Запорізький гігант на продаж: що виставляє держава, за скільки та кому це може бути цікаво
4 Листопада 22:07
Фонд держмайна (ФДМ) призначив на 12 листопада 2025 року онлайн-аукціон у Prozorro.Продажі з приватизації 97,5458% акцій АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (ЗАлК). Про це повідомляє «Комерсант Український» із посиланням на сайт Прозоро.Продажі.
Стартова ціна пакета знижена до 75,93 млн грн без ПДВ. Це друга спроба за осінь: на торги, заплановані на 4 листопада зі стартом 151,9 млн грн, покупця не знайшлося, тож поріг суттєво скоригували вниз.
Формат активу: великий браунфілд у межах міста
ФДМ позиціює підприємство як браунфілд-проєкт у Запоріжжі, поруч із трасою Н08 та залізницею. На балансі товариства:
- 1497 одиниць нерухомості та інфраструктури загальною площею 370 929,85 кв. м;
- 292 транспортні засоби та одиниці спецтехніки;
- 25 земельних ділянок сумарною площею 216,0856 га.
Браунфілд — це парк, створюваний на основі раніше зведених виробничих майданчиків, як правило, забезпечених будівлями, спорудами та інфраструктурою, щодо яких проводиться реконструкція і (або) капітальний ремонт, відповідно до спеціалізації парку і потреб його резидентів.
Фактично це великий проммайданчик із готовими корпусами, дорогами, мережами та логістичним доступом, який можна використовувати для запуску нового виробництва або релокації бізнесу.
Чому актив продають з дисконтом
Осінні торги — не перша спроба приватизації. Відсутність заявок на старті 151,9 млн грн змусила ФДМ знизити ціну до 75,93 млн грн. Аргументи очевидні: виробництво первинного алюмінію на ЗАлК зупинене багато років, а новому інвесторові знадобляться значні капвкладення для конверсії або ревіталізації об’єкта під сучасну модель бізнесу.
Що саме дістанеться покупцю
Переможець отримає контроль над корпоративними правами та великий промисловий кластер із під’їзною інфраструктурою в межах міста. Масштаб активів (понад 370 тис. кв. м будівель і 216 га землі) дозволяє планувати багатофункціональне використання: від важкого перероблювання до логістики, машинобудування, енергетики чи індустріального парку. Наявність залізниці й магістралі — плюс для імпорто- та експортноорієнтованих виробництв.
Ризики й обмеження: що треба зважити інвестору
ЗАлК — не робочий алюмкомбінат, а масштабний майданчик, який потребує аудитів техстану активів, мереж і комунікацій, оцінки можливих екологічних зобов’язань та плану капітальних інвестицій. Успішність кейсу залежатиме від швидкості зміни функціонального призначення, підключень до ресурсів, дозвільних процедур і здатності залучити якірних резидентів (якщо обрано модель індустріального парку). Дисконтовий старт покликаний компенсувати очікувані CAPEX і ризики перезапуску.
Читайте також: Завод «Радіореле» виставили на продаж: умови аукціону та що отримає інвестор
Як держава повертала контроль над ЗАлК
Актив повертався у держвласність поетапно.
2015 року за рішенням суду держава повернула 68% акцій і передала їх в управління Фонду держмайна. Ще 29,5% було стягнули до доходу держави у лютому 2023 року рішенням Вищого антикорупційного суду за позовом Мін’юсту. За оцінкою ФДМ, за попередні 14 років колишні власники фактично вивели активи і зупинили унікальне для України виробництво первинного алюмінію.
Як зупинялось виробництво
Потужності відключалися поетапно: глиноземний цех — у березні 2009 року, електролізне виробництво (первинний алюміній) — у квітні 2011-го, ливарний цех — у липні 2014-го.
Історично комбінат належав російській групі СУАЛ (із 2004 року), а з 2007-го перейшов під контроль об’єднаної компанії “РусАл” після консолідації активів “РусАла”, СУАЛа і Glencore. Кінцевим бенефіціаром вважався Олег Дерипаска. На піку це було єдине в Україні виробництво первинного алюмінію з потужністю понад 100 тис. т на рік.
Навіщо ринку та державі ця приватизація
Для держави продаж — скорочення витрат на утримання простоюючого гіганта і шанс повернути промислове життя великому міському майданчику. Для приватного інвестора — можливість зайти у великий інфраструктурний об’єкт за помірною ціною, переформатувати його під актуальні ланцюги доданої вартості та скористатися моделлю держпідтримки для релокованих виробництв.
Якщо торги відбудуться й ціна піде вгору, дисконт може швидко “згоріти”. Ключ до успіху для покупця — чітка концепція розвитку браундфілду, розкладка CAPEX/OPEX і дорожня карта дозволів.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат: коротка історія
Будівництво алюмінієвого заводу (в складі Дніпровського алюмінієвого комбінату) в Запоріжжі почалося у 1930 році відповідно до плану ГОЕЛРО. Завод став першим підприємством алюмінієвої промисловості СРСР.
У 1933 році підприємство випустило першу партію алюмінію в злитках. У 1934 році його реорганізували в Дніпровський алюмінієвий завод.
До початку Другої світової війни завод був найбільшим підприємством алюмінієвої промисловості в Європі. Після закінчення Другої світової війни завод знову реконструювали та значно розширили.
У 1949 році в експлуатацію ввели електролізний цех. А у 1955 році — глиноземний. У 1958 році почав роботу цех з виробництва кристалічного кремнію, а в 1963 році — цех по виробництву залізного порошку.
У 1965 році в експлуатацію ввели перший в світі цех по виробництву алюмокремнієвих сплавів електротермічним способом.
На початку 1980 року основною продукцією заводу були алюмінієві зливки, алюмінієва катанка, глинозем і алюмокремнієві сплави. Крім того, завод випускав товари народного споживання.
30 вересня 1994 року комбінат перетворили на ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” зі статутним капіталом 155 682 280 грн; номінал акції — 0,25 грн, усього випущено 622 729 120 акцій. У 1999-му стартував пільговий продаж: працівникам віддали 6,991% акцій на 10 882 979 грн.
У 2000 році ФДМУ запустив відкритий тендер на продаж 68,01% акцій у два етапи. На першому виникла плутанина з критеріями промислового інвестора, на другому оцінювали інвестзобов’язання.
У лютому 2001-го перший етап виграв консорціум “Металургія” (ВАТ “Красноярський алюмінієвий завод”) із пропозицією $101,5 млн; другим був ЗАТ “АвтоВАЗ-Інвест” із $68 млн. На другому етапі кращі зобов’язання запропонував “РУСАЛ”, але ФДМУ переможцем визначив “АвтоВАЗ-Інвест”, бо красноярський завод не надав банківських гарантій і дозволу АМКУ.
З “АвтоВАЗ-Інвест” підписали договір: інвестиції на суму, еквівалентну $200 млн, для модернізації ЗАлК. При цьому 25% + 1 акція залишалися у держави на три роки. У квітні 2002-го новий власник спробував додемісією на 274 540 657,5 грн розмити державний блокпакет, але ФДМУ це заблокував, пославшись на умови договору.
У 2004 році “АвтоВАЗ-Інвест” звинуватили в невиконанні інвестзобов’язань (обіцяних $200 млн не внесли). Того ж року власником став російський “СУАЛ”, а в 2007-му комбінат перейшов під контроль об’єднаної компанії “РУСАЛ” (злиття “РУСАЛ”, “СУАЛ” і глиноземних активів Glencore).
Пікові показники 2007 року: 265 тис. т глинозему і 113 тис. т алюмінію, виторг 1,9 млрд грн, чистий прибуток 95,2 млн грн.
Через погіршення стану підприємства і невиконання зобов’язань 22 березня 2012 року Госпсуд Києва постановив повернути державі 68% акцій ЗАлК; це підтвердив апеляційний суд, хоча “РУСАЛ” подав касацію. 12 березня 2015-го Верховний Суд остаточно підтвердив повернення 68,01% акцій у держвласність за невиконання умов приватизації. А “РУСАЛ” заявив про намір оскаржувати рішення в міжнародних судах.
Аудит за 2015 рік зафіксував чистий збиток 2,04 млрд грн, а на початок року зобов’язання перевищували вартість активів на 5,48 млрд грн. Суть історії: компанію приватизували з великими обіцянками інвестицій, однак зобов’язання не виконали, після чого контрольний пакет через суди повернули державі на тлі погіршення фінансового стану.
Міжвідомча робоча група вирішила, що доцільно приватизувати 68,01% акцій “Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату”, які раніше повернули у державну власність. На тлі цих рішень 31 серпня 2016 року на ЗАлК урочисто перезапустили цех з випуску алюмінієвої катанки: за перший день зробили 40 тонн, а річний орієнтир встановили на 18 тис. тонн. Це скромно порівняно з проєктною потужністю комбінату у 100 тис. т/рік, та й досягти цієї планки непросто через низьку рентабельність прокатного виробництва і дефіцит обігових коштів. Для контексту: у 2013-му цех працював більш-менш стабільно, у 2014-му виробництво згасло.
Далі пішов юридичний блок. 27 вересня 2016 року Вищий господарський суд залишив у силі розірвання договорів купівлі-продажу 68,01% акцій ПАТ “ЗАлК” (вартістю понад 380 млн грн) і їх повернення державі.
А у вересні 2018-го СБУ звернулася до РНБО із пропозицією запровадити санкції проти “РУСАЛ”, Judson Trading Limited та низки іноземців, яких вважають причетними до руйнування ЗАлК. За оцінками експертів, збитки державі від цих дій перевищили 39 млн дол. і 100 млн грн.
Таким чином, держава юридично повернула контрольний пакет, намагалася оживити хоча б прокат, але підприємство залишалося фінансово крихким.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
