Вільна торгівля без ілюзій: що отримає Україна від угоди з Туреччиною
19 Серпня 16:03
РОЗБІР ВІД 
13 серпня представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук заявив, що Кабінет міністрів схвалив проєкт Закону «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки».
Він зазначив, що реалізація угоди:
- сприятиме подальшому розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва;
- дозволить вітчизняним товаровиробникам отримати переваги від лібералізації ринків товарів і послуг Турецької Республіки;
- відкриє можливості розширення ринків збуту для українського бізнесу.
Як народжувалася угода
Переговори про ЗВТ між Україною та Туреччиною стартували ще у 2008 році. Сторони прагнули розширити економічну співпрацю, але процес затягнувся через розбіжності щодо чутливих секторів — аграрного, металургійного та текстильного.
У 2010-х роках переговори активізувалися: Україна рухалася до інтеграції з ЄС, Туреччина — до розширення мережі власних ЗВТ. Ключовими каменями спотикання були квоти на агропродукцію, мита на металобрухт та доступ турецького текстилю.
3 лютого 2022 року угоду нарешті підписали в Києві під час візиту президента Реджепа Таїпа Ердогана — буквально за три тижні до початку повномасштабного вторгнення рф. У серпні 2024 року документ ратифікувала Туреччина, наразі черга України.
Що таке ЗВТ
Зона вільної торгівлі — це формат економічної інтеграції, за якого держави обопільно скасовують або суттєво знижують мита та інші бар’єри у взаємній торгівлі. Це відкриває ринки для товарів і послуг, стимулює інвестиції, економічне зростання та створення робочих місць.
Угоди про ЗВТ часто охоплюють не лише мита, а й правила щодо інтелектуальної власності, інвестицій, конкуренції та екологічних стандартів. Для країн з різним рівнем розвитку економік, як у випадку України та Туреччини, це означає не лише нові можливості, а й виклики через посилення конкуренції.
Що передбачає угода
Згідно із ЗВТ, Туреччина скасовує ввізне мито для 93,4% промислових і 7,6% аграрних товарів з України. Це охоплює 95% українського експорту, включно з металургією, зерновими, олією та насінням. Для решти товарів діятимуть тарифні квоти або зниження мит; середнє мито зменшиться з 28,9% до 10%.
Україна своєю чергою відкриває ринок для 99,6% турецької продукції, знижуючи середнє мито з 5% до 0,5%, але зберігає експортне мито на металобрухт. Окремі положення стосуються торгівлі послугами, інвестицій та військово-промислової кооперації (зокрема виробництва дронів AKINCI).
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Що отримає Україна
Переваги
- Доступ до турецького ринку з 85 млн споживачів. У 2024 році експорт металу до Туреччини зріс на 81,2%, а у першому кварталі 2025 — на 112,8%.
- Потенційне зростання двосторонньої торгівлі до $10 млрд після завершення війни.
- Можливості для інвестицій і технологічного обміну, зокрема у відновленні інфраструктури, енергетиці та оборонній промисловості.
Ризики
- Посилення конкуренції для легкої промисловості та машинобудування.
- Негативне сальдо торгівлі (у 2024 році — $2,03 млрд), яке може зрости без модернізації виробництва.
Що це дасть Туреччині
Переваги
- Доступ до українського ринку на 99,6% без митних бар’єрів.
- Зміцнення позицій у постачанні палива, металів, машинобудівної продукції та текстилю.
- Поглиблення стратегічного партнерства в Чорноморському регіоні та оборонній сфері.
Ризики
Конкуренція українського металу з російським на глобальних ринках.
Прогнози експертів
Головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук Іван Ус в коментарі “Комерсанту Українському” заявив, що, враховуючи негативне сальдо торгівлі (перевищення імпорту над експортом) України з Туреччиною, угода про ЗВТ вигідна насамперед Анкарі.
«Це пов’язано з повномасштабною війною. До неї у України був профиціт (перевищення українського експорту над імпортом) з Туреччиною. Можливо зараз для України це не так вигідно, але в майбутньому, особливо якщо не буде зернових обмежень, це змінеться»,
— упевнений Ус.
Експерт при цьому наполягає, що Київ зацікавлений у скасуванні мита на експорт українських зернових — кукурудзи, пшениці до південного сусіда.
«Має бути скасування мит на аграрну продукцію, або значно нижчі мита, ніж у інших країн. Якщо текстом угоди будуть виключення по аграрній продукції, які дадуть можливість Туреччині повертати високі мита, то я вважаю, що це зменшує вигоди України від ЗВТ»,
— наголосив він.
Професор міжнародного права турецького університету Çankırı Karatekin University Сезаї Озчелік погоджується з тезою свого українського колеги щодо важливості для Києва перспектив збільшення експорту аграрної продукції, а також металів.
«За оцінками українського Міністерства економіки, ця угода може додати понад мільярд доларів до українського експорту щороку»,
— зазначає експерт.
Він підкреслює, що Угода не обмежується лише торгівлею товарами. Вона також створює стимули для турецьких інвестицій у післявоєнну відбудову України, зокрема у сферах аграрного виробництва, логістики та енергетики.
За його словами,
«турецькі компанії зацікавлені в тому, щоб стати активними гравцями у процесі економічного відновлення України».
Водночас, Озчелік визнає і ризики для обох сторон: посилення конкуренції може створити виклики для малих і середніх виробників.
Для України, зазначає турецький фахівець, небезпекою може стати надмірна залежність від турецького імпорту, тоді як Туреччина ризикує зіткнутися з дисбалансом у металургійній галузі.
«Тут важливо, щоб сторони діяли обережно й підтримували національних виробників»,
— наголошує він.
На переконання Сезаї Озчеліка, попри ці виклики, ЗВТ здатна стати стратегічною платформою для довгострокового партнерства, яке посилить позиції Києва та Анкари не лише в регіоні, а й на глобальному ринку.
Чи стане Зона вільної торгівлі настільки ефективною, як прогнозує експерт, чи залишиться лише декларативним проєктом — залежатиме від часу та здатності Києва й Анкари використати цей шанс у своїх стратегічних інтересах.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Автор: Асіф Алієв
