«Захист лише на папері»: відомий дипломат про те, чи кине НАТО Європу напризволяще
3 Квітня 18:01
РОЗБІР ВІД 
Гучні заяви Дональда Трампа про можливий вихід США з НАТО знову розбурхали Європу та світові столиці. Мільярди, вкладені у колективну безпеку, і десятиліття військової співпраці раптом ставлять під сумнів надійність американської «парасольки». Союзники прискорюють нарощування власних оборонних потужностей, а аналітики говорять про потенційне переосмислення всієї архітектури трансатлантичної безпеки. Чи може США залишити НАТО? Чи дійсно американська ядерна «парасолька» Трампа може виявитися паперовою? І що це означає для трансатлантичного альянсу та України? «Комерсант Український» розбирався.
Юридична рамка: процедура, яка не залежить від однієї особи
Реальні механізми виходу США з НАТО є значно складнішими, ніж це може виглядати у публічній риториці. В ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» дипломат, віцепрезидент Об’єднаної конфедерації офіцерів резерву країн НАТО Володимир Джиджора пояснює: юридично та політично такий сценарій наразі виглядає малоймовірним.
Основою функціонування НАТО є Вашингтонський договір, який визначає, зокрема, і порядок виходу держав із Альянсу. Відповідно до статті 13, країна-член може ініціювати процедуру виходу, офіційно повідомивши про це уряд Сполучених Штатів. Після цього має пройти один рік до фактичного припинення членства.
Водночас у випадку самих США ця процедура виглядає юридично неоднозначною.
«Мені складно уявити, як уряд Сполучених Штатів буде інформувати уряд Сполучених Штатів про вихід з НАТО. Більше того, саме США є депозитарієм Альянсу — там зберігаються всі юридичні документи», — зазначає Джиджора.
Додатковим обмеженням є американське законодавство. З 2023 року у США діє норма, яка передбачає, що вихід із міжнародних організацій такого рівня потребує схвалення Конгресу.
«Йдеться щонайменше про підтримку двох третин Конгресу. Тобто навіть теоретично це рішення не може бути одноосібним», — пояснює Володимир Джиджора.
Таким чином, юридична процедура фактично унеможливлює швидкий або одноосібний вихід США з НАТО.
Політична риторика і практичні дії
Заяви Трампа не є новим явищем у міжнародній політиці.
«Це його стиль — підвищувати ставки у відносинах із союзниками. Але такі заяви не обов’язково переходять у практичні кроки», — каже Джиджора.
Ба більше, у багатьох випадках реальні дії США свідчать про збереження і навіть посилення взаємодії в межах Альянсу. Як приклад віцепрезидент Об’єднаної конфедерації офіцерів резерву країн НАТО наводить проведення ключових зустрічей структур НАТО на території Сполучених Штатів, що потребує політичної підтримки американського керівництва.
«Політичні заяви часто розходяться з практикою — інколи навіть до протилежного», — додає Джиджора.
Попри відсутність безпосередніх юридичних наслідків, такі заяви впливають на сприйняття США як партнера.
«Вони шкодять репутації, оскільки формують образ непередбачуваного союзника, який може не виконувати взяті на себе зобов’язання», — наголошує Джиджора.
Це, своєю чергою, змушує інші країни НАТО враховувати потенційні ризики та адаптувати власну політику безпеки.
Альтернатива виходу з НАТО: фінансовий і політичний тиск
Найбільш реалістичним сценарієм Джиджора вважає не вихід США з НАТО, а часткове дистанціювання. Сполучені Штати можуть, наприклад, переглянути свою участь у фінансуванні Альянсу.
«Хоча США можуть спробувати призупинити свої внески до цивільного та військового бюджетів НАТО (де їхня частка наразі становить близько 16%), такий крок став би серйозним викликом для Альянсу. Це могло б трактуватися як відхід від принципів колективної відповідальності та юридичних зобов’язань, які країна добровільно взяла на себе як співзасновниця НАТО, поставивши під сумнів відданість спільним цінностям безпеки», – Володимир Джиджора
Такі кроки можуть супроводжуватися політичними сигналами про необхідність більшої відповідальності з боку європейських союзників за власну безпеку.
«Американська парасолька» під питанням
Водночас Джиджора звертає увагу на інший аспект — довіру до безпекових гарантій США. На його думку, НАТО часто сприймається як колективний механізм, але фактично значною мірою базується на американській військовій і ядерній потужності.
«Це не НАТО паперовий тигр — це може виявитися паперовою американська безпекова парасолька», — зазначає Володимир Джиджора
Та наголошує: події на Близькому Сході показали, що навіть союзники США не завжди отримують очікуваний рівень захисту. Подібний сценарій теоретично можливий і для європейських країн.
Європа готується до автономії
На тлі таких ризиків Європа вже почала рух у бік більшої оборонної самостійності. За словами віцепрезидента Об’єднаної конфедерації офіцерів резерву країн НАТО:
- європейські країни інвестують у власний військово-промисловий комплекс
- поступово зменшують залежність від США
- нарощують спільні оборонні ініціативи
Це може мати серйозні наслідки і для американської економіки. Адже понад половина експорту озброєнь США припадає саме на європейських союзників.
А, отже, ослаблення ролі США в НАТО може підірвати весь трансатлантичний альянс. Йдеться не лише про військову співпрацю, а й про ширший союз демократичних країн, який протистоїть авторитарним режимам.
«Це було б послаблення глобального зв’язку найсильніших демократій світу», — наголошує Джиджора.
Водночас Альянс не зникне — навпаки, може трансформуватися.
Зокрема, йдеться про:
- поглиблення співпраці з країнами поза Європою
- потенційне зближення з Японією, Австралією та Новою Зеландією
- перехід від регіонального до глобального безпекового формату
Такі зміни вже частково відбуваються на тлі геополітичних викликів і політики США. Попри гучні заяви, Джиджора закликає не драматизувати ситуацію. На його думку, риторика Трампа — це радше сигнал для союзників, ніж негайна загроза розпаду НАТО.
Втім, вона вже має наслідки: стимулює Європу до самостійності, змушує переглядати безпекові стратегії та підштовхує до формування нових альянсів.
Тож навіть якщо США не вийдуть із НАТО, сама можливість такого сценарію змінює архітектуру безпеки у світі. І ці зміни вже почалися.
