Відмова від контингенту — не означає зупинка допомоги: офіцер про прихований зміст місії Британії
15 Серпня 16:44
РОЗБІР ВІД 
Лондон змінив підхід до можливого розширення військової присутності в Україні. Замість відправки 30-тисячного контингенту Британія пропонує «більш реалістичну місію»: гарантії безпеки з повітря над західною частиною України, навчальну підтримку українських військових та розмінування Чорного моря.
Про це пише The Times. Чи здатні «повітряні гарантії» стримати агресора? Чому контингент іноземних військових може бути замінений фінансуванням найманих підрозділів?
Більше — у матеріалі «Комерсант Український».
За такими публічними рішеннями можуть стояти ширші й менш очевидні процеси, каже в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» офіцер Сил оборони України Євген Тихий.
«Більш реалістичні місії, якщо вони вже в офіційному сегменті, все одно можуть бути ширшими, ніж заявлено. Часто буває так: спочатку відбувається реальна дія, а вже потім з’являється новина в інфополі, що ми вам щось дамо. Як приклад — американські транші чи можлива поява ізраїльської зброї. Спочатку щось з’являється в Україні, а вже потім це озвучують».
Тихий припускає, що за «повітряними гарантіями» можуть ховатися додаткові елементи співпраці:
«Патрулювання може здійснюватися, а паралельно — проводитимуться навчання, розвідоперації та інші заходи. Лише британська розвідка чого варта».
Таким чином, офіційно озвучений формат підтримки може бути лише «верхівкою айсберга», а реальний обсяг співпраці — значно ширшим та гнучкішим.
Чи варто вірити в такі обіцянки та які гарантії справді можуть стримати агресора?
Керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній у коментарі для нашого видання зазначив:
«Нам не контингенти потрібні. Нам потрібні конкретні солдати, які готові стояти пліч-о-пліч з українцями та захищати східні кордони ЄС. Якщо країни не хочуть надсилати своїх військових — нехай ухвалюють закони на кшталт французького про Іноземний легіон і фінансують підрозділи з громадян інших держав. Це питання виключно грошей».
За його словами, щоб залучити в Україну 100 тисяч бійців, Європейському Союзу вистачило б 3,6–4 мільярди євро на рік — «копійки» за європейськими мірками.
Загородній підкреслює, що ключ до безпеки України — це фінансування нашого оборонно-промислового комплексу, прихід західних інвестицій у виробництво озброєнь та більша присутність приватних компаній замість неефективних держмонополій.
Щодо британських гарантій з повітря експерт скептичний:
«Якщо вони не збиватимуть дрони, які можуть долітати на захід України, — це що є, що нема. Україна повинна завжди вести війну на території ворога, руками спецслужб, щоб кожен російський високопосадовець знав — до нього прийдуть».
Отже, ймовірна відмова Британії від ідеї введення 30-тисячного контингенту не обов’язково означає зменшення підтримки України. Замість прямої участі військ, Лондон може робити ставку на більш гнучкі та приховані форми допомоги — від повітряного патрулювання та навчальних програм до розвідоперацій і розмінування.
