Заява Безуглої про синдром Аспергера: психіатр пояснив, чи можна було допускати депутатку до держтаємниці
31 Липня 16:14
РОЗБІР ВІД 
Днями народна депутатка Мар’яна Безугла заявила, що має синдром Аспергера. Ця інформація викликала активні обговорення щодо того, як її особливості можуть впливати на професійну діяльність та доступ до засекреченої інформації.
Що таке синдром Аспергера
Синдром Аспергера — це один із розладів розвитку, який належить до спектру аутизму. Він характеризується труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженими та повторюваними інтересами чи діями. Люди з цим синдромом зазвичай мають нормальний рівень інтелекту і можуть добре функціонувати в повсякденному житті, але їм складно будувати соціальні зв’язки.
Основні труднощі виникають саме в спілкуванні: таким людям важко розпізнавати емоції співрозмовника, підтримувати невимушену розмову або швидко адаптуватися до змін у повсякденних ситуаціях.
Причини виникнення синдрому Аспергера поки що до кінця не з’ясовані. Існують припущення про генетичну основу цього стану, однак точного гена чи специфічних змін у структурі мозку поки не виявлено.
Оскільки причина синдрому невідома, спеціального лікування для нього також не існує. Основна мета — допомогти людині краще справлятися з повсякденними труднощами. Найпоширеніший метод — це поведінкова терапія, яка працює над розвитком соціальних навичок, подоланням повторюваної поведінки та покращенням координації.
З віком багато дітей із синдромом Аспергера демонструють позитивну динаміку, хоча певні складнощі у спілкуванні можуть зберігатися і в дорослому віці.
Політикиня, відома своїми резонансними заявами та законодавчими ініціативами, назвала свій стан проявом «нейрорізноманітного мислення».
Вперше вона згадала про це в коментарях під дописом керівниці з комунікацій Інституту економічних досліджень Олени Шкарпової у Facebook.
Я мислю через структури, логічні зв’язки та алгоритми. Факти та спостереження в моїй свідомості утворюють певну базу даних, з якої формуються висновки — на основі змінних, які я враховую, — пояснила Безугла.
За її словами, деякі колеги намагалися використати ці особливості проти неї, знаючи про її діагноз. Втім, вона наголосила, що зуміла перетворити свою “інакшість” на перевагу — інструмент для реалізації власних ідей. Її головним пріоритетом залишається служіння державі, особливо в умовах війни, яка триває з 2014 року.
Що кажуть у Верховній Раді
Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України Сергій Кальченко в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» прокоментував, чи може парламент реагувати на публічні заяви народних депутатів про власні діагнози або особливості стану здоров’я, зокрема, на прикладі депутатки Мар’яни Безуглої.
За словами Кальченка, регламентний комітет має обмежені повноваження щодо оцінки висловлювань народних депутатів.
Те, що може зробити комітет, — це реакція відповідно до статті 51 Регламенту, яка стосується депутатської етики. Вона дозволяє комітету реагувати лише на висловлювання під час пленарного засідання, зокрема образливі заяви на адресу інших депутатів або фракцій. І це фактично все, — пояснив він.
Заяви про здоров’я — поза межами повноважень
Що стосується публічного розголошення депутатами інформації про власний психічний або фізичний стан, зокрема особливості ментального здоров’я, то це, за словами Кальченка, не належить до сфери відповідальності комітету.
Комітет не може реагувати, якщо хтось із депутатів поширює інформацію про власні якісь особливості — скажу дипломатично — про стан здоров’я. Це не входить до наших повноважень, — наголосив він.
Кальченко також згадав про інцидент, що стався у 2021 році, коли парламент ухвалив рішення про тимчасове відсторонення одного з депутатів за внутрішнє листування в чаті фракції. Це рішення згодом було скасоване судом.
Тоді Верховна Рада позбавила депутата права бути присутнім на кількох пленарних засіданнях за листування у фракційному чаті. Але Касаційний адміністративний суд, а потім і Велика Палата Верховного Суду це рішення скасували, — зазначив він.
За словами Кальченка, це стало сигналом для парламенту і регламентного комітету:
Суд фактично звернув увагу, що стаття 51 не підлягає розширеному тлумаченню. Можливості реагування парламенту чітко обмежені її положеннями.
Отже, парламент не має юридичних підстав для реагування на публічні заяви депутатів про власне здоров’я, якщо вони не порушують меж етики під час офіційних засідань. Комітет може втрутитися лише в конкретних випадках, чітко окреслених у Регламенті.
Чи має Безугла право на доступ до держтаємниці: що каже закон
Після того, як народна депутатка Мар’яна Безугла публічно заявила про наявність синдрому Аспергера, у суспільстві та медіа з’явилися питання щодо її доступу до державної таємниці.
Зокрема, журналіст Данило Мокрик звернувся до депутатки із запитом, чи є в неї офіційне медичне підтвердження діагнозу та чи дозволяє її стан отримувати допуск до інформації з грифом “таємно”.
Це питання має під собою правову основу, адже існує Наказ МОЗ „Про затвердження Переліку психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці…“. У цьому списку фігурує й синдром Аспергера — під кодом МКХ F8, — написав журналіст у своєму дописі.
Окрім діагнозу, Мокрика цікавило, чи є у Безуглої офіційний висновок лікаря-психіатра про стабільний стан або стійку ремісію протягом останніх п’яти років, адже це — одна з умов для надання доступу до державної таємниці згідно з чинним законодавством.
Депутатка відповіла коротко та лаконічно:
1. Так. 2. Це не Ваша справа, — зазначила вона, відповідаючи на запитання про наявність офіційного діагнозу та право на допуск.
Щодо ремісії, Безугла наголосила:
Ремісія? Це не психічна хвороба.
Таким чином, депутатка не заперечує наявність синдрому, але підкреслює, що цей стан не є психічною хворобою в класичному розумінні, а отже, не вважає за доцільне деталізувати медичні нюанси публічно.
Що кажуть психотерапевти
Кандидат психологічних наук, профайлер Дмитро Попов в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» пояснив, що таке синдром Аспергера, як він впливає на поведінку людини іі чому важливо враховувати ці особливості при роботі на посадах, пов’язаних із державною безпекою.
Синдром Аспергера — це форма аутизму, але без істотних порушень у сфері мовлення чи інтелекту. Навпаки — інтелектуальні здібності часто навіть вищі за середні, — пояснює Дмитро Попов.
Такі люди, зокрема, підлітки, за його словами, можуть бути досить активними в спілкуванні, подекуди навіть надмірно комунікабельними. Але попри це, існує ключова відмінність: недостатній розвиток емоційного інтелекту.
Найбільша складність — у розпізнаванні невербальних сигналів: міміки, інтонацій, жестів. Люди з синдромом Аспергера просто не звертають на це уваги або не вміють правильно інтерпретувати, — наголошує психолог.
За оцінками фахівця, у звичайному живому спілкуванні до 50% інформації передається невербально. Саме тому особи з нейровідмінностями часто помиляються у соціальних ситуаціях — не через злий намір, а через спотворене сприйняття контексту.
Дмитро Попов наголошує, що ситуація з адаптацією таких людей — не безнадійна. Існують як медикаментозні методи лікування (які призначають психіатри), так і когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає підвищити рівень соціального функціонування.
Є позитивні результати. Але важливо пам’ятати: без підтримки може бути складно, особливо якщо йдеться про роботу в держорганах чи силових структурах, — каже Попов.
Служба в державних інституціях — під контролем психологів?
Зокрема, Попов, який має досвід роботи у спецслужбах, зазначає, що допуск до державної таємниці чи робота у військових і розвідувальних структурах передбачає обов’язкове психологічне тестування.
Я точно знаю, що психологічна служба СБУ чи СЗРУ не допустить до служби людину з офіційно виявленим синдромом Аспергера. Це не через дискримінацію, а через специфіку вимог до посад, — підкреслює експерт.
На його думку, навіть якщо така особа загалом здатна функціонувати без постійної підтримки, у певних умовах вона може бути недостатньо адаптована до швидких змін, високої відповідальності або критичних ситуацій.
Такі люди можуть абсолютно нормально жити, не потребуючи ізоляції чи постійної медичної допомоги. Але якщо йдеться про державну службу, допуск до таємниці або стратегічні посади — тут уже питання безпеки, — зауважує Попов.
Він підкреслює, що синдром Аспергера — це не психічна хвороба у класичному розумінні, але такі особливості можуть впливати на якість комунікації та прийняття рішень у складних умовах. Фахівець радить не стигматизувати нейровідмінних людей, але водночас — не ігнорувати ризики, коли йдеться про посади, що вимагають високого рівня соціальної чутливості, гнучкості та швидкої реакції.
Потрібна не стигматизація, а усвідомлене й відповідальне ставлення — як до людей, так і до функцій, які вони виконують, — підсумовує Дмитро Попов.
У коментарі для РБК-Україна лікар-психіатр Євген Скрипник пояснив, що згідно з чинним до 2025 року Наказом МОЗ та СБУ №174/136 від 13 травня 2002 року, особи з підтвердженим діагнозом із категорії F84 (розлади психічного розвитку, до яких належить і синдром Аспергера) не мали права на доступ до державної таємниці.
Це обмеження, за його словами, було чинним і в той період, коли Мар’яна Безугла обіймала посаду заступниці голови парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.
Втім, із набуттям чинності нового Наказу МОЗ та СБУ №987/235 від 20 червня 2025 року, зареєстрованого в Мін’юсті, ситуація змінилася. У документі категорію F8, включаючи F84, виключено зі списку діагнозів, що автоматично обмежують доступ до секретної інформації*.
Це означає, що синдром Аспергера більше не є підставою для автоматичної відмови в допуску. Водночас рішення в кожному конкретному випадку має ухвалюватися на основі медичного огляду.
Наявність такого діагнозу — не вирок. Людина повинна перебувати під наглядом лікаря, а остаточне рішення щодо професійної придатності ухвалює медичний спеціаліст, — зазначив Скрипник.
Разом із тим, психіатр висловив сумнів щодо офіційного характеру заявленого діагнозу народної депутатки.
На мій погляд, у пані Безуглої немає офіційного діагнозу. Це може бути просто публічна заява, яка не враховує юридичних і медичних наслідків. Все ж таки вона є народною депутаткою, і мала би зважувати такі слова, — додав лікар.
Безугла прокоментувала скандал: “Не збираюся нічого доводити”
Після хвилі реакцій на її публічну заяву про синдром Аспергера, народна депутатка Мар’яна Безугла прокоментувала ситуацію. За її словами, коментар, що викликав суспільний резонанс, був зроблений спонтанно й не мав на меті привертати увагу.
Це був доволі спонтанний коментар до одного допису Олени Шкарпової, — написала вона.
Депутатка наголосила, що не вважає за потрібне публічно пояснювати свій стан здоров’я або доводити щось тим, хто сумнівається. Водночас Безугла звернула увагу на поширену в українському суспільстві стигматизацію ментальних особливостей, зокрема розладів аутичного спектра (РАС).
Я не збираюся нікому нічого пояснювати чи доводити. Можливо, доведеться ще й захищати людей з РАС, бо для деяких, навіть із самоназваної „інтелектуальної еліти“, що психічна хвороба, що нейровідмінність — усіх у психушку, — заявила вона.
Описуючи власний стиль мислення, депутатка підкреслила, що її спосіб обробки інформації — структурований і логічний, схожий на роботу комп’ютера.
Вона також зазначила, що емоції відчуває, хоча і в інший спосіб, здебільшого — завдяки усвідомленій соціалізації. За її словами, їй складно брехати:
Я фактично не брешу, але, звісно, можу помилятися в судженнях.
Отже, заява Мар’яни Безуглої про синдром Аспергера відкрила складну суспільну дискусію про межі приватного життя публічних осіб, а також про ставлення до нейровідмінностей у політичному та державному середовищі. Безугла, зробивши своє зізнання публічним, не лише поставила запитання про власну придатність до роботи з держтаємницею, а й змусила переглянути загальні підходи до ментального здоров’я у владі. Але чи була це спроба щирості — чи політичний крок із розрахунком на хайп — залишається предметом дискусії.
Автор — Даріна Глущенко
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
