Дефіцит гречки неминучий: що відбувається з виробництвом в Україні
19 Січня 15:09
ІНТЕРВ'Ю
Гречка для українців — не просто продукт харчування, а елемент продовольчої безпеки й частина національної харчової культури. Проте у поточному сезоні ринок цієї культури опинився під тиском: скорочення посівних площ, низька врожайність, відсутність державної підтримки та загальні наслідки війни можуть призвести до дефіциту й нового витка зростання цін. Чи вистачить Україні власної гречки, чи доведеться знову звертатися до імпорту, і хто фактично контролює світовий ринок цієї нішової, але стратегічно важливої культури? Про баланс виробництва і споживання, реальні причини коливань цін, вплив агрохолдингів, роль гречки у світовій продовольчій та навіть безпековій політиці, а також про те, чому держава недооцінює цю культуру, журналісти «Комерсант Український» поговорили з Сергієм Громовим — виконавчим директором Міжнародної асоціації гречки (Міжнародна асоціація наукових установ, виробників, переробників гречки та її унікальних продуктів).
– Чи вистачає нам власного виробництва гречки, щоб забезпечити власні потреби і обходитися без імпорту, якщо говорити про поточний сезон?
– Якщо говорити про поточний сезон, то вперше, за багато років останніх, може не вистачити. Баланс показує, що не вистачить виробленої гречки в цьому році.
– А скільки не вистачить?
– Тяжко сказати, скільки не вистачить, тому що в нас є дві невідомі складові. Кількість населення і кількість споживання гречки населенням. Кількість населення дуже варіює. Від офіційних даних там 35 мільйонів до більш песимістичних даних – 25 мільйонів. Тому тяжко сказати. І до кінця не зрозуміло, скільки, бо ніхто не заміряє останні роки цю кількість споживання на одного мешканця. Тому виходимо з того, що у нас вирощено 59 тисяч гектарів. Грубо кажучи, це 60 тисяч тонн крупи. Рівень споживання до війни у нас десь був на рівні 3-3,5 кілограма на одного мешканця. Тобто, навіть при там 30 мільйонах населення вже ми бачимо, що дисбаланс є.
Отже, 59 тисяч гектарів зібрали, 80 тисяч зерна. З 80 тисяч зерна це 55 тисяч тонн крупи. Ділимо на 30, якщо нас 30 млн. Менше 2-х кілограмів на людину. Це дуже мало.
А рівень споживання в Україні 3-3,5 кілограми. От навіть при населенні 30 мільйонів, це певно буде 100 тисяч тонн крупи. А в нас буде 55. Дефіцит буде. В цьому році дефіцит буде.
Але поки ціна стабільна. Ми ще споживаємо минулий рік. Але ближче до весни можливо буде дефіцит і ціни піднімуться вгору.
– А можна спрогнозувати, наскільки орієнтовно зросте вартість гречки цього року?
Вона вже зросла. Якщо згадаємо, початок сезону це вересень. Ми беремо по магазинах. Я зараз магазинну ціну беру. В магазинах вона коштувала 30-40 грн за кг. Сьогодні вже 40-60 Ціна зросла на 30%. Якщо буде дефіцит, то може бути ще дорожче. Буде ще зростання. Я думаю, десь з березня-квітня ми відчуємо це зростання. Оця більш дешева гречка по 40 гривень відійде, і піде по 50-60.
– А якщо говорити про регіони України, де найбільше вирощують гречку і чому саме в тих регіонах?
– Степова частина України фактично там не вирощувалась. Там було 100 чи 200 гектарів на всю Луганську область. Донецька область – 200 гектарів.
Це не ті розміри. Найбільше в нас були ключові області, вони були пов’язані з переробкою, де найбільше розміщувалися переробні підприємства, це Київська область, Хмельницька область, Харківська область, Житомирська область.
Ці області були і залишилися основними виробниками гречки. Решта вже поменше. Чернігівська, Волинська вже поменше. А в тих областях десь було 50% виробництва зосереджувалося. Зараз трошки менше.
– А якщо говорити про китайську гречку, чи присутня вона на нашому ринку? Чи правда, що у нас більше китайської гречки, аніж української?
– Ні, не правда. Китайська гречка, дивіться, тут треба трошки історію вам пояснити, щоб ви розуміли. До війни, до гібридної війни, взагалі війна почалась, гречаного ринку росії з України, мається на увазі, так от вона розпочалась 16-го року, росія почала захоплювати наш ринок. От до цього часу, до 16-го року, 10 років тому, грубо кажучи, було три країни, які експортували гречку. Це росія, Китай і Україна.
Решта країн в світі, вони всі імпортують, або вирощують невелику кількість для власного споживання. Там ви питали, хто найбільший, по-моєму, споживач гречки. От Японія є найбільший імпортер гречки.
Вона імпортує в районі 100 тисяч тонн зерна, скажімо так, вони крупу не їдять, це в них мучні вироби, соба – вермишель така домашня, з гречаної муки. От вони найбільші імпортери. А взагалі ринок гречки оцінюється від 500 до 700 тисяч тонн. Світовий ринок гречки. От одна Японія тільки там бере таку кількість. І Європа, Європейський Союз до 250 тисяч тонн імпортували. Так це все йшло з росії, з України. В Японію йшло туди, азіатська країна, і йшло з Китаю. З росії теж, ну і з Америки, вони і канадську закуповували, різну.
Так от росія почала завоювати ринок України. Завоювали його. З 16-го року агресивною демпінговою політикою, в першу чергу, ви може пам’ятаєте, гречки було у нас навалом, на розсип вона по 11 гривень, коштувала в 19-му році. І завоювала 50% нашого ринку.
В 22-му році, коли почалась війна, це все ми побачили в наяву, що наш ринок завойований. Це як приклад, я вам просто приводжу.
І з березня по травень в 22-му році, коли розірвались логістичні всі зв’язки з росією, і почав надходити уже російський імпорт гречаний… Гречка, якщо пам’ятаєте, там з 30-35, крупа, маєте на увазі, в магазинах, гривень за кілограм, скочила до 90-110 гривень. Був такий період.
Це підтвердження того, що ми були повністю під російським ринком.
Площі в нас упали з 200-250, в районі 200 тисяч тонн, упали до 63, по пам’яті зараз згадую, 63 тисячі гектарів було посідно в 19-му році. Так, в 19-му, пам’ятаю, найгірший рік.
Потім ми ввели дотацію, держава ввела дотацію в 21-му році, отримали фермери, трошки піднялась, і війна почалась, піднялись посівні площі, і там піднялись десь до 100 тисяч. А ми в свій час експортували 200-300 тисяч тонн зерна, і в основному експортували на європейський ринок, оці 250 тисяч тонн, це в основному був наш ринок. росія завоювала той ринок, потім завоювала наш ринок, ми стали нетто імпортерами, а не нетто експортерами гречки, і взялась за Китай.
Китай теж був експортер, а зараз останні три роки, з 22-го року, вони масово завозять гречку в Китай, в Китаї зменшуються посівні площі, і Китай фактично, ну імпорт гречки в нього перевищує експорт гречки його. Тобто, фактично в світі залишилась тільки одна країна, яка здатна експортувати значні обсяги гречки, це росія.
– А якщо говорити про виробників саме, топ-5, хто найбільші виробники?
– Росія, Китай відповідно, Україна зі своїми 60 тисячами, це великий виробник, Казахстан, Польща.
– Чому посівні площі гречки коливаються з року в рік? Чи стали менше сіяти гречки в Україні за роки Незалежності?
– Так, за роки Незалежності значно стали сіяти менше гречки. У нас найбільший плин гречки був, здається, у 2000 році, майже 500 тисяч гектарів ми засівали гречку. Ну а сьогодні от 60, ну в 10 раз.
– А якщо про війну говорити, як вона вплинула на географію посівів? Доступ до землі, ризики замінування полів тощо?
– На гречку цей фактор не настільки значний, тому що південні і східні наші регіони, вони не пристосовані для вирощування гречки. Так, гречка любить більш поміркований клімат, лісостепову зону… А степ в основному там не сіяли. До війни, звичайно, Харків багато сіяв. Харківська область 10% під окупацією.
Це значний вплив на гречаний ринок. Вплинула війна.
Але не війна головний фактор. Головний фактор це стратегічний напрямок розвитку нашого сільського господарства. Завоювання його великими агрохолодинговими господарствами. Створення в аграрній галузі великих аграрних холдингів.
Це – основний фактор. Тому що гречка – нішова культура. І ще раз повторюсь, 24 країни її всього в світі вирощують. Експортували, як я казав, троє. Решта то всі імпортували. І ринок… продаж не такий великий, 500 тисяч тонн, по світу це не такий великий. Це не десятки мільйонів тонн, як по пшениці, чи по сої, чи по кукурудзі. Вона є нішовою і не котується на біржі. Тому це основний фактор, що впливає на економіку вирощування гречки.
Нею займаються не агрохолдинги, а в Україні майже вся земля контролюється агрохолдингами. А дрібний, трошки середній бізнес, чи фермер. А то четверта частина кількості гречки вирощується населенням, одноосібниками, так званими На городах у бабусь та дідусів. Четверта частина середніми, четверта частина одноосібниками, а то середній фермер половину вирощує, грубо кажучи.
Поле, середнє поле вирощування гречки незначне, 30 гектарів. Звідси і бджолярі наші страждають. Бджолярі страждають, тому що на 30 гектарів… немає великих полів гречаних. А гречка це була основна медоносна культура в червні місяці. Друга половина червня, перша половина липня, коли ще нічого не цвіте. І це була така основна медоносна культура для бджолярів, щоб бджоли розвивались нормально і збирали чисто гречаний мед.
От з такого поля невеликого, 30 гектарів, не можна зібрати чистий гречаний мед. Тому що на один гектар потрібно три вулика, три сім’ї, це 10 сімей. Не повезе фермер той, що має 300 вуликів… нема полів у нас великих, куди можна вивезти бджіл.
В результаті ми не добираємо меду. Цінного меду – він по своїх якостях… другий по якості в світі має характеристики. І самі бджоли страдають, тому що вони в цей період не мають медозбору і вони негативно розвиваються.
Уже на іншу медозборну культуру, таку як соняшник, вони виходять ослаблені. Тому це взаємозв’язок.
– Яких сучасних сортів гречки нам бракує. Чи є у нас запит на безглютенову гречку серед українців? Якщо так, наскільки він великий?
– Гречка вся безглютенова. Вона була, є і буде безглютеновою. Тому тут нічого такого нема унікального. Просто люди не знають про це. Треба популяризувати, що вона безглютенова. Не кіноа рекламувати, а гречку.
Вона вся безглютенова. Це перший її плюс. Вона єдина, фактично, із круп, із злакових таких, яка придатна для харчування хворих на діабет. В неї легкі вуглеводні, вони повільно розчиняються в нашому організмі і немає цього стрибка глікемічного індексу. Немає стрибка, цукор не піднімається високо в організмі. Вона корисна. Вона ж в Європі, до речі, продається в аптеках. Як для хворих на діабет в країнах Бенілюкс.
– А чи бракує нам якихось сортів гречки?
Так, нам бракує… Оце єдина технологічна проблема в гречці, яка впливає на економіку і на стратегічні оці речі, про які ми говоримо, поширення культури споживання, рівень споживання, площі. Це така в неї особливість, вона низьковирожайна культура. В середньому вона по світі, ну 1 тонну, ну 1 тонну 300. Воно скаче, в залежності від погодних умов, грубо кажучи від 0,8 до 1,5 тони вражайність. В середньому, по країнах. Що в Китаї, що в нас, що в росії, в принципі, однакова врожайність.
І це є малодоходна… Одна тонна – це фермер отримає, чи виробник отримає мало грошей, малодоходна культура. Що таке 10 тон кукурудзи і одна тонна гречки.
Ти доходу отримаєш з одного гектара, ну, в не 10 разів, але в 5 разів більше за гречку. І це не дозволяє їй так бути завжди прибуткою. Вона рентабельна.
Вона не збиткова культура, навіть не дивлячись на перепади ці, гойдалки цінові. Вона або нульова рентабельність, або 500% рентабельність. Вона в рідких випадках збиткова, але низькодоходна.
Тому от від неї відмовляються. ЇЇ вирощують як страхову культуру. Тим більше вона сіється пізно. Це не перші посіви. Вона там травень, червень можна сіяти. Її використовують як страхову культуру.
Це економічна основа її. Немає сортів, які б дозволяли вирощувати 2-2,5 тони, гарантовано. Точніше такі сорти є, але вони не до кінця поширені. І в нас такі сорти є. Це і Софія, і Син 03, 02, і Воля. Але про них мало хто знає. Не до кінця набули вони популярності.
Зараз працюють фермери, селекціонери над створенням сортів, які б давали таку врожайність. Така проблема була в свій час в соняшнику 30 років тому і в сої. Там теж врожайність була близько тони в середньому по країнах.
Але за 30 років підняли. Соняшник і сою десь до 2-2,5 тони. Тобто 2-3 рази збільшилися селекціонери врожайність. По гречки поки такого не відбулося, але я думаю, дійде черга і до гречки.
– Крім крупи на полицях магазинів, де ще може застосовуватися гречка? Хліб, корми для тварин, тощо. На що ще її можна переробляти?
– Мед, лушпиння. Гречане лушпиння. Коли беруть зерно, роблять крупу, залишається лушпиння. Воно унікальне і воно дуже впливає добре на сон.
Подушки, наповнюють подушки. Здоровий сон такий, глибокий, люди на ньому сплять. І матраци наповнюють від пролежней. Для лежачих людей, щоб цих пролежней не було. Гречка вона так… є штучні такі матраци. А це гречані – вони так підбирають під форму тіла людей позицію, щоб ті пролежні в людини не накопичували.
Потім рутин. У гречки є такий рутин, така речовина. Вона корисна для судин, це міцність судин, щоб не ламались судини, вона впливає на еластичність судин. Її використовують фармацевти, оцей рутин. Аскорутин є такі ліки для судин.
Потім на корми вона теж йде. В багатьох країнах її використовують як кормову культуру. В Америці, в Сполучених Штатах Америки, мається на увазі, там різнобарвне населення, звичайно. Але традиційно її місцеві мешканці використовували для харчування худоби, коней.
Продукти харчування, ви кажете хліб. Хліб, оце ж відсутність того, що глютену не багато, то на хліба її не так використовують. Хоча зараз є там добавки з гречаною мукою. Є хліби з гречаною мукою. Але не масово. Це такий сегмент екзотики, скажімо.
Цукерки роблять з гречки. І дитяче харчування. Гречана мука в дуже великих розмірах використовується для дитячого харчування. Мій старший син, я пам’ятаю, він 1993 року, дефіцити було всього, інфляція. То він виріс на … В Полтаві десь робили, я пам’ятаю. «Малиш» такий був виробник гречаної муки.
Дитяче харчування.
І зараз пішли швидкого приготування, пластівці такі, запарюються.
Це в нас так крупа в основному використовується. А в світі там менше крупи їдять. Японія, Китай – там більше мучні вироби. І Франція. Франція, до речі, поширений продукт гречка.
– Я хотіла, до речі, запитати вас, яких країнах світу дуже багато їдять гречки, а де геть не популярна?
– Ну, якщо Європу, може, брати там. По Європі, якщо ми говоримо, то це Франція популярна, поширений продукт – налисники вони роблять, такі.
Польща, гречанки, у них поширений продукт, що у нас гречанки, що у них.
І Латвія. Найбільше в світі їсть і споживає гречки Латвія. Майже 8 кілограмів на людину. У них в Латвії, кажуть, я не був там, але ті, що там часто бувають, кажуть, в кожному ресторанчику гречка зелена. Найбільш корисних сегментів у гречці зеленій, не пропареній. Вони в кожному ресторані її пропонують.
Країни Бенілюкс, як я сказав, не їдять, не поширено, в них це в ліках, в аптеках продається. Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Англія теж не поширено.
Балканські країни їдять. не багато, але їдять. Турки трохи їдять. Ізраїль їсть, в них вермишель така, вернішокс називається. Національний продукт. І Азія, Китай, Японія – там їдять. Я ж кажу – японці найбільше імпортують. Вони самі мало вирощують, а імпортують найбільше у світі. І Папуа Нова Гвінея – така дивна країна, вони багато їдять.
– Енергетичні перебої – як вони впливають на млини? Крупозаводи? Чи окуповуються рішення генераторами сушарками тощо?
– Складно з цим. Це цілий технологічний процес і перебої впливають. Головна енергетична витрата при підготовці крупи – це пропарювання. Нагріти воду і паром там 128 градсів треба пропарити оце ж зерно. І воно тоді ж оце стає зеленого кольору. Таким же кольором крупи, як ми звикли, коричнюватий.
Господині говорять смажена гречка. Не смажена, пропарена. Гречку не смажать, гречку пропарюють.
Оце основні витрати, де енергія потрібна, щоб постійно була. Заводи справляються, відповідно, там збільшується собівартість їхня, коли на власних енергоносіях вони працюють, але справляються.
В собівартості крупи не самі вагомі заводські витрати. Це затрати зерна. Вони складають основну вагу в собівартості. А енергоносії, вони там до 7% тягнуть в собівартості.
– Про державну підтримку ще хотіла запитати, які інструменти державної підтримки реально працюють для гречки і, можливо, яких бракує сьогодні?
– Так, державної підтримки, на жаль, немає. А вона потрібна. Саме завдячуючи лобістській роботі нашої асоціації, в 2021 році було виділено з державного бюджету 50 мільйонів гривень на підтримку аграрних підприємств, які вирощували гречку. В середньому, хто вирощував гречку, отримав по півтори тисячі гривень державної дотації за тими грошима. Це в 2021 році.
Аналогічна сума нами була закладена і на бюджет, ну не нами, урядом, але з нашого лобіювання на 2022 рік, але війна змінила ці плани. Постанова КМУ, яка допомагає розподіляти ці гроші, вона ще діє, вона ще, здається, один рік буде діяти, але відсутнє фінансування, звичайно, з війною ми це розуміємо.
Але воно негативно, оце відсутність будь-якої державної підтримки, вона негативно впливає на галузь, тому що ці гойдалки, бачите, відбуваються. У цьому році 60 тисяч, навіть 59 тисяч гектарів зібрали. А після війни, початку війни, це було, там, здається, 120, в 2022 році, здається, 120 чи щось така цифра була. Ну, майже в два рази впали об’єми виробництва.
І ситуація поки не буде покращуватися без державної підтримки. Тут державна підтримка вона не стільки вагома у цифрах, 1000 грн на га чи 10000 грн на га дотацій, як у самому факторів. Що держава розуміє проблему і підтримує виробників.
Тому що гречкою займається, як ми говорили, одноосібник і дрібний фермер, і він не може зорієнтуватися. А коли він буде бачити, що держава гарантовано буде йому допомагати рік, два, три він зможе прогнозувати свою діяльність і розраховувати на цю підтримку. От в цьому вагомість цієї підтримки.
Важливий ще такий вплив держави, як залучення державних структур до вирощування гречки. Теж він фактично не використовується. У нас багато землі під державними підприємствами. В Міносвіти є дослідні господарства, в Міністерстві сільського господарства є дослідні господарства, в Міноборони є свої землі, які не використовуються, а могли б використовуватися. А Аграрній академії наук, у нас там 400 тис га, теж мало гречки сіють. А могли б якимось зобов’язаннями, впливом держави на формування сівозміни впливати на вирощування … не тільки гречки, а й інших цінних культур. У нас же ж і просо мало сіють, жито. Уже чорний хліб зник. Чорний хліб український, класичний хліб, у нас вже його немає. Ті всі заварні, з домішками кольорових фарб, це ж не натуральні хліби. А немає, бо жита немає. Ми жито імпортуємо.
Тобто є багато нішових культур, які можна було б стимулювати, держава мала б стимулювати, а цього стимулу немає.
Чи доцільне сьогодні формування держрезерву гречки і чи реально це зробити, ну, власне, за існуючих обсягів вирощування?
Гарне питання. Я з іншої сторони хочу пояснити. Дивіться, повертаючись до цього російського фактора, що росія там завоювала Україну, Європу, Китай завоювала. Для чого вона це робить? Ну, бізнес – це невеликий бізнес на гречці. В неї перевиробництво. Останні роки в неї перевиробництво.
Вона вже накопичила десь півтора мільйона тонн надлишкової гречки, яку ніхто не з’їв у неї і нікуди вона не може продати. Даних немає відкритих. Куди ж вона діває цей об’єм гречки? Скоріше всього, вона його кладе на стратегічні запаси. А от тепер виникає питання, а чому вона гречку кладе на стратегічні запаси? Готується до війни. І не до простої війни, а до ядерної війни.
Тому що саме гречка – той продукт в 70-х роках вся гречана галузь побудована завдяки цій програмі, в 70-х роках була програма по вивченню гречки як культури, яка може вирости на землях, які заражені ядерним опроміненням, і продуктом, який може споживати людина. І вся гречана галузь в Україні розвинулася завдяки цій програмі. І ці дослідження були засекречені.
Керувало їх КДБ, і вони поїхали в Москву. І в росії знають ці результати, а ми не знаємо. І росія робить, вона вибила Україну з світу, вибиває Китай, стає власником єдиним монополістом зерна в світі, де яке можна взяти І своє населення вона забезпечить. І насінням, щоб сіяти гречку, і прохарчувати ту кількість населення, яка вона там залишиться в неї.
А в 1970-х роках ці дослідження були завершені. І саме в той період, це був період холодної війни, так називаємої, коли було протистояння Америки, ну, Блоку НАТО і Радянського Союзу. І я то жив в той період, чітко пам’ятаю, як всі турбувались, що війна, війна, ось-ось-ось війна, війна ядерна буде. Поки там уже Брежнєв десь ото в 70-х, в кінці 70-х, не підписали щось там, про роззброєння пару договорів.
А от в зоні вічної мерзлоти були побудовані елеватори, і там зберігалась гречка. Вона мутує, але на друге покоління вона відновлюється, вона здорова вже, її можна вирощувати.
А в рік її можна два рази посіяти. Тобто перший рік її можна отримати, за рік можна отримати здорове вже зерно, фактично. Вона не дуже на себе накопичує радіонукліди, нукліди витягує.
Тому от виходячи з цих знань, скоріше всього, росія робить стратегічні запаси, і нам потрібно робити стратегічні запаси гречки. Але ж ніхто про це не дбає.
