Як отримати мільйон за здачу корупціонера: умови нового закону
11 Грудня 19:03
РОЗБІР ВІД 
Уряд вирішив посилити боротьбу з корупцією за допомогою фінансового заохочення тих, хто здав корупціонера, та подав правки до Кримінального процесуального кодексу України. Нагороду герою, який «здав» хабарника, обіцяли давно, але лише зараз дійшли до створення реального механізму виконання судового рішення про виплату викривачу. А мова йде про 10% від суми «хабаря». Ідея не нова, але досі вона так і не була реалізована: то коштів, що виділяються на боротьбу з корупцією, не вистачало на винагороди, то не могли визначитися із сумою. Але тепер у багатьох з’явиться чесний вид додаткового заробітку. Що планує вжити Уряд, вивчав «Комерсант Український».
По суті, з ідеєю винагороди викривачу за хабарника носяться давно, як з писаною торбою. Ще у далекому 2017 році нардеп Вадим Рабінович зареєстрував законопроєкт, який мав стимулювати громадян боротися з корупцією та самі стати учасником процесу боротьби. Потенційному інформатору, який би повідомив про причетність посадових осіб до корупційних схем, планували виплачувати винагороду в розмірі 10% від можливої суми збитків, які заподіяв або міг би заподіяти державі нечистий на руку чиновник.
Планувалося, що виплачувати українцям гроші за корупціонерів буде Національне агентство з питань запобігання корупції. Отримавши «сигнал», воно протягом 30 днів мало змогу перевірити правдивість цієї інформації та оцінити суму реальних або можливих державних збитків, від якої, власне, залежить і «премія» інформатору. Анонімні доноси залишалися без премії. Тоді збиралися оплачувати працю інформатора з виділених Україні на реформи та боротьбу з корупцією $54 млн того року.
Проте законопроєкт так і не був розглянутий, а в 2019 році його взагалі відкликали. І все тому, що прийшла нова команда, яка цю ідею реанімувала та представила за свою. Заступник керівника Офісу Президента Руслан Рябошапка запропонував «заохочувати» осіб, які викривають топ-корупціонерів. Тоді також мова йшла про 10% від суми відшкодованих державі збитків або від суми викритого хабаря. І закон «Про викривачів корупції» ухвалили в 2019 році, та він набрав чинності з січня 2020-го, але вже з новими ввідними.
За законом, розмір неправомірної винагороди, яку отримала інша особа, не повинен перевищувати 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — це майже 10 мільйонів гривень. Розмір винагороди, яку можна отримати після того, як здав хабарника до правоохоронних органів, визначає суд. Зазвичай це 10% від хабаря. Водночас вона не може перевищувати 15,5 млн гривень, тобто 3000 мінімальних розмірів заробітної плати.
Але, незважаючи на гучні заяви, ніхто винагороди за здачу хабарника так і не отримав. Хоча деякі були буквально за крок від премії. Наприклад, Мустафа Найєм. У листопаді 2023 року депутата від фракції «Слуга народу» Андрія Одарченка викрили в пропозиції керівнику Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафі Найєму хабаря у криптовалюті Bitcoin на еквівалент $50 000 за сприяння у виділенні коштів на ремонт підконтрольного йому об’єкта інфраструктури. Найєм не тільки не взяв хабаря, але й повідомив куди слід про пропозицію. Справа дійшла до суду. Одарченко отримав 8 років із конфіскацією, а Найєм за свої труди не отримав тих самих обіцяних 10% від суми.
Заохочення з 2027 року і за «велику рибу»
Проблема в тому, що фактичного механізму виплати винагороди саме викривачу немає, оскільки чинні процедури в першу чергу призначені для стягнення коштів до бюджету, а не для виплати з бюджету. Тому Кабмін запропонував правки до законопроєкту про виплату винагороди викривачам корупції.
Що планується зробити:
- Буде створено спеціальний порядок для виплати винагороди викривачам, на відміну від загальної процедури виконання судових рішень.
- Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) стане органом, відповідальним за планування та використання бюджетних коштів, виділених для виплат викривачам (головним розпорядником та відповідальним виконавцем окремої бюджетної програми).
- Право на винагороду отримають особи, які:
- Повідомили про корупційне злочин, збиток або розмір хабаря в якого у 5000 (приблизно 16,3 млн гривень за стандартами 2025 року) та більше разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб на момент злочину.
- Активно сприяли розкриттю цього злочину.
- До КПК будуть внесені поправки для виділення процедури виплати та забезпечення її реалізації.
- На відповідні органи буде покладено обов’язок інформувати НАЗК про передачу до суду обвинувального акта у справі за участю викривача або про ухвалення судом рішення про виплату йому винагороди.
- Розмір винагороди встановлено законом «Про запобігання корупції»: 10% від суми хабаря, але не більше ніж 3000 мінімальних заробітних плат (27 млн грн сьогодні) на момент злочину.
Точний обсяг майбутніх витрат невідомий, оскільки на момент подання законопроєкту немає даних про набуті законної сили судові рішення про такі виплати. Виплати за новим механізмом стануть можливими з 2027 року. Обсяг фінансування плануватиметься в наступних бюджетних періодах на основі невиконаних судових рішень.
Нагорода не може знайти героя
Що ж ми маємо на сьогоднішній день. Україна де-юре зобов’язана виплачувати винагороду викривачам великих корупційних злочинів, але де-факто системного механізму для таких виплат немає, підкреслюють юристи.
«Право на винагороду (10% від заподіяної державі шкоди, але не більше 3000 мінімальних зарплат) закріплено в Законі України «Про запобігання корупції» (ст. 52-2). Це право виникає в особи, яка повідомила про корупційне злочин зі шкодою від 5000+ прожиткових мінімумів та активно сприяла його розкриттю, після набрання законної сили обвинувального вироку суду. Таким чином, з юридичної точки зору, держава зобов’язана платити за набрали законної сили рішеннями суду», — каже в коментарі «Коммерсант Український» адвокат Іван Василевський.
Незважаючи на наявність права в законі, окремої процедури та бюджетного інструменту для виплати створено не було. Чинний порядок виконання судових рішень (Постанова КМУ №845) технічно призначений для стягнення грошей до бюджету, а не для виплати з бюджету приватним особам за такою специфічною статтею. Немає відповідального органу, який би планував ці витрати в бюджеті, резервував кошти та здійснював виплату. Казначейство не може перерахувати гроші без чіткого бюджетного призначення та розпорядника.
«Навіть якщо суд ухвалив рішення про виплату винагороди викривачу, у держави немає відпрацьованого каналу, щоб його виконати. Це створює ситуацію, коли право існує лише на папері. Викривач може отримати виконавчий лист, але зіткнеться з неможливістю його реального стягнення з державного бюджету через відсутність процедури», — зазначив адвокат.
Ця правова колізія та необхідність її виправити є основною причиною для розробки даного урядового законопроєкту. Хоча, й громадяни сьогодні не активно здають хабарників, у чому визнаються й правоохоронці. А якщо такі випадки й бувають, то суми незначні. А Кабмін розраховує ловити «велику рибу», але вона плаває зовсім в інших водоймах.
Авторка: Алла Дуніна
