Відновлення без інвестицій: Гарбарук розповів про реальні бар’єри, резерви та перспективи для економіки України

15 Жовтня 16:20

ЕКСКЛЮЗИВ

Попри оптимістичні заяви українського уряду щодо інвестиційної привабливості країни, реальність значно складніша. В ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» міжнародний експерт, економіст, член Економічного дискусійного клубу Ігор Гарбарук пояснив, чому насправді інвестори не поспішають вкладати кошти в Україну, що має змінити держава, та які галузі можуть стати майбутніми “точками зростання”.

Реального інтересу до інвестицій поки не сформовано. Уряд не має комплексних пропозицій для інвесторів. Наразі все зводиться до розпродажу державного майна, корисних копалин та сільськогосподарської землі за копійки, — наголошує Гарбарук.

Він вважає, що державна стратегія повинна ґрунтуватися не на екстреному розпродажі активів, а на чіткому плані відновлення і підтримки національного виробника.

Вартість війни: мільярди втрат та десятиліття відбудови

Згідно з оцінкою Світового банку:

$176 млрд — прямі збитки України,
$588 млрд — непрямі втрати,
$524 млрд — необхідні для повного відновлення країни протягом наступних 10 років.

Щороку Україна має залучати від $17,6 до $52,4 млрд для відновлення, — підкреслює економіст. — Але якщо рівень прямих інвестицій залишиться на нинішньому рівні — трохи понад $3,5 млрд — виникає запитання: де брати інші кошти? І наскільки розтягнеться відновлення — на 15, 20 років чи ще більше?..

Одним з найбільш кричущих прикладів економічних втрат є ситуація з АТ «ДАК “Автомобільні дороги України”»:

З початку повномасштабного вторгнення зруйновано або пошкоджено 59 виробничих баз і 211 одиниць техніки. А ще 1 258 одиниць техніки та 358 об’єктів інфраструктури залишаються в зонах бойових дій або на окупованих територіях, — розповідає Гарбарук.

По областях втрати виглядають так:

Донецька обл. — 67 об’єктів (31 ще з 2014 р.),
Запорізька — 63 об’єкти,
Луганська — 62 (25 — з 2014 р.),
АР Крим — 121 об’єкт з 2014 р.

Сьогодні як ніколи актуальним є питання арешту та реалізації російських активів за кордоном. Ці кошти мають піти на компенсацію українським компаніям, які будуть відбудовувати країну, — наголошує експерт.

Іноземний інвестор: не головний донор української економіки

Форма присутності іноземного капіталу (ТОВ, СП, представництва) — це не суттєво. Бо найбільшим інвестором України залишаються… заробітчани, які щорічно пересилають в країну мільярди, — підкреслює Гарбарук.

Надходження від трудових мігрантів:

2021 рік — $15 млрд
2022 рік — $13 млрд
2023 рік — $11,7 млрд

Головна причина інвестиційної стриманості, каже експерт, це — відсутність дієвого захисту інвестора, особливо національного. Якщо уряд збудує прозорі правила і покаже готовність підтримувати український бізнес — це стане потужним сигналом і для зовнішніх інвесторів.

Потенційні джерела фінансування, які не залучені:

$148 млрд — виведені в офшори,
$50–80 млрд — заощадження громадян поза банківською системою,
35–37% — частка тіньової економіки у B2B та B2C сегментах.

Ці кошти потрібно не проїдати, а спрямовувати на стратегічні інфраструктурні проєкти, логістичні хаби, технопарки, — додає Гарбарук.

ОПК як головний драйвер економіки майбутнього

На найближчі 10 – 15 років Україна буде безпековим щитом Європи. Відповідно, оборонно-промисловий комплекс (ОПК) має стати системоутворюючим сектором економіки, — впевнений експерт.

Основні принципи інвестування в ОПК:

державні кошти — всередині країни, а не за кордон,
закупівля послуг у національних підрядників,
кооперація та локалізація виробництва (вибухівка, електроніка тощо),
будівництво заводів із виробництва дефіцитних компонентів.

Ігор Гарбарук окреслює три ключові вектори для залучення цільових інвестицій:

Високотехнологічні підприємства — на основі українських розробок для оборони.
Реіндустріалізація — видобуток, машинобудування, хімія, фармацевтика, агропереробка.
Інфраструктура і логістика — довгострокова державна політика «Україна — транспортно-логістичний хаб».

З початком повномасштабної війни географія інвестицій змінилася:

Дніпропетровська область: з $421,7 млн (2023) до $773,5 млн (2024),
Київська область: з $474,2 млн до $330,7 млн,
Львівська область: з $424,2 млн до $265,2 млн,
м. Київ: падіння з $3 116,5 млн до $1 826,1 млн.

Інвестори шукають нові, відносно безпечні регіони для розміщення капіталу. Цей тренд важливо враховувати у регіональній політиці, — зазначає Гарбарук.

Гарбарук переконаний, що Україна має величезний внутрішній потенціал — як людський, так і фінансовий. Але без реального захисту інвесторів, без фокуса на національного підприємця та стратегічної індустріальної політики — зовнішні інвестиції залишаться лише мрією.

Експерт наголошує: розглядаючи тему інвестицій кожен чиновник, чи журналіст, в Україні мають пріоритетно думати не про “магніти” для іноземного капіталу найближчими роками, а те як створити першочергово умови для співпраці з національним бізнесом і його власниками.

Іноземний інвестор однозначно більшу частину отриманого в Україні прибутку буде виводити за її межі. А національний, все ж таки, буде лишати її тут і реінвестувати в розширення власних виробничих потужностей.

Нагадаємо, що під час бізнес-дискусії “Буковель як магніт інвестицій: чи не рушив вже останній потяг?”, яку організувало видання «Комерсант Український» менеджерка аналітичної системи YouControl Анна-Марія Падлєвська сказала, що попри повномасштабну війну, іноземний бізнес продовжує інвестувати в українську економіку. За період із 2022 року по серпень 2025-го в Україні було зареєстровано десятки нових компаній із іноземним капіталом.

Найактивнішими країнами-інвесторами залишаються: