Під тиском: чому і кому в Польщі не подобається українське рішення заборонити експорт металобрухту
6 Лютого 16:44
РОЗБІР ВІД 
Між Польщею та Україною розгортається новий конфлікт. Формальним приводом для нього стала запроваджена українським урядом фактична заборона на експорт металобрухту, значна частина якого спрямовувалась саме у Польщу. Але наскільки виправданою є така конфліктність польської сторони? Це і з’ясовував «Комерсант Український».
Український уряд своїм рішенням, ухваленим 31 грудня минулого року, встановив на цей рік нульові експортні квоти на вивезення брухту з України, запровадивши таким чином фактичну заборону на його експорт. Міністерство розвитку і технологій Польщі ще 18 грудня, тобто до запровадження цих експортних обмежень, зверталося до української сторони з проханням утриматися від впровадження запланованих заходів. Однак прохання було проігноровано, а рішення про нульові експортні квоти ухвалено. Після цього, як зазначається в офіційній відповіді міністерства польському виданню Business Insider, відомство звернулось до Європейської Комісії з проханням терміново втрутитись в ситуацію, в якій переплелись різні інтереси двох сторін.
Між дефіцитом і профіцитом
За підсумками 2025 року експортери українського металобрухту збільшили, порівняно з 2024 роком, обсяги вивезення з України стратегічної сировини на 53% — до 448,68 тис. тонн. Це засвідчують розрахунки GMK Center, зроблені на основі даних Державної митної служби. Згаданий результат є 4-річним піком, тобто максимальним, починаючи з 2021 року. Основним напрямком експорту залишалась саме Польща: минулого року на польський ринок було спрямовано 343,6 тис. тонн сировини, що становить 76,6% від загального обсягу експорту й на 38,2% більше порівняно з 2024 роком.
Ці цифри, звичайно, можуть підказати: чому саме полякам так не сподобалась українська експортна ініціатива. Хоча це пояснення і не буде вичерпним. Але, насамперед, згадані вище розрахунки підказують відповідь на інше запитання: чому український уряд саме у такий досить радикальний спосіб, як фактична заборона на експорт, подбав про забезпечення металобрухтом саме українських металургів.
Станіслав Зінченко, генеральний директор аналітичного центру GMK Center, нагадав в коментарі виданню «Комерсант Український»: чому в Україні запровадили заборону на експорт брухту.
«По-перше, у нас зросло виробництво сталі у 2025 році. Тобто потрібно більше брухту. Натомість ми бачимо, що заготівля брухту в Україні зменшується через активні бойові дії. Також вже існуюче мито у 180 євро не зупиняло експорт брухту, оскільки наші брухтозаготівельні компанії намагались обійти це мито. Тому мотивація українського уряду мені зрозуміла. Там бачать зростання експорту брухту у 2025 році на 53% відносно попереднього року. Вони бачать, що мито не зупиняє експорт, що бюджет втрачає, економіка втрачає. І уряд запроваджує фактичну заборону на експорт. Понад 50 країн світу забороняють експорт брухту з різних причин. Тому мені зрозумілі і дії, і мотивація українського уряду. А мотивація польського — ні», — зазначає фахівець.
Він припускає, що відповідний розголос спровокували українські та польські компанії, які заробляли на реекспорті брухту, і зазначає, що «експорт українського брухту в Польщу з’явився тільки тоді, коли в Україні запровадили експортне мито у 180 євро».
«Щоб обійти це мито, яким мали обкладатись поставки в Туреччину, щоб не сплачувати в бюджет надходження від мита, українські компанії, які займаються заготівлею брухту, почали з нульовим митом експортувати в Польщу, а вже з Польщі відбувався реекспорт у Туреччину. Тобто це просто схема…», — наголошує Станіслав Зінченко.
Інша справа, що в Польщі є ті, хто вважає за можливе і прийнятне відстоювати польські інтереси в такій схемі. Офіційне пояснення таких дій викладено у відповіді Міністерства розвитку і технологій Польщі польському виданню Business Insider:
«В останні роки Польща була основним одержувачем експорту українського брухту, а дефіцит сировини може призвести до збільшення виробничих витрат, зниження конкурентоспроможності та реального ризику скорочення виробництва та втрати робочих місць», — зазначається в офіційній відповіді міністерства виданню.
Але аргумент про дефіцит металобрухту в Польщі спростовують інші співрозмовники згаданого видання. Приміром, Пйотр Сікорський, президент Польського союзу дистриб’юторів сталі, вказує на те, що імпорт брухту до Польщі не є дуже значним.
«Загалом, у нас у Польщі є надлишок брухту. Ми експортуємо з Польщі майже вдвічі більше тонн, ніж ввозимо в країну. Тільки з цієї причини немає потреби боятися, що це рішення матиме глибокий вплив на наш ринок або що брухт незабаром закінчиться», – запевняє він.
Власне, ось це дрейфування в оцінках між дефіцитом та профіцитом сировини і викликає, серед іншого, і нерозуміння, і подив. Продовжує Станіслав Зінченко, генеральний директор аналітичного центру GMK Center.
«Моє здивування було спричинене тим, що я не бачу жодного підґрунтя, жодних фактів. Насамперед, польський ринок сталевого брухту, брухту чорних металів, він надлишковий. Тобто вони збирають десь 6,5-7 мільйонів тонн брухту на рік. Потреба польських металургійних комбінатів 4-4,5. Тобто без жодних поставок з України пропозиція більше попиту на 30-40%. Виходить, у Польщі немає дефіциту брухту — є надлишок. Друге. Всі їхні металургійні компанії, що використовують брухт, вони мають у своїй системі розгалужену мережу прийомних брухтових пунктів і їхнє виробництво сталі не базується на імпортованому металобрухті. Більше того, вони експортують надлишковий брухт у Туреччину і цей експорт з Польщі кожного року складає від 1,5 до 2 мільйонів тонн. Тобто, як висновок, польські металургійні компанії не мають жодної потреби в українському брухті», — наголошує фахівець.
Але чому ж тоді це конфліктне питання залишається у Польщі предметом обговорення. Пйотр Сікорський, президент Польського союзу дистриб’юторів сталі, має свій варіант відповіді. І цей варіант, до речі, певною мірою додає аргументів на користь рішення українського уряду, яким було заборонено експорт з України металобрухту. Польський же фахівець визнає, що конкуренція за брухт стає вирішальною в галузі.
«Враховуючи поточні процеси декарбонізації, боротьба за брухт, безсумнівно, загостриться, бо в якийсь момент його просто не вистачить. Усім знадобиться все більше брухту, включаючи Польщу, коли ми замінимо останні доменні печі на електричні, а завантаження потужностей зросте, на що ми всі сподіваємося. У певному сенсі брухт стає стратегічною сировиною, і захист внутрішніх ринків від витоку брухту вже помітний у багатьох регіонах світу. У 2027 році ЄС заборонить його експорт до країн, що не входять до ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку)», – зазначив Пйотр Сікорський в коментарі польському виданню Business Insider.
До речі, Україна поки що має лише статус потенційного члена ОЕСР і веде діалог щодо вступу. І ще одне пояснення: електродуговий спосіб виробництва сталі, про який згадується вище, базується якраз на максимальному використанні металобрухту. Саме ця технологія вважається більш екологічно чистою і, відповідно, більш затребуваною, приміром, в тій же Європі.
Не лише економіка та екологія
Варіанти відповідей на запитання «Чим підживлюється конфлікт навколо заборони Україною експорту металобрухту» не можна обмежити лише згадками про інтереси постачальників цієї сировини, вимоги декарбонізації чи посилення боротьби за металобрухт. Політичний фактор теж має місце. І це легко відстежити, якщо звернути увагу на те, представники якої саме польської політичної партії підживлюють інтерес до цієї теми.
Ще наприкінці минулого року Міхал Полубочек, депутат польського парламенту від партії «Конфедерація», писав у себе на сторінці в соцмережі X:
«Україна, під тиском олігархів та сталеливарних монополій, запроваджує заборону на експорт металобрухту, завдаючи удару по польській та європейській сталеливарній промисловості».
Вже тоді він висловлювався на користь жорстких захисних заходів: тиску на ЄС, скасування торговельних винятків для української сталеливарної промисловості та реальних антидемпінгових механізмів.
А кілька днів тому інтерес до теми підтримав віцеспікер Сейму Польщі, представник тієї ж «Конфедерації» Кшиштоф Босак. У своєму дописі в мережі X він нагадав, що Україна запровадила заборону на експорт до Європейського Союзу металобрухту – ключового джерела сировини для польських сталеливарних заводів.
«Для польських виробників це означає збільшення витрат, тоді як для українських виробників – зниження витрат та посилення їхньої ринкової переваги над польськими сталеливарними заводами, з якими вони конкурують… Щоб відповісти на агресивні дії України, ми маємо просити Брюссель втрутитися. Українським політикам вже вдалося переграти нас у суперечках щодо імпорту зерна та питання транспортних компаній, навіть не будучи членом Європейського Союзу», — написав польський політик.
До речі, саме він свого часу вимагав запровадити ембарго на всю сільськогосподарську продукцію з України. І як тут не скористатись ще одним приводом, аби протиставити польських виробників і українських, а також заробити кілька політичних балів. Тим більше, що тема української сталевої продукції політично досить перспективна. Як відомо, Єврокомісія готується обмежити обсяг безмитного імпорту сталі в ЄС.
ЄС захищається
Польську скаргу на рішення українського уряду про встановлення нульових експортних квот на вивезення брухту з України в Єврокомісії вже отримали. Це польським виданням підтвердив речник Єврокомісії Улоф Гілл. Більше того, у Брюсселі заявили, що «вже висловили свою стурбованість українській владі». Там припускають, що нові українські правила можуть суперечити Угоді про асоціацію з ЄС, яка не допускає односторонніх заборон на імпорт чи експорт, і не виключають звернення в арбітражний суд.
Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, радить враховувати таку перспективу. На його думку, рішення про фактичну заборону експорту металобрухту справді може розглядатися як певною мірою порушення і Угоди про асоціацію з ЄС, і правил Світової організації торгівлі.
«Думаю, що все ж таки мають бути якісь консультації, щоб не доводити до більш серйозних речей, тобто поки справа не дійшла до Арбітражного суду. Потрібна медіація. Щоб Україна та Польща, дві зацікавлені сторони, узгодили якісь правила. Можливо, щоб Україна отримала згоду на певне обмеження експорту металобрухту. Щоб не про повну заборону йшлося. Правила Світової організації торгівлі забороняють встановлювати кількісні обмеження. Тобто можна, звісно, підвищувати мита, але не заявляти, що торгівлі не буде. І потрібно пам’ятати, що Польща все ж таки наш союзник і країна, через яку ми отримуємо допомогу військового характеру, насамперед. Тобто я б все ж таки не сварився з поляками. Зрозуміло, що після блокування кордону з боку польських фермерів у нас є певні запитання до Польщі, але тут не місце емоціям», — наголошує фахівець.
Тим більше, що в Єврокомісії якраз розглядаються додаткові захисні заходи щодо імпорту сталі. Комітет з міжнародної торгівлі Єврокомісії вже схвалив оновлений регламент. І цим проєктом передбачається не лише заборонити весь імпорт сталі з Росії та Білорусі, але й оновити імпортні квоти, обмеживши обсяги безмитного імпорту до 18,3 мільйона тонн на рік, що на 47% менше, ніж квоти на сталь на 2024 рік. Також передбачається застосування 50% мита на імпорт понад квоту та на сталеві вироби, на які не поширюється квота.
І у єврочиновників є ідея врегулювати суперечку навколо українського металобрухту в «ширшому контексті імпорту сталі». В Брюсселі обіцяють під час розподілу тарифних квот врахувати «особливу ситуацію України, спричинену війною». Але поляки тиснуть, наполягаючи, щоб квоти на сталь, виділені Україні, не були надмірними й не базувалися на спеціальних умовах.
Автор: Сергій Василевич
