Вселенський Патріархат може створити тимчасовий Екзархат для врегулювання церковної кризи в Україні
10 Листопада 15:50
Вселенський Патріархат може втрутитися у врегулювання церковної ситуації в Україні, створивши тимчасовий Екзархат для частини вірян і духовенства колишньої УПЦ (МП), які прагнуть розірвати зв’язки з Москвою, але не готові приєднатися до Православної Церкви України. Про це йдеться аналізі від Orthodox Times, передає «Комерсант Український».
В аналізі зазначається, що такий крок дозволив би уникнути політизації церковного питання та сприяти збереженню єдності православного світу.
Ризик політичного втручання
Внутрішні суперечності в українському православ’ї підживлює взаємна недовіра, а конфлікти за храми та громади множаться швидше, ніж приклади порозуміння. Закон №3894, який зобов’язує УПЦ (митрополита Онуфрія) розірвати зв’язки з Москвою, демонструє спробу розв’язати церковну проблему політичними методами, що вигідно зовнішнім гравцям.
Росія, у межах переговорів про мир, просуває ідею «особливого статусу» для структур, підпорядкованих Москві. Такі формули, ймовірно, можуть бути вписані в майбутні домовленості — але вони не лікують церковного поділу, а законсервовують його.
Якщо Вселенський Патріархат не запропонує власне канонічне рішення, з’явиться спокуса замінити церковне зцілення політичними компромісами, чого слід уникнути. Це не лише право, а й пастирський обов’язок Патріархату.
Після Томосу: автокефалія є, єдність — ні
Великий собор 2018 року в Софії Київській об’єднав частину православних України, які отримали Томос про автокефалію. Проте, попри історичний крок, повноцінної єдності не досягнуто.
Ті, хто отримав Томос, мали місію єднання, але застосовані методи часто суперечили християнській етиці та канонічному духу. Тому сьогодні Вселенський Патріархат має завершити свою місію — сприяти відновленню єдності Українського Православ’я.
Канонічне право як інструмент Вселенського Патріархату
У православній традиції існують чіткі інструменти, що належать до прерогатив Вселенського Престолу:
- право розгляду апеляцій (екклітос),
- право утворювати ставропігії та Екзархати,
- право бути верховним арбітром у спірних питаннях.
Ці механізми були встановлені та підтверджені як у сучасних основоположних документах Церкви, так і держави. Томос про автокефалію для України зберіг право на звернення до Вселенського Патріарха та чітко передбачав використання вищезазначених інструментів, прийняття звернень та створення Ставропігії та Екзархатів. Статути нової церковної структури в Україні визнають пріоритет Томосу та процедури звернення до Матері-Церкви — Вселенського Патріархату. Більше того, угода між Україною та Вселенським Патріархатом закріплює на державному рівні положення, що складають основу Томосу.
Таким чином, створення тимчасового Екзархату не суперечить Томосу, а навпаки, допомагає реалізувати його положення.
Сутність і завдання тимчасового Екзархату
Екзархат може стати перехідною структурою для тих, хто бажає вийти з-під Московського Патріархату, але з різних причин не може приєднатися до ПЦУ.
Його мета — поступово досягти:
- теоретичної єдності (визнання і примирення),
- практичної єдності (євхаристійного спілкування),
- інституційного єднання у майбутньому.
Екзархат мав би забезпечити пастирське керівництво, канонічну дисципліну, освітні стандарти та координацію служіння — поки зцілення не стане можливим у межах однієї Церкви.
Користь для вірян, держави та православного світу
Для вірян — це захист від політичних і адміністративних переслідувань.
Для держави — менше конфліктів і прозорі процедури без втручання у богословські питання, що покращить імідж України на міжнародному рівні.
Звіти USCIRF (2024) та Управління Верховного комісара ООН з прав людини вже звертали увагу на ризики надмірних обмежень релігійної свободи в Україні. Тимчасовий Екзархат міг би стати позитивним прикладом збалансованого підходу.
Принцип «без примусу» — передумова довіри
Ще у 2018 році Священний Синод Вселенського Патріархату наголосив на неприпустимості насильства й адміністративного тиску у врегулюванні церковного життя.
Тимчасовий Екзархат, навпаки, спирався б на добровільність і пастирську турботу, а не на статистику чи змагання структур.
Чому діяти потрібно зараз
Затягування розв’язання українського церковного питання створює ризики політичного втручання й загрозу тривалого розколу. Це ослабить не лише українське православ’я, а й всю систему міжправославних відносин.
Вселенський Патріархат має діяти зараз — не як сторона конфлікту, а як хранитель єдності й миру.
Технічна основа для впровадження без політизації
Вселенський Патріарх може визначити основні принципи Екзархату:
- добровільна участь,
- чіткі часові рамки,
- правила взаємодії з ПЦУ,
- правові механізми розв’язання майнових питань.
Почати можна з пілотних структур — тимчасових ставропігій під безпосереднім наглядом Патріархату. Згодом вони можуть еволюціонувати в Екзархат, а після досягнення єдності — бути розпущеними.
Запропонований Екзархат не заперечує досягнуте, не політизує проблему, а повертає Церкву до канонічного поля.
Він не створює переможців і переможених, а формує спільний простір для примирення.
Єдність — це не адміністративний акт, а стан Тіла Церкви. Її не можна нав’язати, але можна виховати — через мир, розсудження та любов.
Автор аналізу пісумовує, що тимчасовий Екзархат — зважений, але рішучий крок у цьому напрямку. Якщо його здійснити сьогодні, завтра говоритимуть не про статуси, а про спільну Чашу. І саме цього служіння — збереження єдності в дії — сьогодні очікує світ від Вселенського Патріархату.
