Забрати і поділити: як запровадження мит на сою та ріпак вдарить по фермерах
15 Липня 14:40
РОЗБІР ВІД 
Якщо не можна, але дуже треба, то можна. І не один раз. Парламенту знову пропонують узаконити мита на сою та ріпак. Хто “за” таку пропозицію і хто “проти”, хто може виграти і хто точно програє – досліджував «Комерсант Український».
Перша спроба “протягнути” мита на сою та ріпак, “сховавши” їх у непрофільному законопроєкті, датується серединою червня. Для цього спробували використати проєкт закону з дуже далекою від агросфери назвою – “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розширення доступу пацієнтів до лікарських засобів, що підлягають закупівлі особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, шляхом укладення договорів керованого доступу”. Тоді спецоперація не вдалась: в сесійній залі правки не були підтримані.
Для другої спроби ініціатори вирішили скористатись проєктом закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення””. Як засвідчує порівняльна таблиця, підготовлена до другого читання документа, пропонується доповнити Закон «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» і встановити мито на соєві боби – у розмірі 10%, насіння ріпаку або кользи – також у розмірі 10%.
Хто ж просуває такі зміни
Безпосередні ініціатори обкладення вивізним (експортним) митом сої та ріпаку здебільшого уникають публічності. Інша справа, що процедура внесення поправок передбачає оголошення авторства. У першому випадку пропозиція надходила від Данила Гетманцева, голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. У другому випадку автором значиться представник цього ж комітету Андрій Мотовиловець. Обидва депутати представляють фракцію партії “Слуга народу”.
Про співавторство в ініціативі запровадити 10% мито на вивезення сої та ріпаку ще напередодні голосування в середині червня заявив і заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. Тоді він так аргументував свою позицію.
“У 2024 році в Україні урожай сої склав 6,6 млн т., з яких 54,5% було вивезено для переробки за кордон. Також минулого року урожай ріпаку в Україні склав 3,7 млн т., з яких 86,4% було вивезено за кордон. Ці ганебні цифри – наочна ілюстрація причин бідності українців. Замість того, щоб заробляти на переробці, ми віддаємо ці можливості багатим розвиненим країнам. А собі лишаємо лише крихти з панського столу. Запровадження 10%-го мита на вивезення сировини дозволить наростити експорт продукції переробки – в чотири рази наростити експорт олії з ріпаку, в понад три рази – експорт ріпакового шроту, на 50% – експорт соєвої олії, і майже вдвічі експорт соєвого шроту”,
– наголосив народний депутат.
Він також повідомив, що
“українські заводи з переробки сої та ріпаку недозавантажені на 35% і якщо ці переробні потужності будуть задіяні, Україна отримає додаткових 7,3 млрд грн доходів у державний бюджет на фінансування ЗСУ, $238 млн валютних надходжень, тисячі нових робочих місць”.
У середині червня така аргументація не переконала достатню для ухвалення рішення кількість парламентаріїв: тоді вона справила вплив лише на 204 депутатів, які і проголосували “за”.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Хто проти митних поправок
Остання ініціатива щодо запровадження експортних мит на сою та ріпак не знайшла підтримки у членів Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики. Як заявили у Всеукраїнській аграрній раді, проти проголосували 16 членів комітету, що свідчить про усвідомлення ними ризиків для малого та середнього аграрного бізнесу.
У зверенні провідних аграрних громадських об’єднань, адресованому головам парламентських фракцій, констатується, що
“наслідками запровадження вивізного (експортного) мита стане тимчасове збагачення переробників за рахунок падіння закупівельних цін”.
Ось що говорить заступник голови Всеукраїнської агарної ради Денис Марчук:
“Це ситуація, коли великий переробний бізнес намагаються субсидувати за рахунок інших. Коли вони лобіюють мита, то це фактично буде створювати труднощі для експортерів. Бо експортеру потрібно буде сплатити мита 10%. Якщо він буде платити мита 10%, то закуповувати він буде в Україні в середньому на відсотків 15% дешевше. Отже, виробники, а це малі та середні підприємства, фактично будуть змушені продавати товар вже відсотків на 15-20 дешевше від ринкової ціни”.
Також наслідком може стати поступове скорочення посівних площ сої та ріпаку і переорієнтація аграріїв на виробництво інших культур. Це фактично підтверджує і голова асоціації фермерів Волинської області Руслан Хомич.
“Трейдери свої збитки через мито будуть отримувати з фермерів. Тобто вони просто зменшать нам ціну, коли будуть закуповувати. А ми не можемо самі експортувати, оскільки не маємо досвіду, у нас немає такої кількості людей, щоб цим займатись: оформляти, замитнювати, відправляти. Відповідь же селян може бути банально простою: ми не будемо вирощувати на другий рік сою, ріпак”,
– зазначає фермер.
У Європейській Бізнес Асоціації також наголошують на тому, що через запровадження мит на сою та ріпак дискрімуються українські фермери, які є основою агросектора. А ще – важливим є юридичний аспект такого рішення, оскільки йдеться про порушення Угоди про асоціацію з ЄС. Продовжує Ірина Душник, виконавчий директор Комітету зернових та олійних культур Європейської Бізнес Асоціації.
“Пропозиція запровадити експортні мита прямо суперечить зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Зокрема, стаття 31 Угоди однозначно забороняє запровадження будь-яких експортних мит чи подібних заходів. Тож запровадження експортних мит не лише економічно недоцільне, а й юридично ризиковане – воно підриває довіру з боку ЄС, ставить під сумнів зобов’язання України як сторони міжнародного договору та може мати наслідки для торговельного режиму з Євросоюзом”,
– зазначає Ірина Душник.
Окрім цього, викликає питання процедура ухвалення рішення. У Європейській Бізнес Асоціації звертають увагу на те, що рішення, які впливають на десятки тисяч фермерів та агрокомпаній, ухвалюються без публічних консультацій, без обговорень з учасниками ринку.
Хто і що може виграти і програти через запровадження мит
Декан факультету магістерських економічних студій Київської школи економіки, доцент, засновник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Олег Нів’євський вплив на економіку запровадження мит на сою та ріпак оцінює в цілому як негативний. За його словами, просто відбувається перетікання доданої вартості від агровиробників до переробників та до бюджету із одночасними втратами для всієї економіки.
“Зараз тема розвитку переробки дуже популярна на політичному рівні, що, звісно, треба. Але біда в тому, що сильно над інструментами стимулювання не задумуються, як видно з законодавчої ініціативи депутатів і за дивного мовчання Мінагрополітики та КМУ вцілому…. Ось є мито, давайте заборонимо або обмежимо вивіз сировини і все. Рівно як за Шаріковим: атнять (в аграріїв) і падєліть (між переробниками та бюджетом)”,
– так ситуацію навколо запровадження мит Олег Нів’євський змалював у себе в Телеграмі.
В інтерв’ю він коротко проаналізував економічний бік справи. За його словами, економіка цього питання доволі проста.
“Від цього програють безпосередньо агровиробники. Тобто, якщо мита будуть 10%, то внутрішні ціни приблизно настільки ж і знизяться. І, відповідно, агровиробники втратять свої доходи, тому що меншою буде ціна закупівельна через експортні мита. А ось переробники, звичайно, що виграють. Ну і ще плюс – це додаткові надходження до державного бюджету, тому що буде експортне мито збиратися. Але в цілому, з точки зору економіки, зменшення внутрішньої ціни сприятиме тому, що буде вироблятися менше сільськогосподарської продукції і будуть чисті втрати для економіки. Я підрахував – виходить близько 670 мільйонів гривень економічних втрат. Ось такий вигляд має економічні картина”,
– підсумував Олег Нів’євський.
До речі, зважаючи на невдалу першу спробу запровадити мито на сою та ріпак, але також і на вагу ініціаторів, Олег Нів’євський розцінив шанси на запровадження мита як 40 до 60.
Резюме
Тож, у підсумку, запровадження експортних мит на сою та ріпак — це не просто технічне рішення про ставки зборів, а глибоко політичний і економічно чутливий крок, що розколює аграрну спільноту. З одного боку — деклароване прагнення стимулювати внутрішню переробку, наповнити бюджет і створити робочі місця. З іншого — ризик втратити довіру європейських партнерів, підірвати ринок для малого та середнього агровиробника і завдати загальних збитків економіці. І поки що очевидно одне: мита на сою та ріпак залишаються гарячою точкою аграрної політики, де кожна наступна спроба “протягнути” їх — це не лише юридичне рішення, а ще й тест на економічну логіку, політичну прозорість і повагу до партнерських зобов’язань.
Сергій Василевич
