«Зелені» трансформації: як змінюється український ринок біогазу та біометану
26 Березня 18:17
РОЗБІР ВІД 
У Хмельницькій області кілька днів тому запрацював найбільший в Україні завод із виробництва біометану. Він став шостим подібним підприємством у країні. Поява таких заводів є свідченням глибинних змін у біоенергетичній галузі. Що саме відбувається на ринку виробництва біогазу та біометану — з’ясовував «Комерсант Український».
Від історичної орієнтації на виробництво електроенергії з біогазу — до амбітних проєктів із виробництва біометану. Саме на таку трансформацію в секторі біоенергетики України вказує Олександр Соколов, генеральний директор компанії Pro-Consulting. Він характеризує основні відмінності між секторами:
«Історично попит на біогаз зосереджений на генерації електричної енергії за „зеленим“ тарифом та виробництві тепла для власних потреб великих агрохолдингів — цукрових заводів та ферм. Натомість внутрішнє споживання біометану фактично відсутнє, оскільки основні обсяги орієнтовані на експорт через вищу економічну доцільність. Таким чином, український ринок перебуває на етапі переходу від „допоміжного джерела енергії для агробізнесу“ до „стратегічного експортного сектору“».
Саме 2025 рік дав підстави говорити про реальний потенціал: український біометан вперше було поставлено на ринок ЄС, а обсяги експорту перевищили 11 млн куб. м.
Корекція пріоритетів
Біогаз — це газ, отриманий з біомаси (переважно відходів агровиробництва). Він є сумішшю метану, СО2, та невеликих кількостей інших газів. Біометан — це фактично стовідсотковий метан, який утворюється шляхом збагачення біогазу. Саме він є екологічною альтернативою викопному газу.Shutterstock
Георгій Гелетуха, голова Біоенергетичної асоціації України, пояснює технологію:
«У біогазі, як правило, 55% метану і 45% CO2. Від біогазу за допомогою спеціальних технологій CO2 відділяється, і ми отримується біометан — майже чистий метан. Його і виробляють ті шість заводів, що функціонують в Україні. На них фактично добудували системи збагачення біогазу».
При цьому, за словами Георгія Гелетухи, в Україні працює приблизно 80 біогазових заводів.
«З отриманого там біогазу в когенераційних установках виробляється електрика і тепло. Тепло як правило, споживається на власні потреби, а електрика продається в мережу. Загальний обсяг такої електроенергії десь 140 мегават. Це небагато. Власне, ці заводи будувались тоді, коли за таку електроенергію платили за «зеленим тарифом», тобто під цей тариф вони і споруджувались. Але зараз «зелений тариф» став нижчим, ніж тариф на ринку. Тому, в принципі, багато хто вийшов з цієї системи і просто продає на ринку», — зазначає фахівець.
Натомість, дехто пішов далі та почав розгортати виробництво біометану. І зараз в Україні працює вже шість біометанових заводів із сумарною потужністю понад 100 млн кубометрів газу на рік. Майже увесь вироблений в країні біометан прямує на експорт. Чотири заводи використовують для цього газові мережі, два підприємства мають можливість виробляти біо-LNG для транспортування у рідкому вигляді. Найбільшим експортером минулого року став МХП, який транспортував близько 8,7 млн куб. м. На другому місці — VITAGRO з показником близько 2,5 млн куб. м. «Галс Агро» відправив одну партію — понад 75 тис. куб. м.
Чому виробництво біометану зорієнтовано на експорт — пояснює Георгій Гелетуха, голова Біоенергетичної асоціації України.
«Тільки при експорті за біометан платять ціну, при якій його виробництво стає рентабельним. В Україні ви можете продати біометан тільки по ціні природного газу. І будете в збитках. В Європі за нього платять мінімум вдвічі більше, а іноді і втричі. Бо біометан є одним з найдешевших способів декарбонізації. Україна ж поки що серйозно не займається декарбонізацією і тому який сенс переходити на газ вдвічі або й втричі дорожчий, якщо це не вимагається», — зазначає фахівець.
Але з такого правила є і винятки. Як констатують в компанії Pro-Consulting, окремі виробники вже починають використовувати біометан і всередині країни. Зокрема, агрохолдинг «Галс Агро» застосовує власний біометан у виробництві «зеленого» цукру, що підвищує конкурентоспроможність продукції на європейському ринку.
Орієнтир на ЄС
Україна має серйозний потенціал для розвитку біометанової галузі. В експертному середовищі вважають, що технічно в Україні можливо виробляти до 10 млрд кубометрів біометану на рік, а до 2030 року реально досягти рівня в 1 млрд кубометрів. Але є і те, що нині стримує виробництво біометану.
Приміром, таким стримуючим фактором на внутрішньому ринку є його ціна: він дорожчий за природний газ, а субсидії на газ роблять біометан ще більш неконкурентоспроможним. Та й ризики, пов’язані з війною, впливають: в таких умовах складно залучати іноземний капітал для розбудови нових виробничих потужностей. Звісно, є і те, що навіть за нинішніх умов може підвищити попит та посприяти розвитку виробництва.
Генеральний директор компанії Pro-Consulting Олександр Соколов виокремлює наступне:
«Попит на біогаз і біометан може активізуватися, насамперед, через дефіцит електроенергії, спричинений руйнуванням генеруючих потужностей, а також через зростання потреби у надійних та автономних джерелах енергії в умовах регулярних відключень. Зокрема, важливим стимулом виступає розвиток малої розподіленої генерації, яка забезпечує більшу енергетичну стійкість підприємств, особливо агросектора, та громад. Додатково попит стимулюється державною підтримкою біоенергетики, спрощенням процедур встановлення енергетичних установок та планами нарощування біоенергетичних потужностей. Значну роль також відіграють перспективи експорту біометану до країн ЄС, що підвищує інвестиційну привабливість галузі».
Олександр Соколов також вказує на головні тренди, що визначатимуть розвиток виробництва біометану в Україні. І, насамперед, це експортна експансія до ЄС.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
«Україна орієнтується на цілі плану REPowerEU (план Єврокомісії, спрямований на швидке зниження залежності ЄС від російського викопного палива – Ред.). Цей план передбачає виробництво 35 млрд куб. метрів біометану в ЄС до 2030 року. І Україна має потенціал забезпечити до 20% цієї потреби ЄС», — наголошує фахівець.
Важливим, за його словами, також є і те, що Україна поступово переходитиме від використання силосу кукурудзи та жому до сільськогосподарських відходів (гній, солома, стебла кукурудзи) та органічної фракції побутових відходів. Такий підхід не конкурує з виробництвом продуктів харчування і відповідає європейським екологічним стандартам сталого розвитку.
У цьому зв’язку голова Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха нагадує, що Європа політично визначила у якості цілі декарбонізацію економіки, тобто скорочення викидів парникових газів за рахунок переходу від викопного палива до відновлюваних джерел енергії.
«Всі викиди парникових газів до 2050-го року в ЄС, по суті, хочуть звести до нуля. Згідно з цими планами все викопне паливо, яке при спалюванні дає парникові гази, потрібно замінити якимось відновлюваним аналогом. І, по суті, є всього три відновлюваних гази, які претендують на те, щоб ними замістити природний газ. Це біометан, це зелений водень і синтетичний відновлюваний метан. І саме виробництво біометану є перспективним, оскільки з цих трьох газів воно є найбільш дешевим. Та й змінювати інфраструктуру не потрібно: його можна закачувати в ті самі газопроводи, якими зараз транспортується природний газ»,— зазначає фахівець.
Місяць тому в Україні з’явився ще один важливий елемент інфраструктури ринку біометану. Держенергоефективності офіційно запустило реєстр біометану. Як констатувала тоді керівниця відомства Ганна Замазєєва, відтепер в Україні функціонуватиме прозорий і зрозумілий механізм, який дозволяє ідентифікувати кожен кубометр виробленого біометану, відстежити його рух у системі та підтвердити його відновлюване походження. А це важливо для масштабування експорту українського біометану в ЄС.
Автор: Сергій Василевич
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
