Тепло і світло взимку: чи вистачить західної допомоги, щоб пройти сезон без криз?
25 Вересня 2024 09:47
РОЗБІР ВІД 
Не даючи дозволу на удари західною зброєю углиб росії, західні лідери натомість протягом останнього тижня активізувалися у закликах підтримати українську енергетику напередодні зими. Відповідні заяви озвучила низка представників українських міжнародних та іноземних партнерів, а «Комерсант Український» спробував розібратися, наскільки щирими вони є у прагненні допомогти Україні, і чи нам взагалі можливо допомогти у нинішній ситуації.
Ну що б, здавалося, слова…
Напередодні на сайті Держдепартаменту США з’явилася заява міністрів закордонних справ країн G7, у якій ті вкотре декларували непохитну підтримку України та закликали міжнародну спільноту допомогти українській енергетиці.
“Ми вітаємо подальші зобов’язання щодо надання фінансування та підтримки в натуральній формі для задоволення найбільш нагальних потреб українського енергетичного сектору, включаючи ремонт пошкоджених електростанцій і систем централізованого теплопостачання, розгортання нової розподіленої генерації електроенергії, аварійного резервного живлення для критично важливих послуг і пасивного захисту енергетичної інфраструктури. Ми закликаємо світову спільноту терміново посилити зусилля в цьому напрямку та надати Україні всю необхідну допомогу”,
– йдеться у заяві. Тут якраз чітко видно заклик до світової спільноти, однак речення про зобов’язання уже виглядає не так однозначно. До прикладу, так і неясно, чиї ж подальші зобов’язання вітаються.
Натомість міністри G7 не забули наголосити на необхідності подальших реформ в українському енергетичному секторі.
“Ми наголошуємо на важливості впровадження реформ енергетичного сектору відповідно до шляху вступу до ЄС та виконання зобов’язань за Договором про Енергетичне Співтовариство, включаючи стандарти корпоративного управління, які відповідають ОЕСР. Це особливо важливо напередодні зими, враховуючи масштаби ремонту та потреби нової енергетичної інфраструктури”,
– заявили міністри. Наголос на реформах стандартів корпоративного управління, очевидно – натяк на ручне управління Укренерго, яке не надто вітається нашими партнерами.
До підтримки України закликав глава європейської дипломатії Жозеп Боррель.
“Ми повинні підтримати Україну не лише наданням військового потенціалу, але й потужностями з виробництва електроенергії. В іншому випадку ця країна зіткнеться з дуже важкими часами взимку”,
– сказав Боррель.
Від слів до дій
Варто сказати, що хоч лідери західних держав та інституцій часто озвучують заклики допомогти Україні із неясним адресатом, до “світу”, однак справа, все ж, просувається, і Україна потроху отримує чи, принаймні, має отримати, таку необхідну допомогу саме в енергетичному секторі.
Зокрема більш активну позицію демонструє очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка нещодавно приїжджала до Києва, і саме енергетика була одним з ключових питань її візиту. Вона навіть має певну стратегію допомоги Україні, яка складається з трьох пунктів:
- ремонт і відновлення зруйнованого;
- імпорт електроенергії до України з країн ЄС;
- стабілізація і децентралізація енергосистеми України, що передбачає стратегічну переорієнтацію на відновлювану і децентралізовану енергетику.
Фон дер Ляєн свої слова підкріплює діями – на днях вона заявила, що ЄС виділить Україні 160 млн євро на відновлення енергетики.
Свої 6 пунктів для порятунку української енергетики накидала Єврокомісарка з енергетики Кадрі Сімсон.
Тим часом Держсекретар США Ентоні Блінкен у найсвіжій заяві на тему акцентував на колишніх заслугах, а не планах допомоги, зокрема на тому, що Штати уже вклалися в українську енергетику на 1,8 млрд дол.
“Ці кошти є важливими, але що насправді має значення – це те, щоб вони реалізовувалися на практичні потреби та допомогли нашим українським друзям пережити майбутні місяці. Тому наші країни щодня працюють разом, щоби надати Україні те, що їй потрібно, аби пережити зиму»,
– заявив він.
Під “нашими країнами” Блінкен мав на увазі також інші західні уряди. Так, очільник МЗС Нідерландів Каспар Велдкамп заявив про виділення Україні 209 млн євро на відновлення критичної інфраструктури. А від Данії Україна отримає $19,5 млн.
Про підтримку заявив Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кішіда, який під час зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським навіть згадав про конкретику: генератори та інше енергетичне обладнання, яке Японія готується незабаром передати Україні.
Тобто, можна сказати, що саме зараз, протягом останнього тижня, ця тема активно звучить з вуст західних політиків та мусується у ЗМІ, але чи можна очікувати певних досягнень у цьому напрямку?
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Чи реальна допомога?
Зі слів тієї ж фон дер Ляєн, прямо зараз в Литві розбирають цілу ТЕЦ, щоб частинами перевезти її в Україну. Такі новини, звісно ж, розчулюють і не викликають нічого, окрім вдячності. Однак, українські проблеми в енергетиці настільки великі, що їх доведеться вирішувати роками. За словами прем’єра Шмигаля, Україна втратила 9ГВт енергогенерації, і цю цифру просто неможливо надолужити до зими. Можливо, навіть до наступної зими.
А росіяни, очевидно, теж не збираються сидіти без діла, і обстріли української енергетики безумовно будуть повторюватися. У цих умовах виникає питання, чи можливо взагалі допомогти Україні саме у плані відновлення енергетичної інфраструктури? Наскільки ця допомога є відчутною і значимою? Чи, може, ми приречені на холодну й темну зиму, незважаючи на будь-яку допомогу з-за кордону?
Експерт з енергетики Володимир Омельченко в ексклюзивному коментарі розповідає, що конкретні кейси з допомогою конкретним обладнанням, як у випадку з литовською ТЕЦ, існують, і вони непоодинокі.
“Інші країни також надають обладнання, і досить багато. Насамперед – системи теплозабезпечення, когенераційні установки, потім – газопоршневі електростанції, різне інше обладнання, трансформатори, вимикачі тощо”,
– стверджує він.
Як додає політолог Володимир Цибулько, у Європі є багато “секонд-хенд” комплектуючих, до яких належать навіть елементи атомних станцій. Це все легко можна привезти до України і швидко підключити у нас.
Але Україна не була б собою, якби у цій історії не було ложки дьогтю – імовірної корупційної складової.
“Є одна дуже кричуща історія: вже більше року як USАID передало Україні десь під 100 газогенераторних станцій. І абсолютна більшість із них не були підготовлені, встановлені і підключені. А на це USАID додатково виділяло кошти в сумі 36 млн грн, щоб підключити… Тобто, судячи із поведінки чиновників Міненерго і міністра, враження таке, що міністерство не зацікавлене ні в якій когенерації. Натомість там, схоже, намагаються втримати монополію на перерозподіл електроенергії, монополію на генерацію, щоб певним чином ще й на цьому збагачувалися близькі до влади групи”,
– розповідає Цибулько .
Якщо бути точними, то, як повідомляли у проєкті з енергетичної безпеки USAID, станом на початок липня з 91 когенераційної установки, переданої в регіони, підключили лише 18. А ідеться про досить відчутну допомогу, адже ці установки сукупно в змозі забезпечувати теплопостачання для 1 мільйона мешканців багатоквартирних будинків та ще й, до того ж, забезпечувати резервне електропостачання для ключових комунальних та соціальних об’єктів.
До прикладу, “Полтаватеплоенерго” отримала від USAID три такі установки загальною потужністю до 4 МВт, однак у липні у підприємства було недостатньо коштів на їхній монтаж. А за повідомленнями місцевої преси тижневої давності (ідеться уже про середину вересня) “зараз встановлюють одну, дві інші – на підготовчому етапі”. Тобто, за два з половиною місяці у цій справі в Полтаві майже не просунулися.
Схоже, що таких історій надто багато, і це є проблемою. Але точно можна стверджувати, що допомога надходить, вона є відчутною, і варто продовжувати стукати в усі двері, щоб цей процес продовжувався. З цим погоджується навіть критично налаштований політолог Володимир Цибулько.
Що робити?
Тим часом, нам, звісно ж, своє робити – відбудовувати втрачену генерацію, відновлювати розподільчі потужності і займатися енергетичною децентралізацією.
“Потрібно створювати запас, резервне обладнання на випадок пошкодження того, що може бути вражене рашистськими ракетами”,
– наголошує Володимир Омельченко, але, як видно, проблеми є навіть з основним обладнанням, не кажучи вже про резервне.
За словами експерта з енергетики Сергія Дяченка, відбудова того, що практично знищено, вартує приблизно 1,5-1,7 млрд дол. за 1 ГВт встановленої потужності. Тобто, 1,8 млрд дол., вкладених в українську енергетику Штатами, як стверджує Блінкен, забезпечили (чи могли б забезпечити) умовно 1 гігават потужностей. А втрачено 9 гігават. А отже, ідеться про десятки й десятки мільярдів доларів.
Тому порада ДТЕК розраховувати на себе – це справді чесні слова, як би вони не дратували. І в Україні є громади, які саме цим і займаються – розраховують лише на себе і готуються забезпечувати себе власною енергією. Хоча б резервною і хоча б для критично важливих об’єктів.
“Багато місцевих влад знаходять механізми, як закупити когенерацію – газотурбінні установки. Наприклад, Хмельницький вже повністю забезпечив себе власною енергією. Є й інші міста. Є невеликі міста, які теж подбали про те, щоб критична інфраструктура мала резервне живлення”,
– ділиться Володимир Цибулько і додає, що війна, по суті, ще й руйнує монополію на енергоринку певних фінансово-промислових груп.
Більш глобальна робота теж ведеться.
“Наприклад, ДТЕК каже про будівництво нових потужностей по вітрогенерації. Вони вбачають у ній додаткове генеруюче устаткування, яке може бути використано для генерації взимку. Але я не чув, в яких обсягах це передбачається”,
– розповідає експерт з енергетики Сергій Дяченко.
Ще приблизно пів гігавата, стверджує він, можна отримати на збільшенні потужностей перегону імпортної електроенергії. Наразі пропускна спроможність імпорту становить 17 429 МВт*год, однак збільшити її до зими цілком реально.
І, звісно ж – ремонтувати, ремонтувати і ремонтувати.
Поточна ситуація в українській енергетиці
29 березня 2024 року росія відновила атаки на українську енергетику, здійснивши наймасованіший обстріл за весь час повномасштабної війни. Зокрема влучили у Дніпрогес та інші енергетичні об’єкти України. З того часу росія регулярно обстрілює об’єкти української енергетичної інфраструктури.
Так, росіяни знищили Трипільську і Зміївську ТЕС, внаслідок чого “Центренерго” втратило 100% генерації. Також було сильно пошкоджено 5 із 6-и теплових електростанцій ДТЕК.
Після цього в Україні знову почалися відключення світла, Укренерго ввело графіки відключень, а уряд підвищив тариф на електроенергію відразу на 60%.
Водночас Кабмін намірився побудувати два нові блоки на Хмельницькій АЕС і вже отримав схвалення профільного парламентського комітету. У Центрі Разумкова розкритикували ці плани, але деякі експерти вважають, що проти будівництва АЕС сьогодні лише зрадники або покидьки.
Чергову масовану атаку на українську енергетику росія здійснила 26 серпня. Цього разу били по розподільчих системах і системах видачі електроенергії, вдарили також по Київській ГЕС.
Наразі деякі експерти вважають, що відключення світла можуть тривати до весни. А Центр протидії дезінформації Ради національної безпеки і оборони України нещодавно озвучив найгірший сценарій, який передбачає відключення до 20 годин на добу.
Водночас, підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що апокаліптичні прогнози можуть і не збутися – шанси на більш-менш нормальне проходження зими є, і вони непогані. Допомога від партнерів і друзів України надходить і буде надходити, робота всередині країни ведеться державою і місцевою владою, є дуже значимі приватні ініціативи тощо. Варто лише працювати відповідально й чесно, робити свою справу, відновлювати генерацію й розподільчі потужності, і загалом готуватися до зими на усіх рівнях – від держави до власної домівки.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
