Закрита публічна зустріч: чому дискусія студентів з Андрієм Єрмаком переросла у медіаскандал
13 Серпня 2025 20:30
РОЗБІР ВІД 
Історія діалогу Андрія Єрмака зі студентами KSE, УКУ та Києво-Могилянської академії починалася як спроба налагодити контакт із молоддю, яка виступає за збереження незалежності НАБУ та САП. Але формат Chatham House Rule, покликаний забезпечити відвертість, перетворився на точку зіткнення між медіа, модераторами та самими учасниками.
Публікація «Економічної правди» зі стенограмою і прямими цитатами запустила хвилю дискусій — від звинувачень у «журналістській malpractice» до тверджень, що саме це і є виконанням суспільної місії медіа. Чи може «закрита» зустріч із високопосадовцем залишатися закритою, якщо сказане на ній має очевидну суспільну вагу? Де проходить межа між журналістською етикою та правом громадян знати, що думають впливові особи в державі?
1 серпня керівник Офісу президента Андрій Єрмак провів закриту зустріч зі студентами Київської школи економіки (KSE), Українського католицького університету та Києво-Могилянської академії. Захід відбувався за принципом Chatham House Rule — формату, що дозволяє вільно обмінюватися думками без прямого цитування учасників із зазначенням імен.
Метою організаторів було «згладити» напруження після акцій на захист незалежності НАБУ та САП, у яких активно брала участь молодь. Проте розмова пішла за несподіваним сценарієм — і вже за кілька днів стала предметом гучної медіадискусії.
Діалог, який перетворився на опонування
За спостереженням «Економічної правди», студенти не обмежували себе в тоні запитань і часто говорили прямо. Сам Єрмак, судячи з емоційних відповідей, виявився неготовим до того, що розмова стане гострим обміном аргументами.
«Несприйняття альтернативної точки зору віддаляє від реальності й підштовхує до промахів. Епопея з позбавленням незалежності НАБУ і САП, а потім її повернення — якраз про це», — йдеться у матеріалі видання.
Окремо увагу привернуло обговорення можливого блокування Telegram в Україні. Єрмак заявив:
«У нас же є суспільство, ми ж за свободу. А, наприклад, 80% військових категорично проти заборони Telegram. Військові, які нам дають можливість тут сидіти, їхній голос треба враховувати й сьогодні не створювати розкол у суспільстві» – Андрій Єрмак
Водночас він додав:
«Я впевнений, що пан Дуров і його месенджер не можуть не належати до росії. Але я поважаю думку народу України».
Етичний конфлікт: Chatham House vs суспільний інтерес
Після публікації розширеного репортажу «ЕП» президент KSE та модератор зустрічі Тимофій Милованов публічно розкритикував видання.
«Це — журналістська malpractice, безвідносно до суті зустрічі. Ми спеціально проводимо такі діалоги, щоб учасники могли безпечно обговорювати проблемні теми, не переводячи дискусію на особистості», — наголосив Тимофій Милованов.
Милованов нагадав, що під час заходів у форматі Chatham House Rule «заборонено публікувати прямі цитати учасників», дозволяється лише узагальнення без прив’язки до імен. Він також звинуватив редакцію у «перекручених фактах», «негативному фреймінгу» та неетичному авторстві:
«Один із зазначених авторів не був присутній на зустрічі, а інший — студент Могилянки — не вказав свою афіляцію» – Милованов
Позиції експертів: де межа суспільного інтересу?
Шеф-редакторка «Детектор медіа» Наталія Лігачова вважає, що «ЕП» формально не порушила стандартів:
«Головний обов’язок журналіста — донести до суспільства важливу інформацію. Крапка» – Наталія Лігачова
Водночас вона ставить питання про масштаб суспільного інтересу саме в цій історії:
«Чи був він настільки значним, щоб публікувати майже повний репортаж із закритої зустрічі? Чи не забагато там інтерпретацій авторів, замість фактажу?» – Наталія Лігачова
Ольга Руденко, головна редакторка «Kyiv Independent», нагадує, що будь-які правила мають узгоджуватися з цінностями:
«Правила і структура — це мапа. Але цінності — це компас. І якщо вони розходяться, звіряти шлях варто по компасу», – Ольга Руденко.
Гострі оцінки та політичний підтекст
Політтехнологиня Марина Данилюк-Ярмолаєва вважає, що публікація виявила розрив між очікуваннями влади та настроями активної молоді:
«Єрмак настільки не відчував запит молоді, що банально спалився бодай на питанні про заборону Telegram», – Марина Данилюк-Ярмолаєва
Вона жорстко відреагувала на аргументацію посадовця:
«Досить уже прикривати будь-яку єбану х*йню військовими», — Марина Данилюк-Ярмолаєва
Інцидент став тестом для взаємодії журналістів, громадянського суспільства та державних посадовців. Для одних редакцій публікація — виконання місії інформувати громадян про поведінку високопосадовців у неформальній обстановці. Для інших — приклад того, як короткострокова сенсація може коштувати довіри й доступу до подібних заходів у майбутньому.
Фокус на етиці чи на змісті? Розходження пріоритетів у суспільній дискусії
Частина коментаторів наголошує, що медіаскандал навколо публікації «Економічної правди» відсунув на другий план головне — зміст сказаного Андрієм Єрмаком.
Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін прямо заявив:
«Бачу значно більше дискусій про те, чи можна було оприлюднювати слова Єрмака, ніж власне про те, що він сказав», – Віталій Шабунін
Далі він перерахував три, на його думку, ключові проблеми у висловлюваннях Єрмака:
- Перекладання відповідальності за спробу знищити незалежність НАБУ та САП на «якихось народних депутатів» замість себе та президента.
- Заперечення існування 15-денного строку для підписання або ветування законів, передбаченого статтею 94 Конституції.
- Непідтверджена цифра «80% військових проти блокування Telegram».
«Я щиро вдячний журналістам ЕП, які оприлюднили цю інформацію. Для мене, як людини, яка 15 років займається просуванням реформ, суспільну значущість цієї інформації важко переоцінити», — підкреслив Шабунін.
Коли офрек варто було б зламати
Ведуча «Українського радіо» Наталя Соколенко поділилася власною історією з весни 2010 року, коли під час неформальної розмови близький до тодішньої влади політолог відверто обґрунтовував необхідність порушення Конституції для формування коаліції у Верховній Раді.
«Не знаю, на що б вплинуло оприлюднення тієї інформації. Але то була все ж таки суспільно важлива інформація про намір влади ламати Конституцію», — зазначила Наталя Соколенко
Також додала що аудиторія тоді відкрито засудила таку позицію.
Однак дилема залишається: чи має журналіст або учасник зустрічі мовчати про відверто антиконституційні наміри, якщо дізнався про них у закритому форматі.
Політичний погляд зсередини
Народна депутатка Ліза Богуцька, навпаки, вбачає у матеріалі «ЕП» суб’єктивний негатив щодо голови ОП. Вона зауважує, що всі описані у статті запитання студентів стосувалися фактично лише НАБУ та САП, а не ширшої повістки.
«Уявіть собі, що студенти… питають про зменшення узурпації влади. Тобто вона є, і їм хочеться її трохи зменшити. До якого рівня? В чому проявляється узурпація?» — риторично запитує Богуцька.
На її думку, навіть гострі питання до другої особи в державі демонструють рівень демократії у воюючій країні:
«Якби були лагідні питання і сахарні відповіді — та ж сама ЕП написала б, що зустріч була заздалегідь підготовлена Офісом».
Ця дискусія, схоже, не зникне, адже вона торкається не лише конкретної зустрічі, а й принципів взаємодії медіа, влади та громадянського суспільства у воєнний час. Для одних ця публікація — приклад того, як журналісти виконують свій обов’язок, навіть ризикуючи втратити доступ до майданчиків спілкування з високопосадовцями. Для інших — прояв непрофесійності, що підриває довіру та ламає крихкі механізми діалогу.
Але незалежно від оцінок, випадок із зустріччю Єрмака та студентів уже став лакмусовим папірцем для українського суспільства: чи ми готові віддавати перевагу прозорості перед кулуарністю — навіть тоді, коли прозорість болить.
