“Вишки Бойка” в огні: у чому стратегічне значення об’єктів
27 Серпня 2024 14:31
ЕКСКЛЮЗИВ
24 серпня 2024 року в Чорному морі внаслідок атаки загорілися так звані “Вишки Бойка” – газовидобувні платформи, що були захоплені росією під час окупації Криму, однак повернені під контроль України у 2023 році. Тим не менше, відомо, що росіяни мали змогу використувати ці вишки для GPS-спуфінгу, процесу фальсифікації GPS-сигналів.
«Комерсант Український» запитав у експертів з енергетики про стратегічне значення цих об’єктів, їхню історію та можливі наслідки цієї події для енергетичного сектору України.
Стратегічне значення, тільки для кого?
«Вишки Бойка» — це українські бурові газовидобувні платформи, відомі під назвами В312 («Петро Годованець», побудована в 2010 році) та В319 («Україна», побудована в 2012 році). Ці платформи розташовані в Чорному морі поблизу берегів Криму. Закупівля цих вишок викликала суспільний резонанс через можливі корупційні схеми та зловживання державними коштами, що пов’язані з колишнім міністром енергетики України Юрієм Бойком. У березні 2014 року після анексії Криму росією, платформи були захоплені російськими військами. Вони були перевезені з Одеського газового родовища ближче до Криму і використовувалися для забезпечення потреб анексованого півострова.
Енергетичний експерт Володимир Омельченко нагадує, що ці вишки були збудовані якраз незадовго до окупації Криму.
“Таке враження, що їх будівництво було частиною плану по захопленню Криму, адже потім вони забезпечували окупований півострів природним газом. Тому складається враження, що хтось в Україні, певні проросійські сили, реалізовували цей план спеціально для того, щоб підготувати Крим до енергонезалежності після його окупації”,
– припускає експерт.
Він підкреслює, що на будівництво вишок були витрачені величезні кошти. У пресі та у матеріалах Генпрокуратури йшлося про те, що за кожну вишку заплатили по $400 млн, і заплатили не безпосередньо виробникам, а посередникам. Ціна ж кожної вишки у виробника була приблизно удвічі меншою.
“На них були витрачені величезні кошти. А мета газовидобутку в Чорному та Азовському морях, у Керченській протоці, офіційно заявлялася як самозабезпечення Криму, щоб не отримувати природний газ з континентальної України”,
– нагадує Омельченко.
Інший експерт з енергетики, Геннадій Рябцев, все ж наголошує на стратегічній важливості родовищ для енергетики України.
“Ці вишки були потрібні для того, щоб можна було освоїти родовища на шельфі Чорного моря, і цілком зрозуміло, що вони потрібні були Чорноморнафтогазу як підрозділу групи Нафтогаз для того, щоб забезпечити нарощування видобутку, зокрема і газу і нафтової сировини”,
– пояснює він, але змушений додати, що наразі Україна взагалі позбавлена можливості працювати на Чорноморському шельфі, тому важко сказати який недоотриманий прибуток з цих об’єктів.
Читайте нас в Telegram: головні новини коротко
Можливе майбутнє вишок
Експерти воліють не вдаватися до міркувань щодо причин недавньої пожежі, оскільки очевидно, що ідеться про військові дії з відповідними воєнними цілями і задачами. Однак очевидно також і те, що було б непогано зберегти ці об’єкти для себе на майбутнє.
“На мою думку, правильною стратегією було б не дати ворогу ними користуватися, але до кінця не знищуючи їх. А після закінчення війни вже дивитися, як їх можна повертати і використовувати на користь української енергетичної безпеки, в тому числі й у Криму”,
– вважає Омельченко.
Рябцев також згадує про юридичні кроки, вже зроблені Україною, саме у напрямку відшкодування неотриманих Україною прибутків.
“Це визначить арбітраж. Група “Нафтогаз” уже подавала відповідний позов, він стосується порушення російською стороною угоди про взаємний захист інвестицій”.
Експерт переконаний, що ідеться про дуже великі і відчутні для держави кошти, адже проєкт був надзвичайно перспективним.
“З усіх компаній групи “Нафтогаз України” Чорноморнафтогаз була такою, що найбільш динамічно розвивалася, тому ці втрати були надзвичайно суттєвими. Фактично через втрату Чорноморнафтогазу група “Нафтогаз” була не здатна суттєво наростити видобуток ти самих вуглеводнів на материковій частині України”,
– стверджує Геннадій Рябцев.
Таким чином, хоча нинішня атака на “Вишки Бойка” вирішує передусім воєнні завдання, однак вона імовірно матиме довгострокові геополітичні та економічні наслідки, які ще належить оцінити. Точно можна говорити про важливість цих об’єктів для енергетичної безпеки України та необхідність розробки стратегії щодо їх можливого відновлення та використання після закінчення війни.
Читайте нас в Telegram: головні новини коротко
