Стратегія агонії: чому Путін перейшов до масованих ударів “касетами” по українському тилу – відповідь експерта
4 Червня 14:03
АНАЛІЗ
Ніч проти 2 червня 2026 року увійшла в історію Дніпра як одна з найкривавіших і найжорстокіших за весь час повномасштабного вторгнення. Поки місто спало, російська армія випустила по щільній житловій забудові ракети з касетними боєголовками. Як працює касетна зброя та чому її застосування в містах є абсолютно забороненим згідно з Женевськими конвенціями? Чому ворог переніс максимальну ескалацію з лінії фронту в глибокий український тил – у матеріалі «Комерсант Український».
Станом на зараз кількість жертв воєнного злочину РФ зросла до 16 людей, серед яких двоє маленьких хлопчиків — 3 та 8 років, які загинули у власних ліжках. Ще понад 30 жителів залишаються у лікарнях із важкими осколковими пораненнями, переломами та мінно-вибуховими травмами. Під час ліквідації наслідків та розбору завалів від повторного удару окупантів загинув також заступник начальника пожежно-рятувального загону, майор ДСНС Антон Ярмоленко.
Міська влада та правоохоронці констатують: удар по спальному району міста був цілеспрямованим, а використання касетної бойової частини мало на меті вбити якомога більше цивільних осіб, рятувальників та поліцейських. Весь асфальт навколо понівечених будинків усіяний характерними уламками.
Що таке касетні боєприпаси та чим саме міг ударити ворог?
Касетні боєприпаси (контейнери) — це особливий тип озброєння, який розкривається в повітрі, розсіюючи над значною площею (часто розміром із кілька футбольних полів) десятки або сотні дрібних суббоєприпасів (так званих «бомблетів»).
Залежно від типу носія та призначення, касетні боєприпаси поділяють на кілька видів:
- За способом доставки: артилерійські снаряди, тактичні ракети, реактивні снаряди для РСЗВ (реактивних систем залпового вогню) та авіаційні бомби.
- За типом дії суббоєприпасів: осколково-фугасні (для ураження живої сили), кумулятивні (для пробиття броні техніки) та запалювальні.
Під час обстрілів тилових українських міст, зокрема Дніпра, російська армія найчастіше застосовує касетні блоки, встановлені на балістичні ракети комплексу «Іскандер-М» або реактивні снаряди РСЗВ «Торнадо-С» (модернізований «Смерч»). Ракета з касетною головною частиною розривається на висоті від кількох сотень метрів до кілометра, після чого сотні осколкових елементів хаотично падають на землю, пробиваючи дахи, автівки та завдаючи смертельних рваних ран людям на відкритому просторі. Крім того, значна частина цих елементів не детонує одразу, перетворюючись на протипіхотні міни уповільненої дії.
Ворог в Україні інтегрує касетні суббоєприпаси практично в усі наявні засоби ураження. Про це у коментарі виданню «Комерсант Український» заявив військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.
“Особливо це стосується касетних авіаційних бомб, які вони можуть використовувати як ті ж самі плануючі авіабомби. Плюс касетні боєприпаси в ракетах різного рівня — балістичних і крилатих. Касетні боєприпаси вони можуть застосовувати зокрема й у дронах, адже під різні завдання підбирається відповідне озброєння”, – зазначає Світан.
Заміна звичайних осколково-фугасних зарядів на касетні в ракетах та дронах свідчить про зміну пріоритетів Кремля у бік відвертого тероризму.
«На лінії фронту у росіян великі проблеми з тим, щоб дістатися до наших військових об’єктів у тилу. Вони не можуть цього зробити і навіть не знають, де вони розташовані, оскільки українські сили перебувають у режимі розосередження», — зазначає Світан.
Оскільки продемонструвати реальні успіхи на полі бою російська армія не здатна, військово-політичне керівництво РФ намагається змістити фокус уваги. Удари по тилу мають показати російському суспільству бодай якісь «позитивні моменти» та замаскувати провали на передовій, каже Роман Світан.
Водночас у Росії накопичено надликову кількість касетних боєприпасів, тому вони можуть дозволити собі масштабно залучати їх під конкретні завдання.
Експерт наголошує: касетна зброя за своєю специфікою накриває величезну площу. Через це її використання в густонаселених містах призводить до максимальних руйнувань та жертв серед цивільних.
«Як тільки стоїть безпосереднє завдання завдання ураження, саме терору цивільного населення — кількість касетників збільшується під це завдання. Збільшення кількості касетних боєприпасів одразу говорить про мету цих атак. І зараз уже чітко видно, що вони мають суто террористичний характер», — підсумував Роман Світан.
На тлі цього аналітики прогнозують, що у разі продовження повітряних атак на українські мегаполіси, частка використання ворогом саме касетних варіантів ракет та «Шахедів» може лише зростати.
Чи дозволені «касети» за правилами сучасних воєн?
Міжнародне гуманітарне право категорично забороняє невибіркові атаки та атаки на мирне населення. Адже касетна зброя за своєю природою є зброєю невибіркової дії. Вона покриває величезну площу і не може розрізнити військовий об’єкт від цивільного будинку. Застосування такої зброї у густонаселених містах, де немає чітких військових цілей, автоматично кваліфікується як воєнний злочин та порушення принципу пропорційності.
У міжнародному праві статус касетних боєприпасів є неоднозначним, але юридично чітко врегульованим щодо місця їхнього застосування.
1. Конвенція про касетні боєприпаси (2008 рік) У світі існує окрема Конвенція, яка повністю забороняє використання, виготовлення та накопичення цього озброєння. Її підписали понад 110 країн світу (переважно держави ЄС та Латинської Америки). Однак ані Росія, ані Україна, ані США до цієї конвенції не приєднувалися, тому формальної прямої заборони на сам факт володіння чи використання таких снарядів для цих країн немає.
2. Абсолютна заборона в цивільних зонах (Женевські конвенції) Попри відсутність підпису під профільною Конвенцією, використання касетних снарядів Росією регулюється загальними правилами ведення війни — зокрема Додатковим протоколом I до Женевських конвенцій.
Удар по житловому кварталу Дніпра, де пошкоджено близько 50 цивільних будинків (сім із яких зруйновано вщент), є черговим прямим доказом того, що Росія використовує «касети» не як інструмент протидії на полі бою, а як засіб залякування та цілеспрямованого винищення українського цивільного населення. Матеріали за цим фактом уже документуються правоохоронними органами для передачі до міжнародних судових інстанцій.
Отже, трагедія в Дніпрі — це не випадковість і не «супутні втрати», а свідома та математично прорахована тактика Кремля. Використання касетних боєприпасів проти сплячого спального району є воєнним злочином у його найчистішому, найбільш цинічному вигляді. Оскільки «касети» мають величезну площу ураження та хаотичний розліт суббоєприпасів, їхнє застосування в місті мало єдину мету — максимізацію людських жертв і залякування населення. А матеріали цього злочину у Дніпрі, разом із міжнародно-правовими експертизами щодо використання невибіркової зброї, стануть черговим залізобетонним томом у майбутніх процесах міжнародних трибуналів проти вищого керівництва РФ.
