Від будівництва доріг до судів: топсправи НАБУ за 2025 рік
25 Липня 21:39
ІНФОГРАФІКА
У 2025 році Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура склали обвинувальні акти проти 154 осіб. Про це повідомляє «Комерсант Український» із посиланням на інфографіку агенції візуальних комунікацій Top Lead.
Це — найвищий показник, якого НАБУ досягло за одне півріччя, починаючи від 2021 року.
Так, за 2021 рік детективи НАБУ склали обвинувальні акти проти 129 осіб. У 2022 році йшлося про 117 таких актів. За другий рік повномасштабної війни РФ з Україною кількість обвинувальних актів склала рекордні 233. А у 2024 році їх було вже 243.
Однак важливо відзначити, що кількість обвинувальних вироків, які набрали законної сили, залишається нижчою за кількість актів. У 2021 році САП, яка контролює розслідування та представляє обвинувачення в суді, відзвітувала про 32 випадки, у яких обвинувальний вирок суду набрав законної сили. У 2022 році їх кількість становила 36. Наступного року домогтися обвинувачувального вироку проти підозрюваних у корупції вдалося у 64 випадках. А у 2024 році їх кількість склала 90.
Така тенденція вказує на проблеми у судовій системі, зокрема на затягування процесів та можливий тиск на суддів.
Що відомо про гучні справи, з якими працювали НАБУ та САП
НАБУ активно розслідує корупційні злочини у різних сферах. Серед них:
- справа про розкрадання під час будівництва доріг у Дніпропетровській області. Кейс пов’язаний із розкраданням коштів, призначених на інфраструктурні проєкти;
- справи про хабарі у судах. Чиновники та судді отримували неправомірну вигоду за ухвалення потрібних рішень;
- кейс про розкрадання коштів під час закупівлі динамічного захисту для бронетехніки.
- кейс про вимагання неправомірної вигоди заступником міністра.
Зазначимо, що попри позитивну динаміку, антикорупційні органи стикаються із низкою проблем. По-перше, це недостатня ресурсна база та тиск з боку впливових осіб. По-друге, судова система залишається слабкою ланкою, що уповільнює доведення справ до логічного завершення.
Експерти, які займаються питанням ефективності роботи антикорупційних органів в Україні, відзначають, що для подальшого коректного функціонування НАБУ та САП необхідно:
- зміцнити незалежність судів. Без цього навіть найякісніші розслідування не дадуть результату;
- забезпечити фінансування та захист працівників НАБУ та САП;
- підвищити прозорість держзакупівель. Адже корупційних схем пов’язані саме з цією сферою.
Читайте також: Закон про НАБУ та САП оскаржуватимуть у КСУ: нардепи ініціюють подання
Для чого та як створили НАБУ й САП: історія утворення та ключові етапи становлення
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) заснували засновано 16 квітня 2015 року на підставі Закону України “Про Національне антикорупційне бюро”, який ухвалили 8 жовтня 2014 року. Створення органу стало однією з вимог ЄС та МВФ для надання Україні фінансової допомоги та візової лібералізації.
Після Революції Гідності (2014 р.) українська влада під тиском громадянського суспільства та міжнародних партнерів змушена була запустити антикорупційні реформи. До 2015 року розслідування корупції серед чиновників вели МВС та СБУ, але через відсутність незалежності ці структури часто “замовляли” справи. НАБУ створили як спеціалізований орган із широкими повноваженнями, який мав би працювати без політичного впливу.
Як формувався бюрократичний апарат відомства:
- 2015 – 2016 рр. — першим директором НАБУ став Артем Ситник, обраний за результатами конкурсу з участю міжнародних експертів;
- 2017 рік — НАБУ отримало повноцінний доступ до державних реєстрів і право проводити таємні слідчі дії (наприклад, знімати хабарі на приховані камери);
- 2018 рік — створили Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) для узгодженої роботи з НАБУ.
Вже у 2016 – 2017 роках детективи НАБУ розкрили низку корупційних схем. Йдеться про справу ексдепутата Миколи Мартиненка (“відмивав” $4,5 млн), кейс про хабарі в Державній фіскальній службі, справу про розкрадання коштів у “Укроборонпромі” тощо.
Попри певні успіхи, НАБУ зіткнулося з тиском з боку політиків (спроби звільнити Ситника через “незручні” розслідування, недостатньою підтримкою судів(багато справ довго розглядаються або взагалі закриваються), конфліктами із Генпрокуратурою через конкуренцію.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
