Окупований Донбас стрімко втрачає останні запаси води
23 Липня 16:25
РОЗБІР ВІД 
Окупований Донбас за крок до гуманітарної катастрофи — в регіоні закінчується вода. Велике Волинцівське водосховище в Єнакієвому повністю пересохло через нестачу опадів — це близько 12 мільйонів тонн води. Крім того, рівень у Ханженківському водосховищі впав на чотири метри. Запаси води у Верхньокальміуському, Макіївському та Ольхівському водосховищах впали до критичної позначки — навіть для забезпечення населення недостатньо. Канал “Сіверський Донець — Донбас” зруйнований. Вода подається за графіком на кілька годин раз на кілька днів. Журналісти «Комерсант Український» дізнавались, що буде далі і який є вихід.
У Донецьку воду стали подавати по дві години раз на двоє діб, а в Макіївці — по три години раз на троє діб. У Ясинуватій ситуація не краща, не кажучи вже про шахтарські селища навколо цих міст. Води не вистачає навіть в тих кварталах, куди вона раніше доходила, а тиск був настільки низьким, що подавалась не вище третього поверху. Графіки часто не спрацьовують: люди не можуть дочекатися води навіть у встановлений час. Змивати унітаз неможливо.
Про кризову ситуацію з водопостачанням у регіоні почав говорити навіть екснардеп, державний зрадник та політик-втікач часів Віктора Януковича Олег Царьов.
Звичайна справа: донеччани в унітаз кладуть кульочок. І потім ті кульочки, хто нормальний — в смітник несе, хто ні — викидає під вікнами, — сказав Царьов.
За даними “Води Донбасу”, брак води спостерігається щонайменше в 10 містах регіону — серед них Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Кіровське, Торез, Жданівка, Шахтарськ, Сніжне. Раніше вода туди надходила через канал “Сіверський Донець — Донбас”.
Всі зруйнували “визволителі”
Донецька область — маловодний регіон, де єдина велика річка — Сіверський Донець. Щоб забезпечити водопостачання, була створена розгалужена мережа водосховищ та система транспортування води. Вона працювала більш-менш стабільно до 2022 року, а після повномасштабного вторгнення, постійних обстрілів і пошкодження помпових станцій, ЛЕП і самого каналу подача води припинилась, і регіон опинився без води.
З 1 травня в окупованому Донецьку оголосили про початок подачі води з Дону на 200 км по двох гілках водогону в канал “Сіверський Донець — Донбас” об’ємом близько 4 000 м³ на добу. Але це — крапля в морі. Це лише троє хвилин повноцінної роботи каналу, який функціонував до окупації частини Донбасу Росією.
Канал збудували у 50-х роках. Починався він за кілька кілометрів від селища Райгородок Краматорського району Донецької області та закінчувався біля Верхньокальміуського водосховища, на південь від Ясинуватої, а далі розгалужувався водоводами. Довжина — 133,4 км, з яких 107 км — відкритий трапецієподібний канал, а 26,4 км — трубні мости (дюкери) з помпами. Канал включав 4 помпові станції та 5 водосховищ (загальний об’єм — 64 млн м³). До війни він забезпечував водою Донецьку й Луганську області. Але сьогодні він зруйнований: на початку року російські війська в районі Часового Яру підірвали двометрові труби каналу в кількох місцях, щоб проїжджати бронетехнікою. З травня 2023 року канал живиться водою з водогону “Дон — Донбас”, але цього недостатньо, щоб повністю відновити об’єм подачі.
Не рятують ситуацію і водосховища, що залишились на окупованій території. Водосховище в селищі Нижня Кринка в Макіївському районі обміліло. За даними місцевих ЗМІ, рівень води в річці Кринка впав на 15–20 метрів, оголив дно та виявив мертву рибу. У деяких місцях вода зникла більш ніж на 25 метрів. Раніше річка була повноводною. Водойма в Нижній Кринці була одним із ключових резервуарів для Донецька й прилеглих територій. Річка Гедра, яка живила регіон, обміліла. Але вода з неї продовжує качатись через пошкоджені труби не доходить до міст, а тече прямо на дорогу.
Практично всі резервні водосховища Донбасу на мілководді. Залишилися лише їхні залишки, які небажано використовувати для питного водопостачання через великі обсяги мулу. Старокримське чи Кальчицьке водосховище в Донецькій області, яке живило Маріуполь, також критично обміліло — рівень води впав більше ніж на 10 метрів (70 %), хоча ще чотири роки тому було повноводним. До літа 2025 року Маріуполь залишився без води в кранах. Уже кілька місяців місто живе за посекундним графіком подачі води.
Глава так званої ДНР Денис Пушилін запропонував такі заходи для боротьби з водною кризою:
- встановити максимальну ціну на питну воду в роздріб — 3,5 руб./літр;
- переглянути нормативи споживання води для будинків без лічильників;
- розрахувати, скільки місткостей треба встановити у дворах багатоквартирних будинків із перебоями водопостачання.
Трохи краща ситуація на Луганщині, завдяки свердловинам, але великі водозабори за межами так званої ЛНР не функціонують. Система забезпечення водою регіону фактично не працює. У Луганську фіксується нестача води на рівні 70–80 тисяч м³ на добу. Схожа ситуація у містах і навколо них: Стаханові, Кіровську, Брянці, Зоринську, Артемівську, Первомайську, повідомив генеральний директор КП “Компанія «Луганськвода»” Сергій Махуренко. І, як наслідок, населеним пунктам загрожує санітарно-епідеміологічна катастрофа: при нестачі води порушується нормальна робота каналізаційної мережі.
Без води – ні туди ні сюди
Основні причини відсутності води на Донбасі — це пошкодження або повне руйнування магістральних водогонів, помпових станцій, фільтрувальних станцій (наприклад, “Карбоніт”, Верхньокальміуська, Донецька фільтрувальна станція). Обстріли унеможливлюють регулярний ремонт. Донбас не має достатньої кількості локальних джерел питної води (мало річок та озер, високе забруднення підземних вод).
Більшість міст регіону отримували воду через канал “Сіверський Донець — Донбас”, але зараз він пошкоджений, і тому страждає весь регіон. Та й обладнання ще радянського часу, з великими втратами води і високим енергоспоживанням. Аварії на водогонах відбуваються постійно. Є ще один фактор: внаслідок воєнних дій підземні та поверхневі води забруднені через зруйновані шахти й хімічні підприємства. Є ризик потрапляння токсичних речовин у джерела питної води (наприклад, від шахтних вод). І зараз, щоб дати воду населенню, місцева влада йде на все можливе, — розповідає екологиня Тетяна Степанчик для «Комерсант Український».
Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу, який враховує як короткострокові, так і довгострокові заходи, вважає експертка.
Першочергово — відновлення інфраструктури: ремонт помпових і фільтрувальних станцій, водогонів — більшість із них пошкоджені або зруйновані. Але зробити це неможливо без припинення бойових дій. Надалі — необхідний захист водопровідних об’єктів від обстрілів (або демілітаризація під контролем міжнародних організацій).
Другий етап — пошук альтернативних джерел води: буріння артезіанських свердловин у районах, де це геологічно можливо; мобільні станції очищення води — особливо важливі для невеликих населених пунктів; навіть збір і очищення дощової води — тимчасове, але корисне рішення за відсутності інших джерел.
Як варіант — створення “водних коридорів” за посередництва ООН або МКЧХ для ремонту й обслуговування критичної інфраструктури. Залучення фінансування від міжнародних донорів, агенцій (наприклад, ЮНІСЕФ, ПРООН), ЄС та інших країн. Створення локальних систем водопостачання з можливістю автономної роботи. У Сирії, Ємені, Лівані — в умовах конфлікту міжнародні організації створювали тимчасові системи з мобільними фільтрами та автоцистернами. У Грузії після конфлікту в Південній Осетії — реалізували програми відновлення водопостачання за участі ЄС. Але є одне “але” — доки тривають бойові дії, усе це реалізувати неможливо, — наголошує екологиня.
У поточній ситуації через проблеми з водопостачанням Донбас незабаром може залишитися і без електроенергії. Міністр вугілля й енергетики так званої ДНР Денис Єпіфанов заявив, що ситуація з водою загрожує нормальній роботі електростанцій, оскільки вода потрібна для їхнього охолодження. За його словами, рівень технічної води в ставку-охолоджувачі Зуївської ТЕС має бути не нижче 7–8 метрів, а критична позначка — 5 метрів. Наразі рівень становить 6,95 м — що створює загрозу зупинки помп і зриву роботи станції.
Автор — Алла Дуніна
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
