Війна не на тижні, а на місяці: Офіцер ЦАХАЛ розкрив “банк цілей” і новий фронт проти Ірану
24 Березня 11:38
РОЗБІР ВІД 
Знищені кораблі з російською зброєю в акваторії Каспійського моря, перерізані логістичні маршрути Ірану, «банк цілей» щонайменше на півтора місяця вперед і безпрецедентне закриття Храму Гробу Господнього через загрозу масових жертв — четвертий тиждень війни між США, Ізраїлем та Іраном демонструє: конфлікт переходить у нову фазу.
Йдеться вже не про серію точкових ударів, а про системну військову кампанію з чітким горизонтом у місяці та розширенням географії бойових дій. Удари досягають об’єктів, які раніше вважалися недосяжними, а втягнення у конфлікт російських і китайських інтересів свідчить про поступову інтернаціоналізацію війни. Наскільки реальними є плани бойових дій, розраховані вже на місяці вперед, і чи свідчить це про затяжний сценарій конфлікту?
Чи означає знищення кораблів із російською зброєю в Каспійському морі початок ширшого втягнення інших держав у війну – «Комерсант Український» розбирався.
Війна без швидкого сценарію
Перші дні бойових дій супроводжувалися очікуваннями швидкого результату або хоча б чіткої стратегії завершення. Однак уже на четвертому тижні стає зрозуміло: ці оцінки були передчасними. Офіцер ЦАХАЛ у запасі, воєнний історик Григорій Тамар у коментарі зазначає, що сам підхід до оцінки війни з самого початку був хибним.
«Війна розвивається своїм логічним шляхом. Я не бачу жодних підстав для тієї істеричної реакції, яку демонстрували деякі журналісти вже на третій день — мовляв, незрозумілі цілі, незрозумілі задачі, незрозуміло, як із цього виходити. Вихід із війни завжди один із двох: або перемога, або поразка. Інших варіантів не існує», – Григорій Тамар.
За його словами, в ізраїльському політичному та військовому середовищі ніхто не розраховував на коротку кампанію.
«Ніхто серед людей, які ухвалюють рішення, ніколи не говорив, що ця війна буде швидкою. Іран — це величезна держава, з населенням, співставним із російським, із колосальними ресурсами і територією. Такі війни не завершуються за кілька днів або навіть тижнів», – Григорій Тамар.
Удари Ізраїлю частково спрямовані на підрив внутрішньої стабільності. За словами офіцера ЦАХАЛ, є оцінки, що до 85% населення не підтримує чинний режим. Ізраїльські удари по структурах контролю — це спроба максимально його ослабити і створити передумови для внутрішніх змін. При цьому ситуація в країні вже ускладнюється:
«Є серйозні проблеми з водопостачанням, із забезпеченням продуктами. Це початкові ознаки внутрішньої дестабілізації», – каже Тамар.
Кампанія на виснаження
Ознакою переходу до затяжної фази є масштаб і системність ударів. За словами Тамара, ізраїльська армія має довгостроковий план операцій:
«Наш генеральний штаб кілька днів тому заявив через пресслужбу, що існує так званий банк цілей щонайменше на півтора місяця бомбардувань. І це при тому, що цей банк постійно оновлюється. Тобто йдеться не про разові удари, а про системну кампанію, в рамках якої щодня уражаються десятки, а інколи й сотні цілей», – зазначив Тамар.
Фактично це означає, що інтенсивність бойових дій не зменшуватиметься найближчим часом, а сам конфлікт набуває рис класичної війни на виснаження.
Різні цілі США та Ізраїлю
Попри спільну участь у війні, Ізраїль і США переслідують різні стратегічні цілі. І ця різниця, за оцінками експертів, може стати визначальною для подальшого розвитку подій.
«Цілі Ізраїлю і Сполучених Штатів дуже сильно відрізняються. Ізраїль, зокрема, наносить удари не лише по військових об’єктах, а й по структурах, які забезпечують стабільність режиму — поліцейських ділянках, блокпостах, формуваннях Басідж. Це робиться для максимального ослаблення режиму і створення умов для внутрішнього повстання», — пояснює Тамар.
Водночас США, за його словами, діють у ширшій геополітичній логіці. Американська мета — це стратегічний контроль над регіоном і контроль над енергетичними ресурсами. І, якщо чесно, це не надто приховується, додає офіцер ЦАХАЛ у запасі.
Глобальний контекст: більше, ніж регіональна війна
Війна проти Ірану автоматично зачіпає інтереси інших держав — насамперед Росії та Китаю.
«Очевидно, що вони допомагають Ірану — йдеться і про озброєння, і про технології. Але якщо Іран буде вибитий із цієї конструкції, це стане дуже серйозним ударом по всій системі союзів, у якій він перебуває», — вважає Тамар.
Однією з подій, що свідчить про ескалацію конфлікту, стала атака на об’єкти в районі Каспійського моря — території, яку раніше вважали відносно безпечною для Ірану. За словами військового історика, цей напрямок мав критичне значення для постачання.
«Йшлося про порт, який фактично був останньою безпечною транспортною артерією, що з’єднувала Іран із Росією та Китаєм. Там накопичувалися військові вантажі, обладнання, працював флот, який виконував бойові завдання», – Григорій Тамар.
Унаслідок удару, за попередніми оцінками, було знищено від п’яти до шести кораблів і суден. Частина з них перебувала на рейді, частина — в акваторії. Також знищено складські приміщення з вантажами, включно з китайським обладнанням.
“Є інформація, що одне із суден могло належати Російській Федерації і було завантажене озброєнням, включно з дронами та засобами радіоелектронної боротьби”, – Григорій Тамар.
Цей удар має не лише військове, а й політичне значення. Тепер ця артерія фактично перерізана. І якщо це вдалося один раз, це означає, що будь-які спроби відновити постачання будуть знищуватися знову.
Світові наслідки: від дипломатії до безпеки
Конфлікт уже виходить далеко за межі Близького Сходу. Йдеться не лише про економічні ризики, а й про активізацію дипломатичних процесів. Тамар звертає увагу на інтенсивність контактів між Україною та Ізраїлем.
«Коли міністри закордонних справ тричі за короткий період проводять конфіденційні розмови, зміст яких не розкривається, це не про “погоду чи екологію”. Це серйозна дипломатична робота, яка потребує узгоджень на рівні апаратів і урядів», – Григорій Тамар.
Додатковим сигналом є запит на прямий контакт між керівництвом держав. Канцелярія прем’єр-міністра Ізраїлю направила запит на розмову з президентом України. Це означає, що є конкретні питання, які потребують обговорення на найвищому рівні.
Храм Гробу Господнього вперше в історії повністю закрили: це сигнал
Одним із найсильніших індикаторів рівня загрози стала безпрецедентна ситуація з безпекою в Єрусалимі.
«Храм Гробу Господнього був закритий — і це надзвичайно рідкісне явище. Наскільки я пам’ятаю, подібне було лише під час пандемії», — зазначає Тамар.
Причина — не політика, а ризик масових жертв.
«Уявіть ситуацію: 10 тисяч людей на Храмовій горі, і туди падає боєголовка. Це сотні загиблих, тисячі постраждалих, паніка, тиснява. І відповідальність покладуть на Ізраїль. Тому рішення просте — якщо неможливо гарантувати безпеку, доступ закривається для всіх», – Григорій Тамар.
Це рішення стало символом того, наскільки близько конфлікт підійшов до точки, де військові дії можуть спричинити глобальні релігійні наслідки.
Отже, четвертий тиждень війни показує, що конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном виходить за рамки локального протистояння. Це вже багаторівнева криза, яка охоплює військову, економічну та політичну сфери. І, за оцінками експертів, це лише початок довшого процесу.
«До великих дат ще треба дожити. За цей час може статися все — від кардинального перелому до повної зміни ситуації. Ми перебуваємо лише на початку великого процесу», — підсумовує Григорій Тамар.
Світ, схоже, вже увійшов у фазу, де наслідки цієї війни визначатимуть глобальний порядок не на місяці — а на роки.
