У ЄС схвалили механізм поетапного припинення імпорту російського газу: експерти пояснили, як це відбуватиметься
27 Січня 18:31
РОЗБІР ВІД 
Держави-члени Європейського Союзу офіційно затвердили нормативний акт, який передбачає поступову відмову від постачання російського газу — як трубопровідного, так і скрапленого — до країн блоку.
Про це Рада ЄС повідомила 26 січня.
Документ також запроваджує інструменти контролю за постачаннями та стимулює диверсифікацію енергетичних джерел. У Раді Євросоюзу наголошують, що ухвалений регламент є важливим етапом реалізації стратегії REPowerEU, метою якої є повне усунення залежності ЄС від російських енергоносіїв.
«Відсьогодні енергетичний сектор Європейського Союзу стає більш надійним, стійким і різноманітним. Ми залишаємо позаду шкідливу залежність від російського газу та робимо принциповий крок — у дусі солідарності й співпраці — до створення автономного Енергетичного союзу», — заявив міністр енергетики, торгівлі та промисловості Кіпру Майкл Даміанос.
Відповідно до нових правил, ввезення до ЄС російського трубопровідного газу та скрапленого природного газу буде заборонене. Обмеження почнуть діяти через шість тижнів після набуття регламентом чинності.
Чинні газові контракти отримають перехідний період, що має мінімізувати негативний вплив на ринки та ціни. Повне припинення імпорту СПГ з Росії заплановане на початок 2027 року, тоді як постачання трубопровідного газу буде повністю зупинене з осені того ж року.
Перед допуском газу на європейський ринок країни-члени зобов’язані перевіряти країну його походження. Порушення вимог регламенту тягнутиме за собою значні фінансові санкції: щонайменше 2,5 млн євро для фізичних осіб і від 40 млн євро для компаній — або не менше 3,5% їхнього загального світового річного обороту, або 300% від розрахункового обороту відповідної транзакції.
До 1 березня держави ЄС мають розробити національні плани диверсифікації газових поставок і визначити потенційні ризики заміщення російського палива. Для цього компанії будуть зобов’язані повідомити національні органи влади та Єврокомісію про всі чинні або залишкові контракти з Росією. Країни, які досі закуповують російську нафту, також повинні подати відповідні плани диверсифікації.
У разі надзвичайних обставин заборону на імпорт можуть тимчасово призупинити на строк до чотирьох тижнів.
Наступним кроком стане публікація регламенту в Офіційному журналі ЄС. Він набуде чинності наступного дня після оприлюднення та матиме пряму дію на території всіх держав-членів. Крім того, Європейська комісія планує запропонувати окреме законодавство щодо поетапного припинення імпорту російської нафти до кінця 2027 року.
«Менше грошей — менше війни»
Експерти застерігають: без реальних санкцій і покарань документ може залишитися лише декларацією.Спеціаліст із комунікацій ініціативи Razom We Stand Максим Гардус у коментарі для «Комерсант Український»наголошує, що ухваленню плану передували тривалі й напружені дискусії.
«Було дуже багато розмов, торгів, різних думок і жорсткої опозиції з боку нинішнього керівного складу Європейської комісії. А проте план ухвалили, і він виглядає доволі швидким».
За його словами, ключовий аргумент — фінансовий.
«Росія заробляла в Європі приблизно 100 мільярдів доларів на рік з експорту енергоносіїв. Це суттєва частина федерального бюджету рф, з якого 30–40% іде на фінансування війни. Чим менше цих коштів — тим менше ресурсів на війну».
Гардус підкреслює, що російські енергоносії — це не просто товар. За його словами, наслідки цього впливу вже стали очевидними:
«Ми бачили, до чого це призвело в Угорщині. Але не тільки там: були розкриті мережі впливу в Німеччині, гучні скандали у Франції, Бельгії, постійні скандали в Болгарії, Румунії, Молдові».
Що передбачає план ЄС
Згідно з новим підходом, відмова від російських енергоносіїв відбуватиметься поетапно:
- спочатку припиняються короткострокові (спотові) контракти, насамперед на ринку скрапленого газу;
- згодом — обмеження та розірвання довгострокових контрактів;
- заборона на укладання нових угод.
«Європа вже давно відмовилася від російської нафти. Газовий ринок складніший, але після спотових контрактів черга дійде і до довгострокових», — пояснює Гардус.
Окремо експерт наголошує на принциповій різниці між санкціями та новим регламентом.
«Санкції — тимчасові, їх потрібно регулярно перепідтверджувати. Регламент — це зміна законодавства ЄС. Він не потребує постійного продовження. Це вже докорінна зміна політики Європейського Союзу».
«Красиві слова без покарань»
Натомість керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній значно скептичніше оцінює перспективи реалізації плану.
«Поки що це красиві слова. У 2022 році Угорщині та Словаччині дозволили винятки — вони мали поступово відмовитися від російських енергоносіїв. Вони цього не зробили. І що? Нічого».
За його словами, без реальних санкцій документ не працюватиме. Загородній також звертає увагу на непрямі форми залежності від російського газу.
«Добрива — це той самий газ, просто перероблений. Тому треба дуже уважно слідкувати за тими “ручками”, які розповідають, що вони нічого не купують».
Єдиною реальною рушійною силою змін експерт називає зовнішній тиск. На думку Загороднього, відмова ЄС від російських енергоносіїв можлива лише в контексті жорсткої політики США.
«Це може відбутися не тому, що Європа не хоче спонсорувати агресора, а тому, що США хочуть продавати свою нафту і газ. Ось у таку диверсифікацію я вірю. Все інше — поки що балаканина».
Отже, ухвалення Радою ЄС регламенту про поетапне припинення імпорту російського газу є, без перебільшення, одним із найважливіших рішень Євросоюзу з початку повномасштабної війни Росії проти України. Формально це не просто черговий пакет санкцій, а системна спроба змінити саму архітектуру європейської енергетичної політики — із закріпленням на рівні законодавства курсу на повну відмову від російських енергоносіїв. Саме ця відмінність робить документ потенційно набагато сильнішим і довготривалішим інструментом тиску на росію.
Ключовим тестом для нового регламенту стане його практичне застосування — здатність Єврокомісії та держав-членів не лише ухвалювати правила, а й примушувати до їх виконання, зокрема великих корпорацій і «проблемних» країн. Штрафи, перевірки походження газу, вимоги до прозорості контрактів і національні плани диверсифікації — усе це має працювати не на папері, а в реальній політиці.
