ЗАЕС у полоні невизначеності: чому так важко передбачити майбутнє найбільшої в Європі атомної електростанції
9 Грудня 2025 13:50
РОЗБІР ВІД 
Питання контролю і, відповідно, майбутнього Запорізької АЕС має статус одного з найбільших проблемних на мирних перемовинах, які тривають за посередництва США. І для цієї проблемності є достатньо підстав. Яких саме – з’ясовував «Комерсант Український».
Запорізька атомна станція може стати найбільшим і найдорожчим пам’ятником атомної енергетики у світі. Такий прогноз-припущення не так давно пролунав в українському експертному середовищі. Живиться він усвідомленням, що для того, аби відновити роботу станції, потрібно вирішити дуже багато дуже складних питань. І далеко не всі вони пов’язані безпосередньо з перебігом мирних перемовин. Хоча від результату перемовин значною мірою залежать.
Дефіцит потрібної інформації
Кілька днів тому, у ніч на 6 грудня, Запорізька атомна електростанція знову тимчасово залишилася без зовнішнього електропостачання. Як повідомили тоді в МАГАТЕ, після півгодинного відключення станція була підключена до лінії, але з меншою напругою, аніж до цього. Це був вже 11-й від початку повномасштабного вторгнення блекаут. І, звичайно ж, не найбільш тривалий. Який між тим вчергове підтвердив проблемність з електропостачанням на атомному об’єкті. Але не лише це ускладнює роботу станції. Продовжує Костянтин Батозький, директор Агенції розвитку Приазов’я.
«Ми зараз не розуміємо, в якому стані знаходиться обладнання на ЗАЕС. Тому що окупанти по-іншому керують станцією. Вони намагаються використовувати там російське паливо в той час, як станція вже працювала на американському паливі. Вони використовують російське обладнання для ремонту в той час, як ми використовували багато іноземного обладнання. Що ця станція зараз із себе представляє технічно, не знає ніхто. І ні в кого такої інформації на 100% немає», – констатує експерт.
Відсутність достатньої інформації позначається і на оцінці того, наскільки складно буде відновити роботу ЗАЕС у разі повернення Україні управлінського контролю над станцією. Хоча деякі ускладнюючі обставини відомі. Пояснює Григорій Плачков, керівник Державної інспекції ядерного регулювання у 2017-2021 роках.
«По-перше, немає Каховського водосховища. Відповідно, виникає питання: звідки брати воду? Наявної води не вистачить, щоб виробляти електроенергію. Води вистачить для того, щоб охолоджувати активні зони реактору і охолоджувати басейни витримки, але для виробництва електроенергії, на мій особистий погляд, на всі шість атомних енергоблоків води не вистачить. По-друге, що робити з градирнею, яка була спалена? І ще. Я, наприклад, не знаю, що там відбувається з обладнанням важливим для безпеки, з реакторним залом, з турбіною. У нас є якась інформація, але вона дуже неповна. Бо, скажімо, є питання щодо течії з першого до другого контуру на деяких енергоблоках. Є інші технічні питання», – зазначає фахівець.
За словами експерта Костянтина Батозького, ключовою проблемою, яка виникла, є зсув грунту, викликаний тим, що зникло Каховське водосховище.
«Грунти просто за законами природи там почали рухатись. Який зараз рух цих грунтів, ми не знаємо. Також ми не знаємо, наскільки росіяни можуть зараз знайти воду для забезпечення охолодження. Тобто ми знаємо, що вони побудували нове захисне водоймище і умовно качають туди воду зі свердловин, але це все відбувається, по суті, під станцією. І яким чином зміняться грунти зараз знову ж ніхто не розуміє, тому що ані геодезичні, ані якісь інші роботи ми не можемо там здійснити», – констатує фахівець.
Чого вистачає, на відміну від достовірної інформації, так це чуток і якихось оригінальних, і не лише російських, ідей, часто досить далеких від реальності.
Дефіцит прийнятних ідей
Навесні цього року з’явились повідомлення, що росіяни начебто планують ввести в експлуатацію хоча б один енергоблок Запорізької АЕС. Тоді в Держатомрегулювання попередили, що будь-яка спроба вивести енергоблок ЗАЕС на потужність створює катастрофічні ризики, порівнювані з аваріями на Чорнобильській та Фукусімській АЕС, а також нагадали, що міжнародна спільнота, зокрема МАГАТЕ, поділяє позицію України про те, що станція повинна й надалі залишатися у холодному стані.
Та й той технічний стан, який є зараз на Запорізькій атомній електростанції не дає можливості вивести на потужність хоча б один з енергоблоків. На цьому наголошує Григорій Плачков, керівник Державної інспекції ядерного регулювання у 2017-2021 роках.
«Не тільки з військової та міжнародно-політичної точки зору, але й суто з технічної точки зору, я не бачу можливості вивести хоча б один енергоблок на якусь потужність. Де електроенергія? Де водозабезпечення? Що з паливом відбувається в активній зоні реакторів? Ми ж не знаємо, нам це невідомо. І ще це неможливо, тому що поки атомна електростанція живиться від нашої об’єднаної енергосистеми, то в іншу енергосистему видати електроенергію в неї немає можливості», – пояснює фахівець.
Директор Агенції розвитку Приазов’я Костянтин Батозький нагадує, що «після приєднання України до європейської електроенергетичної мережі АЕС не може виробляти електроенергію з тією частотою, що виробляється в росії». До того ж, для того, щоб переключити Запорізьку АЕС, потрібно пройти режим її повного знеструмлення, який є вкрай небезпечним з точки зору ядерної та радіаційної безпеки.
«Для окупантів перехід на російське умовне підключення ускладнюється двома чинниками. Перше – це зусиллями наших Сил безпеки та оборони, які не допускають будівництво енергетичної інфраструктури, щоб, насамперед, «заживити» Запорізьку станцію на потреби Донбасу. А з іншого боку, їм вкрай важко це зробити технологічно, бо обладнання було налаштоване на інші фізичні параметри», – пояснює експерт.
Костянтин Батозький також називає абсолютним нонсенсом обговорювані останнім часом ідеї, що частина блоків буде працювати на потреби України, а інші – на потреби росії.
«Це абсолютний нонсенс, насамперед, з технологічної точки зору через те, що в нас різна частота струму в мережах. Ми синхронізовані з європейською мережею, а не з російською. Тому цю ідею треба одразу відкинути – це фантастика. Так само як і управління станцією якимись американцями, які в житті не бачили реакторів ВВР ще радянської розробки і тільки в теорії розуміють, як воно керується. Це нонсенс тотальний», – зазначає фахівець.
Григорій Плачков також не розуміє, як Запорізька АЕС може відновлюватись і працювати під управлінням тих же американців.
«Ядерна енергетика регулюється і управляється відповідно до внутрішнього законодавства країни. Тому є норми, правила, законодавство нашої держави, відповідно до яких надані ліцензії як на експлуатацію атомних енергоблоків, так і ліцензії для персоналу. Відповідно до якого законодавства ми будемо управляти і регулювати цю станцію? Відповідно до російського – це абсурд. Якщо відповідно до нашого, тоді потрібно повертати повністю управлінський регулюючий контроль. Там ще інше є питання. Там в чотирьох енергоблоках американське паливо. Що з ним робити? А його використовувати хто має право? Тільки Україна», – наголошує фахівець.
Поки що ж ці запитання з відповідями і без них не є достатніми аргументами на перемовинах щодо майбутнього ЗАЕС.
Дефіцит правильних рішень
З вуст генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі днями пролунала оригінальна ідея, яка зводиться до того, що в разі досягнення мирної угоди Запорізька атомна електростанція потребуватиме «особливого статусу» і «особливої атмосфери співпраці».
«Жоден оператор не може використовувати атомну електростанцію, коли по той бік річки знаходиться інша країна, яка чинить опір цьому і може вжити заходів проти цього», – заявив Рафаель Гроссі і наголосив, що в будь-якому разі МАГАТЕ буде у цій ситуації незамінним учасником.
Але чи неупередженим – ось в чому ще одне питання. Костянтин Батозький, директор Агенції розвитку Приазов’я, має сумніви щодо об’єктивності Рафаеля Гроссі.
«Нинішній голова Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі відкрито грає на російському боці, а спостережна місія МАГАТЕ, яка там знаходиться, вона мало чим відрізняється від місії спостерігачів ОБСЄ, яку ми мали на лінії зіткнення з 2014 по 2022 роки. Він бореться за крісло генерального секретаря ООН і йому важлива для цього підтримка росії, тому він відверто підіграє тій стороні, бо розраховує, що вона за нього голосуватиме», – зазначає експерт.
Поки що ж Запорізька АЕС окупована і правова ситуація навколо неї є безпрецедентною. Продовжує Костянтин Батозький.
«Легальним власником станції з точки зору міжнародного права є Україна. Ми надали станції ліцензію, і ця ліцензія призупинена, але якщо там щось трапиться, то юридично відповідаємо ми. Це, з одного боку. З іншого боку, станція вже легалізована в російському правовому полі, тобто вона отримала російську ліцензію. Тобто ми знаходимося нині у правовій пастці», – констатує експерт.
Власне, законні та вичерпні відповіді практично на всі згадані вище запитання, можна було б знайти лише за одного варіанту: повернення Запорізької АЕС під повний контроль України. І тоді можна було б поставити ще одне логічне запитання: як швидко вдасться відновити діяльність Запорізької АЕС. У Григорія Плачкова є відповідь на це запитання. На його думку, якщо мир буде стабільним, то знадобиться щонайменше років п’ять.
Автор: Сергій Василевич
