Виснаження чи перелом? Три погляди на четвертий рік великої війни
24 Лютого 09:25
РОЗБІР ВІД 
Чотири роки повномасштабної війни — рубіж, який ще у 2022-му здавався майже немислимим. Україна вистояла. Росія не досягла заявлених цілей. Але головне питання сьогодні — не в минулому, а в майбутньому. Чи справді росія «тріщить по швах», як стверджують військові історики? Чи здатна її економіка витримувати війну на виснаження роками, навіть ціною перетворення країни на закритий воєнний табір?
Чи вистачить Україні фінансового ресурсу продовжувати боротьбу, якщо міжнародна підтримка зменшиться? І зрештою — хто довше витримає: демократія, що воює в борг, чи авторитарна система, готова затягнути паски до межі? У великому матеріалі «Комерсант український» — три різні погляди на четвертий рік великої війни: військового історика, економіста та філософа. Про історичні паралелі, економічну витривалість і моральний стан суспільства — без ілюзій і без прикрас.
Думка військового історика. Росія тріщить
Повномасштабна війна росії проти України триває вже довше, ніж бойові дії на німецько-радянському фронті під час Друга світова війна. Про історичні паралелі та перспективи протистояння в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» розповів Григорій Тамар, офіцер Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), військовий історик.
«Війна триває вже довше, ніж тривала Велика Вітчизняна війна. Це взагалі немислимо уявити. Історія дає чіткий сигнал щодо того, чим зазвичай завершуються затяжні війни для Росії», — зазначає Тамар.
За словами Тамара, якщо подивитися на історичний досвід, то тривалі війни завжди закінчувалися для Росії плачевно. Винятком є Друга світова війна, але там була абсолютно унікальна ситуація, наголошує офіцер. Він пояснює: тоді СРСР перебував у потужній коаліції західних держав.
В інших історичних епізодах наслідки були значно драматичнішими. Перша світова війна завершилася для Російської Імперії економічним крахом і зміною режиму, нагадує Тамар.
Схожий сценарій спостерігався й після Російсько-японської війни.
«Вона [ред. – Російсько-японська війна] не була такою короткою, як прийнято вважати. Росія була економічно виснажена. Це призвело до революції та фактичної зміни політичного устрою — виникла конституційна монархія», — говорить історик.
Поразка у Кримській війні також спричинила масштабні внутрішні реформи, завершилася зміною політичного устрою. Було скасовано кріпосне право, додає Григорій Тамар.
Навіть після перемоги над Наполеоном і Вітчизняної війни 1812 року росія зіткнулася з глибокими внутрішніми потрясіннями.
«Інтервенція росії в Європу завершилася повстанням декабристів. Тобто навіть перемоги мали дуже складні наслідки», — зазначає Тамар.
Непереможність росії – міф
Григорій Тамар, офіцер Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), військовий історик також спростовує міф про «непереможність» росії.
«Парадигма про те, що росіяни ніколи не програють, — це нісенітниця. Згадайте польський похід Червоної армії 1920 року. Подивіться на фінську кампанію. Формально Радянський Союз її виграв, але ще кілька таких “перемог” — і поразки не потрібні», — говорить офіцер.
Окремо він згадує війни новітнього періоду — проти Грузії та в Чечні.
«Вони можуть пишатися “великою перемогою”, коли величезна імперія навалилася на країну з населенням менше чотирьох мільйонів. А щодо Чечні — якщо це можна назвати перемогою, то вони й досі платять за це ціну», — зауважує Тамар.
На переконання військового істрика, нинішня війна давно вийшла за межі суто військового протистояння.
«Сьогодні це війна економік, війна державних систем, війна структур. Якщо Україна досі тримає лінію фронту, проводить успішні контрнаступальні дії на окремих ділянках і вибудувала відносини із Заходом — це ключовий фактор. Без цього Україна не протрималася б стільки років», — наголошує Григорій Тамар.
Водночас, за словами історика, у самій Росії накопичуються системні проблеми.
«Усе тріщить по швах. Я хочу подивитися, як росіяни ще три роки зможуть продовжувати цю війну», — зазначає Тамар.
Думка економіста. Україна воює в борг, а росія може затягнути паски
На четвертому році повномасштабної війни ключовим фронтом залишається економічний. Саме фінансові ресурси визначають, наскільки довго країни здатні підтримувати інтенсивність бойових дій. Про це в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» заявив Олег Пендзин.
«Україна з першого дня воює в борг. І поки в нас є гроші, ми продовжуємо боротьбу. Якщо не дадуть 90 мільярдів — буде біда», — наголосив економіст Пендзин.
Водночас, на думку Пендзина, росія обрала принципово іншу модель виживання.
«Росія перетворює свою країну на великий ГУЛАГ і буде воювати. Вони створять ГУЛАГ, вони створять трудові табори, вони перетворять країну на воєнний табір. Люди будуть отримувати пайку по талонах, але країна буде воювати», — заявив Олег Пендзин.
За його оцінкою, Російська Федерація вже має серйозні економічні проблеми, однак це не означає швидкого колапсу.
«Але тих ресурсів, що вона отримує від експорту і стягує з економіки, вистачає для того, щоб фінансувати воєнний сектор за рахунок соціальних програм. Вони і далі будуть це робити», — наголосив експерт.
Таким чином, на четвертому році великої війни економічне протистояння набуває дедалі жорсткіших форм. Україна залишається залежною від підтримки партнерів, тоді як росія дедалі більше мобілізує внутрішні ресурси, навіть ціною падіння рівня життя населення.
Головне питання — не лише в тому, чия економіка слабша, а в тому, яка система довше витримає війну на виснаження.
Думка філософа. Питання завершення війни залишається відкритим
Україна вистояла у повномасштабній війні — цей факт сьогодні визнають і союзники, і скептики. Проте головне питання — якою країна стала за ці чотири роки і що чекає її далі. Про це в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» розповів Сергій Ягодзінський, доктор філософських наук, професор.
«Те, що Україна встояла, — це очевидно вже всім. Питання в тому, що з нами буде далі, дуже цікаве. Дуже багато, на жаль, деструктивних моментів, пов’язаних із тривалою війною і закритими кордонами, відносно закритим суспільством», — зазначає Ягодзінський.
За словами філософа, повномасштабна війна змінила українське суспільство — і не лише у вимірі втрат чи травм, а й у вимірі внутрішньої зрілості.
«Українці, які пережили цей час, звісно, стали сильнішими. Ми навчилися виживати, ми навчилися жити в дуже складних умовах і при цьому не втратити здоровий глузд», — наголошує Ягодзінський.
Окремо професор підкреслює трансформацію ставлення до армії.
«Ми навчилися поважати військових. Армія здобула той статус, який вона й повинна була мати з перших днів незалежності», — говорить Ягодзінський.
Попри складність ситуації, загальний прогноз — оптимістичний. Єдине, що, звісно, невизначене питання завершення війни — це проблема, зазначає професор. Ягодзінський наголошує: політичне рішення щодо завершення війни — це передусім питання відповідальності. На його думку, в умовах затяжної війни політичне керівництво має шукати складні компроміси.
«Потрібно десь і тиснути руку, десь і домовлятися, тому що людей повернути неможливо. Люди хочуть жити, люди хочуть працювати заради країни», — підсумував Сергій Ягодзінський.
Четвертий рік війни показав головне: це вже не лише фронт і не лише зброя. Це війна систем, ресурсів і витривалості. У цій війні немає простих формул. Є лише жорстка реальність: переможе не той, хто голосніше говорить про силу, а той, хто довше витримає — економічно, політично, морально. Четверта річниця — це не лише дата. Це тест на стійкість, який ще триває.
