Анна Яковлева: “Ворог хоче, аби ми впали в депресію і щоб наші діти не бачили свят”
3 Травня 2024 10:34
МАМА БРЕНДУ
Заходи та свята під час війни. Такою є наша реальність. У зустрічах з друзями та рідними з нагоди визначних подій сьогодні українці шукають підтримки одне одного та щирого спілкування. Героїнею проєкту “МамаБренду” від редакції Комерсант український 
стала засновниця та власниця відомої агенції з організації івентів Kiwi Party Анна Яковлева. Попри війну, діяльність агенції розвивається, і сьогодні бренд Анни Яковлевої організовує найбільшу кількість дитячих свят в Україні. Про те, чому нам потрібні свята і чому ми не маємо права позбавляти їх дітей, героїня проєкту “МамаБренду” розповіла у бліцінтерв’ю.
Івенти під час війни. Напевно, про таку можливу реальність ніхто ніколи не міг подумати. Проте сьогодні запит на такі заходи існує. І Ваша агенція відновила свою активну роботу. Як після початку повномасштабного вторгнення змінилася сфера послуг з організації свят: що відійшло в минуле, які запити клієнтів стали ключовими?
Звісно, під час війни багато чого змінилося. Перш за все, івенти стали більш соціально відповідальними. Жоден з них не проходить без благодійної мети – аукціону, зборів коштів на ЗСУ, на дітей, на підтримку ВПО. Можна сказати, що будь-який івент в Україні нині, чи то ювілей, чи, навіть маленьке сімейне свято, невеличкий корпоратив або дитячий день народження, все одно має в собі складову підтримки інших. Це дуже важливо, і, мабуть, є головним, що змінилося в івентах під час війни.
Коли почалося вторгнення і протягом перших кількох місяців війни як рятували бізнес? Чи вірили в його подальшу необхідність суспільству? Коли зрозуміли, що ваша справа не втрачає своєї актуальності та змогли цілковито відновити роботу агенції?
З перших днів війни ми не думали про перепони в бізнесі. Наша голова була зайнята виключно тим, як ми можемо допомогти людям: донати, речі, їжа. Далі почали мислити більш глобально: що ми вміємо, щоб бути корисними. І звісно, ми зрозуміли, що можемо допомогти дітям. Саме так і з’явилася наша ініціатива “Дитинство зараз”.
З аніматорами спочатку поїхали на станції метро, де діти плакали, кричали, стояли на головах. Не знали, куди себе подіти, були налякані й нажахані. А ми приїхали туди з яскравими аніматорами, розмальовками, іграми, конкурсами. Ми робили це на станціях метро, а потім працювали майже 3 місяці на нашому залізничному вокзалі в Києві і зустрічали всіх дітей-переселенців, які їхали евакуаційними потягами зі сходу. Потім ми долучили наших спонсорів, велика їм подяка. Це дозволило пригощати дітей смаколиками, дарувати їм дорожні рюкзачки, подарунки. І так, звісно, ми продовжували дарувати дітям настрій та робити все, аби ця дорога не була найжахливішою в їхньому житті.
Вже потім, коли Київську область звільнили і люди почали повертатися додому, ми робили заходи для дітей в Бучі, Василькові, Ірпені. Тобто ми просто робили те, що вміємо, і були там, де ми потрібні. Згодом крок за кроком почав відроджуватися й бізнес.
Івенти – це робота ввечері та у вихідні, а відповідно, життя за графіком інших людей. Але в умовах високої непередбачуваності та стресу, в яких перебуває вся країна під час війни, насправді складно щось планувати заздалегідь. Тож як це – планувати свято без права на помилку?
Ми навіть жартуємо з цього приводу: під час війни в івенторів з’явилося більше вільного часу, бо є комендантська година. Тобто будь-яке свято, гучне весілля закінчується рівно опівночі, і ми можемо йти додому. Тобто раніше ми працювали 24/7 – зараз ми можемо бути вночі вдома з родинами.
Чи поділяєте ви твердження, що свята сьогодні для українців і бажання їх відзначати – це певна самотерапія, яка дозволяє не втрачати навички мирного життя? Під час підготовки до івентів команда враховує цей аспект?
Безперечно, мистецтво: івенти, театри, культурні заходи, концерти – це завжди рятувальне коло для будь-якої психіки. Ми не можемо жити в постійному стресі – потрібно відволікатися на щось прекрасне.
Засуджувати людей, які відволікаються, сміються або танцюють – це не по-людськи, бо ми сміємося, жартуємо, але при цьому однією рукою організовуємо заходи, іншою – плетемо сітки. Ми не маємо сидіти й плакати. Ворог хоче, аби ми впали в депресію, плакали, щоб наші діти не бачили свят, щоб люди не мали нічого світлого й радісного. Тому так, івенти – це перш за все терапія, це підтримка одне одного.
Якщо ми подивимося на зміни, які відбулися в івентах, то, наприклад, зараз люди вживають значно менше алкоголю і взагалі не використовують феєрверки. Думаю, що ми вже у найближчі 10 років не знайдемо клієнта, який нам замовить салют.
Проте публічні заходи – це соціалізація кожного з нас. Ми збираємося разом. Ми робимо щось красиве разом, і саме це утримує нас при тямі, дає енергію робити щось корисне.
До речі, як івент-агенція, яка робить найбільшу кількість дитячих свят в Україні, ми можемо сказати, що зараз майже всі свята так чи інакше присвячені дітям. Бо діти не мають відчувати тягар війни. Вони ні в чому не винні. І відбирати зараз у них саме ці яскраві моменти – це не просто несправедливо, а це травма, яку всі будемо дуже довго відпрацьовувати з психологами. Ми всі маємо докладати максимум зусиль, щоб у дітей були всі свята й нормальне життя.
