НПЗ — це лише «розігрів»: коли чекати на справжній інфаркт російської економіки
6 Травня 18:51
ПРОГНОЗ
Російська нафтопереробка опинилася в «лещатах»: поки українські дрони системно виводять з ладу найбільші заводи від Омська до Рязані, Кремль змушений обирати між заправкою танків та стабільністю на АЗС.
Україні вже вдалося вивести з ладу п’яту частину потужностей НПЗ на території РФ, проте експерти попереджають: справжній крах російської економіки почнеться не з пожеж на заводах, а з зупинки експортних терміналів.
Чому НПЗ — це лише «розігрів» і де насправді знаходиться головна больова точка агресора, розбирався «Комерсант Український».
Станом на 2026 рік у Росії функціонує близько 30 великих нафтопереробних заводів, а також понад 80 невеликих підприємств так званого мініформату. Сукупні потужності первинної переробки нафти оцінюються приблизно у 6,5–6,8 мільйона барелів на добу, що забезпечує країні місце серед світових лідерів у цій галузі — поряд зі США та Китаєм
Найбільші НПЗ Росії за потужністю переробки
| НПЗ | Розташування | Потужність (тис. бар./добу) | Оператор | Особливість |
| Омський | Омськ | ~380 | Газпром нефть | Найбільший і технологічний |
| Киришський (KINEF) | Кириши | ~330–340 | Сургутнефтегаз | Ключовий для європейської частини |
| Ангарський | Ангарськ | ~370–380 | Роснефть | Експорт в Азію |
| NORSI | Кстово | ~290 | Лукойл | Сучасне виробництво пального |
| Рязанський | Рязань | ~250–300 | Роснефть | Забезпечує центр РФ |
| Ярославський (YANOS) | Ярославль | ~300 | Славнефть | Великий виробник пального |
| Пермський | Перм | ~220–235 | Лукойл | Регіональний центр Уралу |
| Волгоградський | Волгоград | ~190–300 | Лукойл | Південь і експорт |
| Салаватський | Салават | ~250 | Газпром | Нафтохімічний комплекс |
| Уфимські НПЗ | Уфа | ~300+ (разом) | Башнефть | Потужний кластер |
Упродовж березня–квітня 2026 року атаки на енергетичну інфраструктуру суттєво посилилися. Зокрема, Туапсинський НПЗ, а також Новокуйбишевський завод кілька разів змушені були зупиняти роботу через пожежі після ударів.
Рязанський і Нижньогородський НПЗ, які є серед ключових постачальників пального для московського регіону, працюють нестабільно: через пошкодження установок первинної переробки вони регулярно знижують обсяги виробництва.
Наприкінці квітня зафіксовано також удари по Орському та Пермському нафтопереробних заводах, що ще більше ускладнило ситуацію в галузі.
У результаті цих втрат російська влада була змушена продовжити обмеження на експорт бензину, намагаючись уникнути дефіциту на внутрішньому ринку та стримати зростання цін на пальне..
Де насправді «вузьке місце» нафтових доходів
Попри регулярні атаки на російські нафтопереробні заводи, ключовий удар по економіці РФ лежить в іншій площині. Про це в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» заявив економіст Олег Пендзин, пояснивши, які саме об’єкти є критичними для Росії.
За словами експерта, поширене уявлення про критичну роль НПЗ у формуванні експортних доходів Росії не зовсім точне.
«Росія не продає нафтопродукти. Росія продає сиру нафту», — наголошує Пендзин.
Саме тому, за його словами, удари по нафтопереробних заводах не мають прямого вирішального впливу на валютні надходження країни. Водночас атаки на НПЗ все ж мають важливі наслідки, але переважно внутрішні.
«Знищення нафтопереробних підприємств б’є по внутрішньому ринку Росії і зменшує можливості виробляти дизель, який іде для збройних сил РФ», — пояснює економіст.
Через це Росія стикається з дефіцитом пального і вже частково змушена імпортувати його, хоча це дуже нетипово для РФ.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Головна ціль — експортні термінали
Ключ до реального економічного тиску, за словами Пендзина, — це не заводи, а логістика експорту. Аби вдарити по економіці Росії з точки зору експортних надходжень, потрібно бити по наливних терміналах. Йдеться, зокрема, про об’єкти на кшталт Новоросійських нафтових терміналів, які забезпечують перевалку нафти на експорт.
«Близько 70% експорту Росії здійснюється через Балтику. Саме там — найбільш чутливі точки», — каже Пендзин.
Якраз ці маршрути визначають стабільність надходження коштів до російського бюджету.
Тим часом керуючий партнер Національної антикризової групи, економіст Тарас Загородній також погоджується з Олегом Пендзиним та додає, що ключовим фактором дійсно є не кількість виведених з ладу нафтопереробних заводів, а здатність Росії транспортувати нафту на експорт. Саме тому, за його словами, першочерговими цілями мають бути логістичні вузли.
Експерт підкреслює, що найбільш ефективними є удари по портовій інфраструктурі та ключових маршрутах експорту.
«Найбільший інтерес — це удари по терміналах на Балтійському та Чорному морях, а також по нафтоперекачувальних станціях», — пояснює він.
Адже якщо порушується транспортування нафти, це має системні наслідки для всієї галузі. У такому випадку Росія змушена навіть скорочувати видобуток, що є найбільш болючим сценарієм для її економіки.
Загородній визнає, що нафтопереробні заводи мають значення, але їхня роль — інша.
«НПЗ — це більше про забезпечення пального для армії, агросектору та внутрішнього ринку», — каже він.
Тобто їх виведення з ладу створює внутрішні проблеми, але не одразу б’є по експортних доходах.
На думку Загороднього, ефективна стратегія — це поєднання ударів по різних елементах системи. Тобто на першому місці — термінали, а далі — нафтоперекачка і навіть танкери.
За словами експерта, саме така сукупність дій здатна серйозно обмежити можливості Росії експортувати нафту.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
