«М’ясна» стратегія Кремля: росія зазнає рекордних втрат і вдається до крайніх заходів, щоб втримати фронт
14 Липня 11:00
РОЗБІР ВІД 
Поки світ говорить про повільний темп просування армії рф в Україні, Кремль спалює у цій війні найцінніше — власний військовий ресурс. За три роки росія втратила кістяк професійної армії, замінивши його зеками, мігрантами та іноземними найманцями. Масштаби втрат уже не піддаються порівнянню з жодною іншою воєнною кампанією новітньої росії. А літній наступ, який Кремль подав своїм військовим як “останній ривок”, виявився для рф найбільш смертоносним етапом війни. Про це пише авторитетне британське видання The Economist, посилаючись на власний аналіз ситуації на фронті та свідчення російських полонених. Проблеми літнього наступу окреслив і Президент України Володимир Зеленський, який констатує, армія рф значно відстала від своїх планів. Чому літній наступ виявився найбільш кривавим і не приніс Кремлю стратегічних успіхів? Наскільки масштаби втрат російських військових відрізняються від інших сучасних конфліктів? Як такі втрати впливають на подальші військові плани росії – у матеріалі «Комерсант Український»
Згідно з підрахунками The Economist, лише від початку травня, коли Москва активізувала бойові дії, росія могла втратити до 31 тисячі військових. І це — не рахуючи техніки. Загалом, із 24 лютого 2022 року до 14 липня 2025 року ЗСУ знищили понад 1 мільйон 35 тисяч російських солдатів, повідомляє Генеральний штаб.
Аналітики наголошують: попри значні людські ресурси та жорсткі штурми, росія не досягла відчутного прогресу. Наступ триває із середньою швидкістю лише 15 квадратних кілометрів на день — це приблизно як площа аеропорту Лос-Анджелеса.
“Росія все ще не може похвалитися успіхами. Навіть попри затримки американською допомогою, Україна продовжує тримати оборону”, — йдеться в публікації The Economist.
Уточнюється, що впродовж останнього року Москва платила одним життям за просування на 0,038 квадратного кілометра. У такому темпі росії знадобиться 89 років, щоб повністю окупувати Україну. Навіть досягнення лише тих територій, на які претендує Путін — решти частин Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей — займе щонайменше до лютого 2029 року.
Армія м’яса: повернення до «жуковщини»
Війна проти України стала для російської федерації найбільш кровопролитною з усіх конфліктів, у яких вона брала участь після розпаду СРСР. За інформацією Генштабу ЗСУ, сумарні бойові втрати рф перевищили 1 мільйон осіб. При цьому лише за останній рік у Курській області загинуло або було поранено понад 62 тисячі російських військових.
«Зауважу, що останні 34 роки свого існування російська федерація брала участь у різних збройних конфліктах, але таких катастрофічних втрат, як у війні з Україною, не було. Придністров’я, дві Чеченські кампанії, війна проти Грузії — всі ці війни не йдуть у порівняння з втратами в війні проти України», — наголошує військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Керівництво Кремля спирається на кількісну перевагу й не рахується з втратами. Тактика нагадує жорстокі шаблони часів Другої світової війни, коли на прориви кидали тисячі непідготовлених людей.
«Російська Федерація використовує тактику часів Другої світової війни, відому як “жуковщина”. Або ж те, що самі росіяни називають “за ценой не постоим, бабы еще нарожают”. Загальний мобілізаційний резерв країни-окупанта — близько 20 мільйонів”, — пояснює Снєгирьов.
Експерт додає, що говорити про те, що російське командування цінує життя власних військовослужбовців, абсолютно суперечить тому характеру бойових дій, а саме тактиці “м’ясних штурмів” або “банзай-атак”.
Кіндратівка: як виглядає «банзай-атака» на практиці
Зразком безжальної тактики стала атака росіян у районі Кіндратівки на Сумщині. Попри незначні тактичні просування, ціна такого штурму — повне знищення живої сили.
«Там, де були певні тактичні успіхи, — далося окупантам зі значними втратами в живій силі. Зі 100 штурмовиків, які брали участь у наступі на позиції Сил оборони України, за інформацією самої російської сторони, залишилося живими лише 8. І їх знову кинули на лінію бойового зіткнення на утилізацію», — каже Дмитро Снєгирьов.
У районі Курської області ситуація ще трагічніша для окупантів. За офіційною інформацією, лише в операційній зоні угруповання «Курськ» росіяни втратили понад 62 тисячі солдатів.
Еліта знищена: Кремль втратив кістяк армії
За три роки війни росія втратила найбільш підготовлені підрозділи: десантників, морських піхотинців, спецпризначенців та пілотів. Їхнє місце почали заповнювати менш навчені й часто випадкові люди.
«Втрати росії включають бригади спеціального призначення Головного управління Генштабу, дивізії повітрянодесантних військ, сили спецоперацій, пілотів та морську піхоту. Це ті частини, які складають ядро армії. На їхню підготовку були витрачені роки та мільйони доларів. Сьогодні вони знищені», — констатує Снєгирьов.
На окремих ділянках фронту втрати рф вимірюються тисячами на місяць. Наприклад, лише за січень 2025 року на Покровському напрямку загинуло понад 7 тисяч російських солдатів — це більше, ніж за всю Другу чеченську війну, наводить дані Снєгирьов.
Символ падіння боєздатності — полк ФСБ на фронті
Через критичну нестачу підготовлених солдатів Кремль почав перекидати на фронт навіть підрозділи ФСБ — спецслужби, які традиційно не призначені для ведення повноцінних бойових дій.
«Гарматного м’яса у окупантів багато. Бойових підрозділів практично не залишилося. І останній яскравий приклад — перекидання на Краматорський фронт полку ФСБ. Ось це вже була жирна риска під боєздатністю збройних сил російської федерації», — підкреслює Снєгирьов.
Після провалу штурмів Кремль вдався до заміщення втрат ув’язненими, трудовими мігрантами та навіть іноземними найманцями — громадянами КНДР, Судану, Сомалі й Непалу. Експерт нагадує, у день т. зв. “заколоту” Пригожина Путін підписав указ про можливість укладання контрактів з Міноборони осіб, засуджених за певні злочини. Тобто — зеків.
“Якщо раніше такий спецконтингент вербував особисто Пригожин та його ПВК, то тепер монополія на це належить винятково державі», — пояснює Дмитро Снєгирьов.
Міністерство оборони рф вербує також іноземців. За останніми даними британської розвідки, війська КНДР понесли понад 6 тисячні втрати в боях у Курській області. Це більше половини з 11 тисяч солдатів, яких спочатку туди розгорнули. У росії проводяться облави на мігрантів із Центральної Азії. Їх примушують підписати контракт зі зс рф, або ж їм погрожують депортацією.
«У Москві навіть відкрито призовний пункт прямо в міграційному центрі “Сахарово”. Дехто вже не може виїхати з рф, бо перебуває у мобілізаційних списках», — розповідає Снєгирьов.
Загострення на південному фронті: окупанти активізували атаки поблизу Херсона
Останніми днями ситуація на південному напрямку залишається вкрай напруженою. За повідомленням Сил оборони України, зокрема речника Оперативного командування «Південь» Дмитра Волошина, ворог суттєво активізував свої наступальні дії у районі Антонівських мостів та на островах поблизу Херсона.
«Ворог щодня проводить один-два штурми з півдня, а також здійснює три-чотири спроби прориву в районі автомобільного та залізничного Антонівських мостів. Усі ці спроби – безуспішні», – повідомив Волошин.
Він також зазначив, що кількість атак у цьому напрямку зросла у 2-3 рази порівняно з попередніми тижнями.
Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що Україна бачить наміри росії розгорнути масштабний наступ, проте кожна спроба ворога «захлинається» завдяки стійкості наших військових.
«Російська армія значно відстала від очікувань свого командування на це літо. Наші підрозділи і надалі будуть знищувати окупанта й робити все для перенесення війни на російську територію. Ми готуємо нові далекобійні удари», – наголосив Зеленський.
Глава держави додав, що Україна й надалі відповідатиме «незмінно жорстко» на кожен удар по українцях.
Наразі росія продовжує вести війну кількістю, але такий ресурс не нескінченний. Щоденні штурми, які не приносять стратегічного ефекту, лише поглиблюють кризу армії. Так, росія продовжує набирати додаткові сили для підтримки витратних хвильових атак, намагаючись таким чином послабити українську оборону. Однак потреба в постійному поповненні особового складу на передовій майже напевно і надалі обмежуватиме здатність росії формувати підрозділи з більш високим рівнем боєздатності.
