Рік після “Павутини”: як операція СБУ оголила вразливість російського “ядерного щита”
1 Червня 14:18
РОЗБІР ВІД 
Минув рівно рік відтоді, як 1 червня 2025 року російська стратегічна авіація зазнала катастрофічного удару. Унікальна спецоперація СБУ «Павутина», що готувалася півтора року, вивела з ладу 41 літак, включаючи стратегічні носії крилатих ракет. Сьогодні, в червні 2026-го, наслідки цієї «павутини» все ще сковують дії агресора, а експерти вказують на ще глибшу кризу російського ВПК. Як СБУ вдалося провести операцію на відстані тисяч кілометрів? Чому російський «ядерний щит» сьогодні тримається на «чесному слові» та чому радянські технології більше не працюють? Чого насправді боїться Кремль і чому він приховує наслідки нових атак на стратегічні об’єкти? «Комерсант Український» розбирався.
Ефект «Павутини»: 7 мільярдів доларів збитків та зміна тактики
Операція, проведена під керівництвом Василя Малюка, стала історичною. Використання дистанційно керованих FPV-дронів з ШІ-наведенням, замаскованих у цивільних вантажівках, дозволило завдати удару по чотирьох аеродромах — від Мурманська до Іркутська. Втрата 34% стратегічного авіапарку змусила Кремль панічно переміщувати вцілілі Ту-95МС та Ту-160 на віддалені бази, такі як «Українка», і масово будувати захисні ангари.
Сьогодні ворог атакує Україну значно меншими силами, а перед кожним нальотом вимикає мобільний інтернет у радіусі баз, побоюючись повторення «Павутини».
«Ядерний щит», що тримається на «стукоті по приладах»
Військовослужбовець 413-го полку Сил безпілотних систем “Рейд”, експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський у коментарі для «Комерсант Український» підкреслює: ситуація в російській стратегічній авіації критична.
«Це рівняння, яке досі ніхто не може вирішити. Після «Павутини» росіяни навіть десятком «тушок» атакувати нас уже не можуть. Їхні носії, які служили всього 40 років, не мають ресурсу для оновлення. Росіяни опинилися в ситуації, коли старі американські Б-52 (наймолодшому — 62 роки) виглядають надійнішими, бо США ще мають системну підтримку, а в РФ «посипалися» цикли виробництва нових боєголовок та виникли проблеми з обслуговуванням міжконтинентальних балістичних ракет», — зазначає Киричевський.
Аналізуючи сучасні супутникові знімки «ядерних баз», експерт радить дивитися не на нові «будки для охоронців», а на реальні об’єкти зберігання. За його словами, в Росії є близько 12 великих сховищ, і деякі з них, наприклад, у Бєлгородській області, потенційно можуть містити тактичні ядерні снаряди для гармат «Піон».
«Спроби росіян лякати відновленням ядерних випробувань на Новій Землі провалилися, бо там просто немає чого випробувати. «Павутина» оголила головну проблему ворога: вони лякають світ «ядерною дубиною», самі боячись того, що їхній щит став «дірявим» і технічно застарілим», — резюмує Киричевський.
Операція «Павутина» довела: сучасна війна виграється не лише кількістю боєголовок, а технологічним інтелектом та здатністю вразити ворога там, де він почувається найбезпечніше. Питання про «Павутину 2.0» залишається відкритим, але очевидно одне — російська авіація вже ніколи не буде колишньою.
Наслідки операції «Павутина»: «тріада», що тріщить по швах
Операція «Павутина», що завдала нищівного удару по російській стратегічній авіації, стала точкою неповернення для міфу про російську «ядерну могутність». Своєю оцінкою ситуації поділився Григорій Тамар, офіцер запасу ЦАХАЛ, у коментарі виданню «Комерсант Український».
На думку Тамара, після успішної атаки СБУ можливості російської ядерної тріади опинилися під загрозою зникнення. Втрата більшої частини стратегічних бомбардувальників фактично позбавила Москву необхідних засобів доставки.
«У них залишилося лічені одиниці літаків, здатних нести стратегічну ядерну зброю. Решта розмов про “могутність” — це лише спекуляції», — підкреслює Тамар.
Окрему увагу офіцер ЦАХАЛ приділяє проблемам з міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР). Вся ефективність російського ядерного арсеналу довгий час базувалася на радянських розробках, що створювалися в Дніпропетровську.
«Обслуговування цих ракет здійснювалося українським технічним персоналом. З 2014 року, після окупації Криму, цей процес зупинився. Росіяни досі не в змозі самостійно налагодити експлуатацію цих систем. Усе, що вони презентують сьогодні як “нове озброєння”, — це здебільшого фейки», — пояснює Тамар.
Російський страх «Павутини 2.0»
Ба більше, нічний удар Сил безпілотних систем (СБС) по аеродрому в Таганрозі став не просто черговою успішною операцією, а серйозним викликом для російської стратегічної безпеки. Ту-142 — це не просто літак, це спеціалізований протичовновий комплекс океанської зони, розроблений для полювання на атомні підводні човни з міжконтинентальними балістичними ракетами. Для таких машин Чорне чи Балтійське моря — лише «маркізові калюжі», адже їхнє справжнє середовище — простори Тихого та Атлантичного океанів.
Військовий експерт Іван Киричевський пояснює: в арсеналі РФ таких літаків вкрай мало:
- Ту-142М/МЗ (протичовнові): всього 12 бортів.
- Ту-142МР (літаки-зв’язківці): лише 10 одиниць, що відповідають за управління атомними підводними човнами-носіями ядерної зброї.
«Іншими словами, для РФ це сімейство літаків є ключовим ланцюгом у застосуванні ядерної зброї на морі або захисті від стратегічних засобів НАТО. Втрата двох машин одночасно — це критично гострий біль для російського флоту», — зазначає Киричевський.
Успішна атака СБС у Таганрозі — це пряме продовження стратегії, започаткованої «Павутиною» рік тому. Тоді Україна вперше продемонструвала, що може діставати стратегічні цілі на відстані тисяч кілометрів, змушуючи ворога хаотично перекидати авіацію на віддалені аеродроми та глушити зв’язок у власних регіонах.
Сьогодні російське командування намагається «заблюрити» цей удар в інформаційному полі, бо усвідомлює: українські дрони вже не просто «літають» — вони системно вибивають можливості РФ підтримувати свій статус «ядерної держави».
«Це епізод, де українські дрони впевнено провели ганчіркою по “червоних лініях” окупантів. І той факт, що вони намагаються це приховати, лише підтверджує — удар досяг своєї цілі», — підсумовує Киричевський.
Григорій Тамар переконаний, що 1 червня 2025 року було лише початком великої стратегічної кампанії. Експерт відкрито натякає, що результати операції будуть мати продовження, яке суттєво змінить безпековий ландшафт не лише в Україні, а й у всьому регіоні.
«Я впевнений, що операція «Павутина» не закінчилася. Ми побачимо продовження, і воно буде відчутним», — підсумував офіцер запасу ЦАХАЛ.
Сьогодні російська стратегічна авіація перебуває у глибокій кризі: брак запчастин, відсутність ресурсу для модернізації та перманентний страх перед новими атаками змушують Кремль змінювати тактику і приховувати реальний стан справ. Війна безпілотних систем лише починається, і результати «Павутини» — це лише пролог до масштабних змін у геополітичному ландшафті.
