Вадим ДРОБАШКО: “Людина, яка не розуміється на футболі – не зможе ефективно займатися бізнесом, пов’язаним із футбольною дитячою школою”
19 Вересня 2024 09:38
СПЕЦПРОЄКТ
Футбольний клуб “Шахтар” з 2014 року грає на чужих стадіонах через окупацію Донецька росією. Відтоді у складі команди “гірників” змінилося ціле покоління. Багато гравців пішли, з’явилися нові. Дехто встиг пограти в Донецьку ще як учень футбольної академії “Шахтаря”, а декого з містом не пов’язує майже нічого. Та це не заважає команді вигравати українські титули й виступати в Лізі чемпіонів УЄФА. Більш того, легендарний футбольний клуб усвідомлює важливість постійної селекції майбутніх футболістів – при ФК «Шахтар» весь цей час працює Shakhtar Football School. Вона пропонує придбати франшизу з відкриття філії футбольної школи у своєму місті чи селищі. Навіть в умовах війни 5 таких шкіл працює в Україні – 2 з них знаходяться у Києві.
У межах спецпроєкту “Дитячий спорт: бізнес, який не можливий без…” «Комерсант Український» попілкувався зі спортивним маркетологом, донедавна консультантом ФК «Олександрія» з питань розвитку та власником франшизи Shakhtar Football School Вадимом Дробашком про те, як відкрити власну футбольну школу, і чому цей бізнес є більше, ніж просто бізнесом.
Вадиме, ваше професійне та підприємницьке життя вже багато років пов’язане з Shakhtar Footbal School. Які зміни у роботу школи принесла війна?
Війна дуже-дуже вплинула на бізнес, на саму франшизу. Нам довелося розпочинати все з початку: набирати дітей, відкривати нові локації. Деякі локації, навпаки, припинили своє існування. Ми напередодні широкомасштабного вторгнення планували відкриття шкіл, і вже заплатили за оренду, мали укладені угоди у Краматорську, Маріуполі. До цього у нас діяло 4 локації: у Полтаві, Києві та Бучі. На початок війни всі вони були закриті з очевидних для всіх причин. Потім ми хотіли відновити роботу в Бучі, але…. Під час евакуації з Бучі дві дитини, наші вихованці, на жаль, загинули.
Очевидно, багато чого довелося починати з початку… Shakhtar Footbal School – це модель роботи за франшизою. Які плюси та, можливо, мінуси цієї моделі, щоб вона стала стартом власного спортивно-тренувального бізнесу?
Є такий нюанс як оренда приміщень. На цей раз я говорю про Київ. Зараз дуже складно знайти приміщення для тренування, тому що вони всі роками зайняті. Люди по 6-9 років відвідують зал в один і той же час. Ви ж розумієте: коли відкриваєш бізнес, щоб батьки приводили своїх дітей на футбольні тренування, має бути дуже зручний час. Наприклад, 17:00, 18:00, 19:00 – саме ці часові проміжки давно зайняті іншими.
Якщо говорити про відкриття такого бізнесу у маленьких містах, то ми повинні дивитися на самоокупність проєкту. Адже, якщо вкладаєш гроші, то маєш розуміти за скільки їх відіб’єш. Якщо ми говоримо за маленьке містечко і вкладання у бізнес понад 20-30 тис. доларів, то треба розуміти, що гроші будуть повертатися дуже довго. У великих містах це відбувається значно швидше, бо багато дітей. Тобто потрібно розуміти, скільки дітей у вашому місті цікавляться футболом, скільки є шкіл, чи люблять там бренд «Шахтар». Це якщо говорити про мінуси відкриття бізнесу подібного типу.
З Вашого досвіду – відоме ім’я франшизи можна вважати гарантією популярності школи серед дітей, батьків? І чому?
Такий бренд як «Шахтар», насправді, заслуговує поваги та визнання у всьому світі. Ми вже 4 роки займаємося цією бізнес-франшизою і розуміли, що, наприклад, у Києві точно станемо популярними. До нас підуть дітки, бо багато переселенців з Донбасу, зі східної України. Вони люблять цей клуб. Спочатку, справді, було багато дітей саме з Донецька, Краматорська, Харкова, Маріуполя. Умовно кажучи, це десь близько 60%.
Сьогодні спорт, як виявилося, насправді недоступний для багатьох маленьких українців. Якщо ситуація у містах мільйонниках ще більш-менш, то коли мова про маленькі міста та селища – ситуація критична. Чи могла б тут стати у нагоді модель розвитку клубів та гуртків саме за франшизою? Що для такої справи має знати й до чого бути готовим майбутній підприємець?
В Україні зараз, насправді, є дуже гарна тенденція – професійні клуби, такі як «Шахтар», «Кривбас», «Динамо», беруть у партнери дитячо-юнацькі школи з різних міст та селищ, допомагаючи так професійному розвитку футболу. Вони беруть над ними шефство, дають м’ячі та різні необхідні для юних футболістів речі, тому проблема зрушила з мертвої точки. Розвиток пішов. ДЮСШ дуже багато отримують допомоги саме таким чином. Це хороша перспектива для розвитку спорту у маленьких містах.
Ви й самі граєте у футбол. А ще поєднуєте розвиток власної справи з посадою директора з розвитку та комунікацій ФК «Олександрія». Чи допоміжні ці компетенції у бізнесі, коли самостійно відповідаєш і за маркетингову складову, і рівень команд, і організацію турнірів тощо? У чому саме?
Так, я активно займаюся футболом. Був на посаді директора з розвитку та комунікацій ФК «Олександрія», але з квітня цього року цю посаду не займаю. Вирішив займатися своєю справою, своїм бізнесом і знаходитися більше біля сім’ї у Києві. Коли сім’я була далеко, то було морально некомфортно.
Щодо мого досвіду, то, авжеж, футбольні знання, знайомства, практика – все це дуже допомагає в цьому бізнесі. Людина, яка не займалася футболом, не розуміється на футболі, не зможе ефективно займатися бізнесом, пов’язаним із футбольною дитячою школою. Тут потрібно розумітися на дітках, як виховувати тренерів, які займаються з дітками, треба розуміти підхід адміністратора, щоб він теж був футбольною людиною і добре спілкувався з нашими клієнтами – з батьками, які приводять діточок у групи.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Тому я вважаю, що люди цього виду бізнесу чи ті, хто хоче ним займатися – в них трошки повинно бути щось футбольного. Звісно, можна найняти когось , хто розуміється на футболі і платити йому додаткові гроші. Я вважаю, що в цьому бізнесі потрібні, все ж, футбольні люди. Тим паче, коли ми говоримо про діточок від 2 до 8 років. Тут не тільки треба розумітися на футболі – тут треба розумітися на вихованні маленьких діточок, як то кажуть, футбольною анімацією займатися.
Як нам відомо, бізнес у сфері спорту ви намагаєтесь розвивати у паралельних/суміжних напрямках. Мова про спеціальні килимки для тренувань дітей. Це можна вважати прикладом масштабування спортивного бізнесу? Тобто, активний підприємець за бажання має безліч шляхів подальшого розвитку?
Що стосується масштабування бізнесу – так, в мене не тільки килимки. У мене ще розпарювачі для буц є. Це така новітня штука, яка популярна в ЄС. В Україні я вже продав чотирьом професійним клубам – це «Полісся», «Металіст» та ще кілька.
Розповім трішки більше про килимки – це новітня технологія розвитку молодого футболіста. Вона була перейнята від фахівців з Кореї, потім зацікавилася Японія і, звісно, впритул цим зайнявся Китай. Насправді, технологія дуже допомагає з координацією. Можна якісь координаційні вправи розвивати у дитини. За 20-30 хвилин дитина отримує повноцінне тренування. Ми випустили відеоуроки на 40 тренувань, тому це дуже корисна штука не лише для дітей, а й для дорослих. Я вважаю, що за цим майбутнє – коли дитина може займатися футболом навіть вдома перед телевізором. Цей продукт я продаю у себе в школі. Є перші замовлення з Молдови, Польщі.
Тому ми масштабуємося і не стоїмо на місці. Вважаю, що не треба займатися чимось одним – треба розвиватися, цікавитися світом, і це все застосовувати у нашій країні.
“Дитячий спорт: бізнес, який не можливий без…”: спецпроєкт від “Комерсант український”
