Між квотами та митами: чи закриється європейський ринок для української сталевої продукції
25 Травня 11:15
РОЗБІР ВІД 
Українські посадовці ведуть непрості перемовини з представниками Єврокомісії, намагаючись домовитись про найбільш сприятливі умови для імпорту сталі з України. Відбувається цей переговорний процес в умовах дефіциту часу, оскільки оновлений захисний регламент ЄС має набути чинності вже 1 липня. Яким може і мав би бути результат таких перемовин – з’ясовував «Комерсант Український».
Європейський Союз на початку червня 2025-го, підтверджуючи готовність підтримати економіку України в умовах війни, продовжив на три роки – до літа 2028-го – призупинення дії захисних заходів щодо імпорту заліза та сталі з України. Але ані це рішення, ані Угода про Асоціацію між Україною та ЄС разом з українським статусом кандидата на вступ до ЄС не стали достатніми аргументами, аби не поширювати на Україну дію нових квот на імпорт сталі. Кажуть, правила СОТ передбачають, що подібні обмеження мають стосуватись усіх торговельних партнерів ЄС. І минулого тижня Європарламент схвалив нові заходи для захисту ринку сталі ЄС. Новий регламент ще має офіційно схвалити Європейська рада.
Специфічне партнерство
Про Україну і в Брюсселі, де працює Єврокомісія, і в Страсбурзі, де засідає Європарламент, пам’ятають. Але не завжди так, як хотілось би українським партнерам. Не отримала Україна достатньої підтримки минулого року, коли просила про відтермінування через форс-мажорні воєнні обставини запровадження СВАМ, тобто вуглецевого податку. І ось тепер нова перевірка для особливого партнерства України та ЄС.
Заступниця голови Комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту Карін Карлсбро, вона ж головний перемовник з квотного питання, минулого тижня завітала до України та побувала на металургійних підприємствах, аби, як вона висловилась: «побачити реальну картину». І виступаючи під час дебатів щодо запровадження нового, ще більш жорсткого режиму торгівлі сталлю з іншими країнами, посадовиця звернулась до колег з таким посланням:
«Україна не повинна бути покарана заходами ЄС, поки її сталеливарна промисловість перебуває під прямим нападом Росії. Україна не є джерелом глобальних надлишкових потужностей. Ми повинні ставитися до них як до майбутнього члена ЄС та стратегічного партнера, і ЄС тепер повинен виконати свою обіцянку, що Україна отримає спеціальний статус згідно з новим регламентом».
Але чи почули її колеги цей заклик – ось в чому питання. Те, якій країні і яку квоту на імпорт сталі надати, має визначити Європейська комісія. Пояснює Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«Зараз рішення немає, йдуть перемовини між представниками України та Єврокомісії. І боротьба навколо того, хто і скільки може поставляти розгортається серйозна. Україна в тій групі країн-партнерів, з якими мають вестись індивідуальні перемовини. Це ключові партнери, у яких є угоди про вільну торгівлю з ЄС. Їх небагато. Насамперед, це Японія, Південна Корея, Туреччина, Україна, Сербія, В’єтнам», – зазначає експерт.
Перший раунд переговорів, судячи з усього, пройшов не дуже вдало для української сторони. Принаймні, як стверджувало видання Financial Times з посиланням на українських посадовців, на початковому етапі перемовин представники Єврокомісії запропонували застосувати для експорту сталі з України безмитну двосторонню квоту в розмірі 713 тис. тонн. І це при тому, що у 2025-му Україна поставила до ЄС 2,65 млн тонн сталевої продукції. Тобто Україні пропонують без мита експортувати обсяг на 70 відсотків менший. «І де тут преференційний підхід?», – дивується Андрій Тарасенко і продовжує:
«Всі розраховували, якщо не на виключення України з під дії квот, то хоча б на якісь поступки щодо обсягу цих квот. Але за інформацією деяких джерел, позиція Єврокомісії виявилась неочікувано жорсткою. І це при тому, що в України є Угода про асоціацію, ми сподіваємось отримати якийсь план прискореного членства, але економічно виходить так, що Євросоюз дає сигнал про роз’єднання нашої торгівлі. Це дивно. Залишається сподіватись на здоровий глузд європейських партнерів».
Такий європідхід дивує Андрія Тарасенка ще й тому, що імпорт української сталі не несе жодної загрози європейському ринку.
«Частка України на ринку ЄС складає від півтора до 1,8%. Для плоского прокату це 1,8%, для довгомірного прокату – півтора відсотка. Зовсім інша справа – експорт з Китаю. Китайська продукція на європейський ринок потрапляє опосередковано через ринки Індонезії, Малайзії, В’єтнаму, Тайваню. Імпорт з цих азійських країн досить сильно тиснув на ціни в Європі у 2025 році. А рішення про обмеження торгівлі ухвалено для всіх», – констатує фахівець.
На його думку, за таких підходів Україна може постраждати набагато більше від інших експортерів.
Випробування квотами
Відчути на собі силу нового квотного удару можуть усі чотири українських виробника сталевої продукції: Запоріжсталь, АрселорМіттал Кривий Ріг, Каметсталь та Інтерпайп. Як наголошує головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко, для українських металургів Євросоюз – це нині фактично єдиний експортний ринок.
«Український експорт сталевої продукції по довгому прокату на 93% залежить від ринку ЄС, по плоскому теж близько 90%. І за таких обставин виникає перспектива обмеження нашого експорту на 70%», – наголошує фахівець.
А ось як оцінює найближчі виробничі перспективи Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«У 2025-му році ми завдяки рішенню, яке було ухвалено в червні 2025 року щодо трирічної безбар’єрної торгівлі з ЄС, змогли наростити наш експорт до Євросоюзу і поставити туди 850 тисяч тонн сталевої продукції. На цей рік планували збільшити експорт по суті, на 50 відсотків – до мільйона двохсот п’ятдесяти тисяч тонн. Але, насамперед, через СВАМ, через нові квоти, які очікуються з першого липня, через зростання цін на електроенергію, судячи з усього, нам від цих планів доведеться відмовитись», – зазначає фахівець.
Має значення і та обставина, що Єврокомісія фактично вже запізнилася з прийняттям свого рішення про оновлені квоти. І така затримка з рішенням та невизначеність щодо конкретних розмірів квот негативно впливають на торгівлю. На це звертає увагу головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.
«Зазвичай поставки сталевої продукції контрактуються наперед. А нині, як, приміром, металургійному комбінату планувати свої продажі, своє завантаження, як покупець буде з ним мати справу, не розуміючи, скільки підприємство може поставити продукції. 100 тисяч тонн або півмільйона тонн, як було минулого року. А постачання, наприклад, з перевищенням квоти – це додаткові 50% мита. Тобто вести перемовини про поставки на третій квартал зараз не має сенсу, оскільки рішення про розмір квот не ухвалене», – вважає фахівець.
Він нагадує, що чиновники Єврокомісії, окрім України, ведуть подібні перемовини і з представниками інших країн. І з огляду на те, як непросто узгоджуються квотні позиції, на думку Андрія Тарасенка, можна очікувати, що підсумкове рішення навряд чи вдасться ухвалити раніше другої половини червня. Це вже створює додаткові проблеми для постачання української сталевої продукції в країни Євросоюзу.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
