проблемний актив на балансі з постійним навантаженням на резерви. Аналіз судової практики показує, що у випадках, коли позичальник сплатив частину боргу на підставі письмової пропозиції банку або додаткової угоди, суди визнають зобов’язання припиненим відповідно до статті 604 Цивільного Кодексу України», – зазначає адвокат.
Але не все так просто. Є кілька важливих речей, які мають у подібних ситуаціях захистити інтереси позичальника. Про них і розповідає далі адвокат Зоряна Зачепіло.
«По-перше, важливо фіксувати домовленості у письмовій формі. Тобто усе про що домовлено з банком щодо умов часткового погашення має бути оформлено письмово (лист, додаткова угода), відповідно до вимог Цивільного кодексу України. По-друге, формулювання в угоді мають бути чіткими. Приміром, у документі має бути зазначено, що після сплати визначеної суми зобов’язання вважається повністю припиненим, а залишок боргу не підлягає стягненню. Також перед укладенням угоди слід переконатися, що право вимоги за кредитом не було передано третій особі. І, нарешті, потрібно запастись підтвердженням виконання зобов’язання: після сплати узгодженої суми необхідно отримати офіційну довідку банку про відсутність заборгованості», – наголошує фахівчиня.
Тобто варто наголосити ще раз: за відсутності належного документального оформлення існує ризик подальших претензій з боку кредитора. І, як зазначає адвокат Зоряна Зачепіло, судова практика це підтверджує.
«У якості прикладу наведу справу № 761/31213/20, коли Шевченківський районний суд міста Києва відмовив позичальнику у визнанні кредитного зобов’язання припиненим, оскільки той не зміг надати жодного документа, який би засвідчував згоду банку на закриття кредиту шляхом сплати частини боргу. Суд дійшов висновку, що в такому випадку чинним залишається первинний договір, і решта суми підлягає стягненню у загальному порядку», – розповіла адвокат.
Тобто відсутність офіційного підтвердження виконання зобов’язання створює реальний ризик обману або маніпуляції з боку кредитора. Позичальник, сплативши частину боргу і спокусившись на словесну обіцянку банку «списати решту», може залишитися без юридичних підстав вважати кредит закритим, а надалі зіткнутися з повторними вимогами про сплату залишку, штрафів або пені.
Нестандартні ситуації
Багатьом клієнтам українських банків, зокрема і тим, які не мали жодних планів щодо отримання банківського кредиту, мабуть, доводилось не один раз почути пропозицію від банківського працівника скористатись картковими кредитними лімітами. Як відомо, кредитний ліміт є формою споживчого кредитування, яка передбачає надання банком позичальнику права користуватися грошовими коштами в межах установленого ліміту. І в тих, хто дослухався до подібних пропозицій можуть виникнути нестандартні кредитні зобов»язання.
Як зазначає адвокат Зоряна Зачепіло, такі ситуації все частіше зустрічаються в юридичній практиці Адвокатського об»єднання «Захист».
«На відміну від класичних споживчих кредитів, кредитний ліміт за платіжною карткою часто надається, оформлюється без підписання окремого письмового кредитного договору. На практиці банки обмежуються: анкетою-заявою клієнта; правилами банківського обслуговування; внутрішніми тарифами, розміщеними на сайті банку. При цьому істотні умови кредиту, зокрема розмір процентної ставки, порядок нарахування відсотків та штрафних санкцій, нерідко не погоджуються з позичальником у письмовій формі належним чином. Як наслідок, відбувається нарахування процентів та штрафів без письмового погодження; одностороння зміна тарифів банком; стягнення штрафних санкцій після припинення фактичних кредитних відносин; пред»явлення вимог, що значно перевищують суму фактично отриманих коштів. Відповідно подібні дії банків стають підставою для судових спорів», – розповідає фахівчиня.
За її словами, починаючи з 2018-2019 років, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що: загальні умови, тарифи та правила обслуговування не можуть автоматично вважатися погодженими з позичальником без належних доказів.
«Судова практика останніх років свідчить про посилення вимог до доказування з боку кредиторів та про неможливість стягнення з позичальника сум, які не були належним чином узгоджені в письмовій формі. Відповідно, суди дедалі частіше ухвалюють рішення про обмеження вимог кредитора сумою фактично отриманих коштів (тілом кредиту) або про відмову у стягненні штрафних санкцій», – наголошує адвокат Зоряна Зачепіло.
Криптовалютні кредити – новий інструмент фінансування, який стає все більш популярним серед тих, хто використовує цифрові активи.
Водночас, як пояснює фахівчиня, такі позики часто мають непрозорі умови, а сума боргу може значно збільшуватися через приховані комісії, надмірні штрафні санкції та автоматичне нарахування відсотків. Компанії ж, які надають такі кредити, фактично працюють у правовому «сірому полі». Зоряна Зачепіло звертає увагу на основні ризики оформлення подібних кредитів.
«По-перше, договори, які оформлюються під час надання криптокредитів, часто не мають юридичної сили, тому у разі конфлікту захистити себе через суд буде складно. По-друге, приховані комісії та штрафи: умови таких позик часто нечіткі, тому борг може несподівано зрости через додаткові нарахування. І, по-третє, багато таких сервісів не мають ліцензії та не контролюються державою, а отже – працюють поза законом. І, як засвідчує практика Адвокатського об»єднання «Захист», суди нерідко визнають договори криптовалютних кредитів недійсними саме через відсутність правової підстави для укладання такого роду зобов’язань», – зазначає адвокат Зоряна Зачепіло.
У якості підсумку можна констатувати, що кожна справа, пов’язана із захистом прав позичальника, має більше шансів на успіх, за умови своєчасного звернення за правовою допомогою. Це дозволяє не лише мінімізувати фінансові ризики для позичальника, а й ефективно захистити його порушені права у досудовому або судовому порядку.
Автор: Сергій Василевич
