Ядерне роззброєння, НАТО і війна: як рішення Вашингтона впливали на долю України
26 Грудня 14:53
РОЗБІР ВІД 
Від ядерного роззброєння до повномасштабної війни, від надій на безпекові гарантії до боротьби за виживання — відносини України зі Сполученими Штатами протягом останніх трьох десятиліть були ключовим чинником її місця у світовій політиці.
Кожен американський президент — від Білла Клінтона до Дональда Трампа — формував власне бачення України: як елементу глобальної стабільності, партнера, форпосту демократії чи складної геополітичної дилеми.
Розсекречені документи, політичні рішення та публічні заяви дозволяють побачити не лише еволюцію позиції Вашингтона, а й системні помилки, втрачені можливості та моменти, коли історія могла піти іншим шляхом. «Комерсант Український» вирішив розібратися, якими були відносини України з президентами США впродовж останніх трьох десятиліть — і як ці рішення вплинули на нинішню війну та майбутнє держави.
Російський лідер Владімір Путін на початку 2000-х років допускав можливість вступу росії до НАТО, водночас заявляючи, що членство України в Альянсі може призвести до конфлікту між рф і Сполученими Штатами. Про це свідчать стенограми зустрічей і телефонних розмов Путіна з 43-м президентом США Джорджем Бушем-молодшим, оприлюднені Національним архівом безпеки США. Документи охоплюють період 2001–2008 років.
Під час першої особистої зустрічі у червні 2001 року в Словенії Путін заявив Бушу, що російське суспільство нібито відчуває себе «обдуреним» після розпаду Радянського Союзу.
«Люди в росії відчувають себе обдуреними масштабними змінами, які принесли більше свободи, якою вони не можуть насолоджуватися. Не тільки бідні, але й еліта відчуває розчарування. Що насправді сталося? Радянська добра воля змінила світ добровільно. І росіяни добровільно віддали тисячі квадратних кілометрів території, що було нечувано. Україну, яка століттями була частиною росії, віддали. Казахстан віддали. Кавказ теж. Це важко уявити, і це зробили партійні боси», — заявив Путін.
Ці слова вкотре демонструють, що ще на початку свого президентства Путін публічно озвучував ревізіоністське бачення історії, ставлячи під сумнів суверенітет пострадянських держав, зокрема України.
Водночас саме членство України в НАТО, за його словами, могло стати чинником прямого конфлікту між росією та США — позиція, яка згодом переросла у відкриту агресію Кремля проти України.
Ядерне роззброєння, тиск і Будапештський меморандум: якими були відносини України та США за Білла Клінтона
Період президентства Білла Клінтона (1993–2001) став одним із ключових для формування української державності та системи безпеки у Східній Європі. Саме в 1990-х роках Україна опинилася в центрі глобальної геополітики — як держава, що успадкувала третій за величиною ядерний арсенал у світі після розпаду Радянського Союзу.
Паралельно формувалася нова архітектура безпеки після холодної війни, а США визначили для себе стратегічний пріоритет — не допустити розповсюдження ядерної зброї. У цьому контексті відносини між Києвом і Вашингтоном були стратегічно важливими, але асиметричними: Сполучені Штати мали значно сильнішу переговорну позицію.
Білл Клінтон публічно визнавав незалежність і суверенітет України, називаючи її важливою складовою європейської та світової безпеки. У своїх заявах він неодноразово наголошував, що:
- Україна має бути незалежною, стабільною та демократичною державою;
- безпека України напряму пов’язана з безпекою всієї Європи;
- США підтримують територіальну цілісність України.
Водночас у практичній політиці Україну часто розглядали не як рівноправного партнера, а як елемент ширшої геополітичної формули:
ядерне роззброєння → стабільність → партнерство Заходу з росією.
У 1994 році за активної участі США було підписано Будапештський меморандум, згідно з яким США, Велика Британія та росія підтвердили суверенітет і територіальну цілісність України та зобов’язалися утримуватися від застосування сили чи економічного тиску.
Україна відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від СРСР, у 1990-х роках та зобов`язалася стати без’ядерною державою в обмін на гарантії безпеки.
Після 2014 року Білл Клінтон публічно визнавав, що росія порушила всі взяті на себе зобов’язання, а Україна опинилася у вкрай вразливому становищі. В інтерв’ю ірландському телеканалу RTÉ він сказав.
«Я відчуваю особисту причетність, тому що я змусив їх [Україну] погодитися на відмову від ядерної зброї. І ніхто з них не вірить, що росія пішла б на це, якби Україна все ще мала свою зброю», – Білл Клінтон
Хто такий Джордж Буш для України?
Джордж Буш-молодший очолював США у 2001–2009 роках — до анексії Криму та війни проти України, тому прямого російсько-українського конфлікту в сучасному розумінні тоді ще не було. Водночас саме на цей період припало активне укріплення української незалежності у післяхолодновоєнному світі.
У George W. Bush Presidential Center наголошують, що Буш послідовно виступав за свободу України та протидію авторитарному тиску з боку Кремля.
«Американський уряд і народ повинні стояти в солідарності з Україною та українським народом, які прагнуть свободи й права обирати власне майбутнє. Ми не можемо терпіти авторитарний тиск і загрозу, яку становить Путін. Україна — наш друг і демократичний союзник і заслуговує на повну підтримку у цей найскладніший час», — заявляв Джордж Буш.
Одним із ключових моментів стала позиція Буша щодо розширення НАТО. У 2008 році на Бухарестському саміті він відкрито підтримував надання Україні Плану дій щодо членства (MAP). Втім, через опір окремих країн Альянсу цього рішення так і не було ухвалено — компромісне формулювання лише пообіцяло, що Україна «колись стане членом НАТО», без чітких строків і гарантій.
Оприлюднені Національним архівом безпеки США стенограми зустрічей і телефонних розмов президента росії Владіміра Путіна з 43-м президентом США Джорджем В. Бушем-молодшим свідчать: американська сторона ще на початку 2000-х років чітко усвідомлювала світогляд і наміри Кремля, зокрема щодо України та розширення НАТО.
Зміст цих документів не є несподіванкою для українського політичного керівництва, адже подібні заяви Путін озвучував ще на початку 2000-х років. Про це заявив голова ГО «Україна в НАТО» Юрій Романюк
«Ці слова Путіна про Україну — що вона нібито є “вигаданою країною” — передавалися ще за часів Кучми, потім Ющенкові, Порошенкові, найвищому політичному керівництву держави. Українські президенти і прем’єри знали про ці заяви, як і про реакцію Джорджа Буша. Це неодноразово обговорювалося і в політичній пресі», — зазначив Романюк.
Ба більше, путін ще тоді давав зрозуміти, що вважає частиною росії не лише Україну, а й Кавказ, Казахстан та інші колишні республіки Радянського Союзу. Йдеться про спробу відновлення сфер впливу СРСР, пояснив Романюк.
«Ці документи ще раз доводять, що війна проти України була запланована задовго до її початку, а заперечення українського суверенітету — це фундамент ідеології путінського режиму», — підсумував Романюк.
Обама і Україна: санкції, стримування та суперечливе пояснення анексії Криму
Період президентства Барака Обами (2009–2017) став одним із найскладніших у відносинах України та США. Саме за його другої каденції у 2014 році відбулася анексія Криму та початок війни на Донбасі.
Ці події змусили Вашингтон формувати нову політику стримування росії, яка згодом стала основою західної підтримки України у наступні роки.
Так, після захоплення Криму росією США під керівництвом Обами вжили низку кроків, які на той момент стали безпрецедентними у відносинах із Москвою. Барак Обама підписав Ukraine Freedom Support Act, що створив правову основу для санкцій проти росії та надання допомоги Україні.
США та їхні союзники запровадили санкції проти російської влади, фінансового сектору та наближених до Кремля еліт. Вашингтон почав посилювати військову присутність США та НАТО в Європі в межах European Deterrence Initiative, щоб стримати подальшу агресію росії.
Адміністрація Обами підтримувала демократичні, економічні та антикорупційні реформи в Україні. Втім, уже після завершення президентської каденції Барак Обама зробив заяву, яка викликала значний резонанс в Україні.
В інтерв’ю телеканалу CNN він пояснив, чому у 2014 році США та союзники не вдалися до військового втручання під час анексії Криму.
«Є причина, чому не було збройного втручання в Крим. Тому що в Криму було багато російськомовних людей, і там існувала певна симпатія до поглядів, які представляла росія. Навіть у Верховній Раді тоді були симпатики росії. Політика в Україні була складнішою», — заявив Обама.
За його словами, Україна у 2014 році “не була тією Україною, про яку ми говоримо сьогодні”, а внутрішня політична ситуація й настрої в суспільстві суттєво відрізнялися від сучасних.
Наявність проросійських настроїв у частини населення не може бути виправданням порушення міжнародного права, анексії території та застосування військової сили.
Політизована допомога: якою була політика Трампа щодо України у 2017–2021 роках
У 2019 році відносини між Україною та США опинилися в центрі гучного міжнародного скандалу, пов’язаного з тодішнім президентом США Дональдом Трампом.
Трамп пов’язав надання Україні близько $400 млн військової допомоги з політичними вимогами — зокрема розслідуваннями проти свого опонента Джо Байдена.
Після викриття інформатором це викликало звинувачення у зловживанні владою та спробі залучити іноземну державу до внутрішньої політики США.
24 вересня 2019 року проти Трампа розпочали процедуру імпічменту, однак 5 лютого 2020 року Сенат його виправдав. Скандал став одним із найгучніших у президентстві Трампа та негативно вплинув на відносини США й України.
Байден і повномасштабна війна
За президентства Джо Байдена (2021–2025) російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року радикально змінило зовнішню політику США щодо Києва. Після початку повномасштабної війни Вашингтон став одним із найпотужніших союзників України, координуючи міжнародну підтримку та постачання допомоги.
Байден рішуче засудив повномасштабне вторгнення росії, назвавши його непровокованим і злочинним. ІІніціював та схвалив значні пакети військової, фінансової та гуманітарної допомоги Україні — це десятки мільярдів доларів на озброєння, техніку, матеріали та підтримку.
За його підтримки Конгрес США ухвалив рекордні багаторазові пакети допомоги, загальна сума яких перевищила $100 млрд.
У спільній пресконференції з Президентом України Володимиром Зеленським Байден висловив ключову позицію США щодо війни.
«…коли свобода України була під загрозою, американський народ — як і покоління американців до нас — не вагалися. Ви не стояли наодинці… і ви ніколи не будете стояти наодинці», – Джо Байден
Другий термін Трампа: від критики до підтримки
Повернення Дональда Трампа до Білого дому на другий президентський термін супроводжується суперечливою риторикою щодо війни росії проти України та ролі президента Володимира Зеленського. Заяви американського лідера варіюються від різкої критики до обережних сигналів про готовність підтримувати Україну в межах мирного врегулювання.
Однією з найбільш резонансних стала заява Трампа, у якій він публічно атакував президента України:
«Зеленський — диктатор без виборів. Йому краще діяти швидко, інакше в нього взагалі не залишиться країни», – сказав Трамп
Водночас у інших заявах Дональд Трамп демонстрував більш примирливу позицію, наголошуючи на прагненні зупинити війну та зберегти Україну як державу:
«Я хочу, щоб Україна вижила. Ми близькі до реального рішення, яке може покласти край цій війні», – сказав Трамп
У цих виступах Трамп підкреслює, що його мета — не відмова від України, а досягнення миру через переговори, навіть якщо це означає зміну підходів порівняно з попередньою адміністрацією.
Ба більше, Трамп навіть допустив передачу Україні ракет Tomahawk. А сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем закликав президента США у разі відмови росії від мирного плану передати Україні крилаті ракети Tomahawk для посилення тиску на Владіміра Путіна. Володимир Фесенко, політолог, в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» спростовує, заява Ґрема відображає його особисту політичну позицію, а не офіційну лінію Білого дому.
«Ліндсі Ґрем озвучує власну політичну позицію. У нинішній американській адміністрації є різні підходи до росії. Наприклад, Стів Віткофф виступає за налагодження контактів із Москвою і готовий домовлятися з Путіним навіть у разі, якщо війна не буде завершена найближчим часом. Ліндсі Ґрем займає вкрай жорстку позицію щодо росії», — зазначив Фесенко.
Нагадаю, з початку другого терміну Дональд Трамп переглянув політику підтримки України: підписав оборонний бюджет, у якому передбачені менші обсяги фінансування для України у фінансових роках до 2026-го, водночас залишивши окремі програми підтримки через механізми НАТО.
Історія відносин України та США — це історія підтримки без остаточних гарантій, правильних слів без своєчасних рішень і стратегічного партнерства, яке не завжди відповідало масштабам загроз. Сьогодні, коли війна триває, а світова безпека знову перебуває під загрозою, цей досвід має не лише історичне, а й практичне значення. Він показує: половинчасті рішення щодо України зрештою стають проблемою для всього Заходу.
