Спаржа по 500 гривень: чому українські фермери роблять ставку на нішеву культуру
20 Травня 19:01
АНАЛІЗ
Цьогоріч спаржа стала одним із найяскравіших прикладів того, як погодні аномалії впливають на аграрний ринок. Весняні заморозки практично знищили першу хвилю врожаю, через що в Україні виник гострий дефіцит продукції. Якщо торік кілограм спаржі коштував у середньому 285 гривень, то нині на ринках ціна сягає 500 гривень за кілограм.
Попри це, культура залишається однією з наймаржинальніших у нішевому овочівництві. Про перспективи вирощування спаржі, стан ринку та розвиток галузі в Україні розповів «Комерсант Український» Павло Булгаков — міжнародний консультант зі зберігання овочів, PhD та старший викладач ТДАТУ, який спеціалізується на інноваційних технологіях вирощування нішевих культур, зокрема спаржі, артишоку та шафрану.
За словами експерта, спаржа стабільно залишається прибутковою культурою. З його досвіду, ще у 2013 році співвідношення вартості спаржі до м’яса було таким самим, як і сьогодні: кілограм спаржі коштував приблизно як півтора кілограма м’яса. Це свідчить про стабільно високу маржинальність культури.
«Взагалі я познайомився зі спаржею у 2013 році. І відтоді її коефіцент по відношенню, наприклад, до м’яса так і не змінився. Ціна кілограма спаржі коштує як півтора кілограма м’яса. Що тоді, що на сьогоднішній день. Тобто маржинальність в неї доволі висока. А якщо казати за заробіток з одного гектара, то можна мати мільйон чистого прибутку, якщо повністю найнята праця», – розповів Булгаков.
Водночас культура добре підходить і для малого господарства. За оцінками Павла Булгакова, із присадибної ділянки площею 20 соток можна отримати близько 400 тисяч гривень прибутку за сезон.
Попри високий попит, площі під спаржею в Україні залишаються невеликими. Загалом, навіть разом із тимчасово окупованими територіями, вони не перевищують 500 гектарів. Для порівняння: у Німеччині під спаржею понад 28 тисяч гектарів.
«Я по спаржі, чому статистику знаю, бо дуже знаю багатьох виробників, і дуже багато хто купляв саме в мене посадковий матеріал, або через мене, або я був залучений як керівник проєкту. Прикладом це є Черкаська область, понад 20 гектарів спаржі, висаджено під моїм керівництвом на підземному крапельному зрошенні. Але загальні площі в Україні не перевищують 500 гектарів, це разом з окупованими територіями», – зазначив експерт.
Найбільші насадження, за його словами, до повномасштабної війни були зосереджені на Херсонщині. Зокрема, господарство «Gourmet з Любимівки», яке нині перебуває в окупації, мало понад 100 гектарів спаржі. Значні площі є також у західних регіонах України.
Україна поки що залишається імпортером спаржі. Через весняні приморозки власного врожаю не вистачило навіть для внутрішнього ринку, тому значні обсяги продукції довелося завозити з Польщі.
«Імпортує, тому що на експорт у нас ще не відправляється, і враховуючи те, що у нас на початку сезону були приморозки, і ми не могли забезпечити навіть власний ринок спаржею, то з Польщі дуже багато нам завозили спаржі в країну. Ось отакий парадокс», – пояснив Булгаков.
Сам Павло Булгаков почав працювати зі спаржею ще у 2013 році на Херсонщині. Тоді, працюючи головним технологом найбільшого овочесховища України, він уперше побачив білу спаржу. Зізнається, спочатку не розумів ажіотажу навколо культури й вважав, що за ці гроші краще купити м’ясо. Однак із часом змінив своє ставлення.
Згодом він долучився до розвитку великих проєктів із вирощування спаржі та шафрану на Херсонщині, а у 2019 році заклав власну ділянку фіолетової спаржі. У 2025 році захистив дисертацію, присвячену зберіганню спаржі. Наразі в Україні є лише дві наукові дисертації, присвячені цій культурі.
«Ще в 2020 році я розширюю і починаю писати дисертацію по спаржі. І яку я захистив у 2025 році вже дисертацію. Тобто у нас всього дві людини в Україні, які захистили по спаржі дисертацію. Під Харковом жіночка, вона захищала по вирощуванню, а я по зберіганню, вона по харчових технологіях. Але все одно, на всю Україну всього дві дисертації стосовно спаржі», – констатує Булгаков.
Повномасштабна війна, за словами експерта, змінила структуру овочевого ринку. Через окупацію частини Херсонщини багато спеціалістів переїхали в інші області, а західні регіони та Житомирщина почали активно нарощувати виробництво овочів і будувати нові сховища.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Разом із цим зріс і інтерес до спаржі як до нішевого бізнесу. Все більше людей купують саджанці для вирощування культури на власних ділянках. Особливо активно до цього долучаються ветерани, які прагнуть започаткувати власну справу в агросекторі.
Павло Булгаков розповідає про один із таких прикладів — ветерана Анатолія Собкевича з-під Бердянська. Минулого року він висадив 20 соток спаржі, а цього року розширив площу ще на 30 соток. Нині його господарство займає вже пів гектара, а перший урожай він уже реалізує на ринку.
Особливість спаржі в тому, що якісні насадження можуть плодоносити до 40 років. Саме тому, каже експерт, фермери фактично інвестують не лише у власний бізнес, а й у стабільний дохід на десятиліття вперед.
«Дуже гарний приклад з-під Бердянська, Собкевич Анатолій, він минулого року висадив 20 соток, і в цьому році ще 30 соток висадив спаржі. Тобто в нього вже є пів гектара, спаржі, вже в цьому році, ті, що з А класу саджанці висаджував, вже вирощує і реалізує свою продукцію. Тобто він вже почав з неї заробляти. В перші роки вона не на номінальну потужність виходила врожайність, але він висадив саджанці, які будуть родити до 40 років. Тобто вже собі і пенсію забезпечив», – підсумував Павло Булгаков.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
