Проєкт для відбудови: у післявоєнній Україні буде власна оновлена нафтопереробна галузь
3 Листопада 16:39
РОЗБІР ВІД 
За майже чотири роки повномасштабної війни з росією Україна продемонструвала достатній потенціал, аби не лише успішно тримати оборону й час від часу наступати та контратакувати, але й одночасно відновлювати — і будинки, і підприємства, і енергетичні об’єкти.
Хоча головні відбудовчі проєкти залишаються на післявоєнний період, зокрема й ті, що стосуються української нафтопереробної галузі. Про це розповідає «Комерсант Український».
Сили оборони України майже кожного дня успішно атакують російські НПЗ. І ці удари можна вважати, зокрема, і помстою за руйнування росіянами найбільшого в Україні — Кременчуцького нафтопереробного заводу.
Росія ще заплатить
Кременчуцький НПЗ було збудовано у 1966 році. Його проєктна потужність становила 18,6 мільйона тонн на рік. І хоча у 2022 році завод переробляв лише близько 3 мільйонів тонн нафти за рік, він все ж був єдиним потужним нафтопереробним підприємством, яке станом на початок вторгнення працювало в Україні. Власне, тому росіяни й спрямували на нього свої ракетні удари. Але не відразу. Згадує Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія XXI”:
“Загалом, якщо я не помиляюся, масованих комбінованих атак на нього за весь цей період було близько 10. Почали росіяни бити по ньому ще з весни 22-го року. Спочатку вони його не чіпали, тому що Київ за 3 дні і таке інше. А потім, коли зрозуміли, що ні за 3 дні, ні за 3 тижні, ні за 3 місяці, тоді вже почали. Тому тут нічого нового — стандартна російська тактика”, — зазначає Михайло Гончар.
Вперше росіяни обстріляли Кременчуцький НПЗ 2 квітня. Потім ще раз — 24 квітня. Наступний удар кількома ракетами відбувся 12 травня, тоді завод вперше зупинив роботу. Далі розповідає експерт нафтового ринку Леонід Косянчук:
“Наскільки мені відомо, Кременчуцький нафтопереробний завод двічі намагалися відновити. Керівництво заводу пробувало відновити хоча б не в повному обсязі, а якесь технологічне обладнання привести до ладу, бо воно там не все було знищено. Але, розумієте, нафтопереробний завод — це такий великий і складний технологічний ланцюг, і щоб розірвати його, не потрібно знищувати всі ланки. Достатньо розірвати одну ланку, і він уже не працює. Так само і на нафтопереробному заводі”, — пояснює фахівець.
Як з’ясували дослідники Київської школи економіки в межах проєкту “росія заплатить”, Кременчуцький НПЗ увійшов до четвірки найбільших за розмірами активів підприємств, що зазнали прямих збитків від збройної агресії росії у 2022 році — після Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, “Азовсталі” та компанії “Мотор Січ”. Кременчуцький НПЗ втратив у 2022 році активів на 405 мільйонів гривень.
Підприємство зазнавало масованих ударів і цього літа — 15 червня та 19 серпня.
Україна відбудує
Видання «Комерсант Український» поцікавилося у фахівців нафтового ринку, чи варто вже після війни відбудовувати Кременчуцький НПЗ. Зокрема й тому, що в Україні нині ефективно функціонує система імпорту нафтопродуктів і проблем із пальним на АЗС немає. Але фахівці були одностайними: безумовно, варто відновлювати українську нафтопереробку і не обмежуватись одним заводом.
Як вважає експерт нафтового ринку Леонід Косянчук, Кременчуцький завод є сенс відновлювати хоча б тому, що Україні потрібно замкнути ланцюг від видобутку до реалізації готових нафтопродуктів.
За словами Михайла Гончара, президента Центру глобалістики “Стратегія XXI“, потрібно завжди мати своє.
“Як показує досвід, якщо не маєш свого, то потім ти просто фінансуєш економіку інших держав. Тому — чи будувати новий, чи відновлювати — але нафтопереробний завод Україні потрібен”, — зазначає експерт.
Такої ж думки дотримується і директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн:
“Після війни нам потрібен нафтопереробний завод, не в прив’язці, наприклад, до Кременчуцького. Нам взагалі в Україні потрібен нафтопереробний завод. Нам потрібні будуть ще заводи, можливо не такі великі. Оскільки у нас є, по-перше, свій нафтовий видобуток, по-друге, є порти для того, щоб приймати нафту з моря. Це дуже перспективно, оскільки всі найбільш прибуткові заводи у світі розташовані на морі. Нарешті, у нас буде прекрасний ринок без російського та білоруського пального, яке весь цей час душило наших нафтопереробників своїми дешевими цінами й фактично вбивало переробку. Тепер ми будемо конкурувати з європейським пальним”, — зазначив Сергій Куюн.
При цьому він пояснив, що така конкуренція обіцяє наявність справедливої ринкової ціни, а також зручної логістики. Це буде не проста, але, безумовно, справедлива конкуренція, яка дозволятиме українським виробникам заробляти та розвиватися.
Автор: Сергій Василевич
