Визнання Палестини: значення та наслідки
26 Вересня 15:11
РОЗБІР ВІД 
Що сприяло різкому інтересу західних держав до палестинського питання
Останні тижні позначилися суттєвим зрушенням у політиці західних країн щодо палестинського питання. Все більше держав визнають Палестину як незалежну державу, що може мати далекосяжні наслідки для міжнародних відносин та ситуації на Близькому Сході.
Позиція ООН
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш підкреслив, що право палестинців на власну державу є безумовним. Він застеріг, що відмова у цьому праві стане «подарунком для екстремістів» та фактично перекриє шлях до миру. Гутерреш наголосив: концепція двох держав — єдиний реалістичний сценарій досягнення тривалого миру між ізраїльтянами та палестинцями.
Його заява пролунала одразу після того, як Велика Британія, Канада та Австралія 21 вересня офіційно визнали Палестину. Цей крок став демонстрацією відходу від колишньої лінії, коли ці країни тяжіли до американської позиції, яка під час адміністрації Дональда Трампа була різко проізраїльською.
Західна реакція
Лондон, Оттава та Канберра пояснили своє рішення необхідністю відновити довіру до мирного процесу. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що визнання Палестини має відродити надію на реалізацію формули «двох держав». Канадський прем’єр Марк Карні запевнив, що бачить майбутнє, у якому «поруч існують і Палестина, і Ізраїль». Його австралійський колега Ентоні Албанез також підтримав створення незалежної та суверенної палестинської держави.
До цього кроку приєдналися Франція, Бельгія та Португалія. Усі вони підкреслили, що політика Ізраїлю в Газі та розширення поселень на Західному березі підривають перспективу миру.
«Це робиться заради миру між ізраїльським та палестинським народами», — заявив президент Емануель Макрон.
Контекст війни в Газі
Однак головною причиною визнання палестинської держави з боку західних країн стала військова операція в Газі, зокрема гуманітарна катастрофа.
З 7 жовтня 2023 року з моменту військової операції Ізраїлю, кількість загиблих в секторі Гази перевищує 60 000 осіб, більшість із них — цивільні. Паралельно з цим Організація Об’єднаних Націй визнала факти голоду та нестачі продовольства в Газі: більшість сільськогосподарських угідь зруйновані або непрохідні, ціни на їжу надзвичайно високі, доступ до води й медикаментів сильно обмежений.
Ці жахливі умови й особливо повідомлення про голод серед дітей і немовлят викликали широкий суспільний резонанс у Західній Європі та інших західних країнах.
На знак протесту тисячі людей виходять на вулиці, організовують демонстрації, студенти займають університетські будівлі, вимоги — негайна гуманітарна допомога, припинення вогню і визнання прав Палестини. Саме через тиск громадськості та міжнародне зростання обурення, західні уряди переглядають свої позиції і визнають палестинську державу як засіб реагування на кризу.
Визнання також відбулося на тлі нового звіту комісії ООН, у якому дії Ізраїлю в Газі були кваліфіковані як геноцид. У документі стверджується, що щонайменше чотири з п’яти актів, передбачених міжнародним визначенням геноциду, мали місце під час останньої ескалації конфлікту з ХАМАС.
Реакція Ізраїлю
Офіційний Єрусалим відреагував різко. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу назвав рішення західних держав «подарунком для ХАМАС» і заявив, що Палестинська держава «ніколи не буде створена на захід від річки Йордан». Він пообіцяв оголосити кроки у відповідь після повернення з Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.
Міністр національної безпеки Ізраїлю Ітамар Бен-Гвір закликав негайно анексувати Західний берег річки Йордан та повністю знищити Палестинську автономію.
Він заявив, що представить на наступному засіданні уряду пропозицію з «розширення (ізраїльського, – прим.ред. ) суверенітету».
Символізм і політична вага
На думку експертів, визнання Палестини має насамперед символічний характер, однак відкриває нові політичні та дипломатичні можливості. Для прикладу, у Великій Британії палестинське представництво досі функціонувало лише як «дипломатична місія». Надання статусу посольства забезпечить йому додаткові права та привілеї відповідно до Віденських конвенцій.
З юридичної точки зору, такий крок ставить Палестину й Ізраїль на один рівень у відносинах із державами, що визнають обидві сторони.
Визнання Палестини як держави могло би надати вагоміші аргументи для досягнення перемир’я в рамках наявних дипломатичних, бюрократичних та правових структур.
Становище Палестини
Палестина складається з двох територій — Західного берега річки Йордан та Сектора Газа, які розділені територією Ізраїлю. Усередині самої Палестини існує політичний поділ: на Західному березі владу утримує ФАТХ на чолі з Махмудом Аббасом, тоді як у Газі керує ХАМАС.
Махмуда Аббаса визнають як легітимну владу, а його самого – президентом Палестинської адміністрації.
Також, через військову окупацію Ізраїлем Західного берега, Палестинська адміністрація (ПА), створена після мирних угод у 1990-х роках, не має повного контролю над своєю територією чи населенням.
Як і Сектор Газа, який перебуває в повний облозі з боку Ізраїлю, ПА також має обмеження. Адміністрація видає палестинські паспорти та керує палестинською системою охорони здоров’я та освітою.
Однак деякі торговельні, інвестиційні, освітні та культурні обміни обмежені Ізраїлем.
Палестина не має власних аеропортів. На Західний берег, що не має виходу до моря, можна дістатися лише через Ізраїль або через контрольований Ізраїлем кордон з Йорданією.
Хто визнає Палестину?
Сьогодні Палестину визнають приблизно три чверті держав-членів ООН, включно з більшістю країн Африки, Азії та Латинської Америки. Серед них — Китай, Індія та всі мусульманські країни.
В ООН Палестина має статус постійного спостерігача. Завдяки нещодавнім рішенням Британії та Франції, вона отримує підтримку вже чотирьох з п’яти постійних членів Ради Безпеки — разом із Китаєм і росією, які зробили цей крок ще у 1988 році. Лише США залишаються послідовним противником.
Першою ж країною, яка визнала Палестину після проголошення її незалежності 1988 року, став Алжир.
Український контекст
Україна також була серед тих, хто підтримав незалежність Палестини ще у 1988 році, коли мала власне місце в ООН як союзна республіка. Після здобуття незалежності Київ зберіг цю позицію та розвивав двосторонні відносини.
Другий президент України Леонід Кучма двічі відвідував Західний берег, зустрічався з Ясиром Арафатом і започаткував політичний діалог. Віктор Ющенко також побував у Рамаллі та підписав угоду про відкриття українського представництва.
Палестина, своєю чергою, відкрила посольство в Києві ще у 1990-х. Водночас українська влада неодноразово засуджувала будівництво ізраїльських поселень, а палестинські лідери підтримували територіальну цілісність України після 2014 року.
Після початку повномасштабної війни у 2022-му офіційний Рамалла уникає публічного засудження росії. Попри це Київ не змінив своєї позиції й продовжує наполягати на необхідності реалізації принципу «двох держав» як єдиної можливої формули миру.
У червні спецпредставник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх під час зустрічі з послом Палестини в Україні Гашемом Хасаном Даджані підтвердив незмінність курсу Києва та висловив сподівання на активнішу підтримку України з боку палестинських партнерів.
Автор: Асіф Алієв
