В Україні зростають тарифи на водопостачання: куди підуть гроші
20 Травня 14:06
РОЗБІР ВІД 
В українських містах та містечках зі згоди місцевої влади готуються підвищувати тарифи на водопостачання. Потребу в цьому пояснюють, насамперед, зростанням цін на електроенергію для місцевих водоканалів. Хто виграє і хто програє від цих рішень – з’ясовував «Комерсант Український».
Центральна влада не так давно делегувала своє право переглядати тарифи на водопостачання місцевим органам самоврядування. І зробила це не лише тому, що підвищення тарифів річ дуже непопулярна. Просто місцеві водоканали мали б отримати фінансовий ресурс для того, аби платити за електроенергію і навіть розраховуватись з боргами за неї. Подумали вже в уряді і про те, як без зайвих затримок, транзитом отримати кошти з рахунків місцевих споживачів електроенергії, які вже не один рік накопичують борги.
Борговий вузол
Кабмін готує системні рішення для стабілізації розрахунків на ринку електроенергії. Таку заяву тиждень тому зробила очільниця уряду Юлія Свириденко і пояснила:
«Перший крок – запуск спеціального механізму постачання електроенергії для теплокомуненерго, водоканалів і державних шахт. Це дозволить стабілізувати розрахунки та зупинити накопичення боргів. Також змінюється механізм розподілу коштів теплокомуненерго. Частина платежів автоматично має спрямовуватися на оплату електроенергії».
Ці наміри глава уряду підкріпила переконливим аргументом: «вирішити питання боргів критично важливо для стабільного проходження наступної зими». А боргів за останні роки на ринку електроенергії накопичилось дуже багато. І сплелись вони у справжній «борговий вузол». Про те, хто і кому заборгував розповідає Дар’я Орлова, аналітик ринку електроенергії агенції ExPro.
«Одним з найбільших боржників є “Укрінтеренерго”. Це державна компанія, яка є постачальником останньої надії. Тобто це та компанія, яка постачає електроенергію якраз ось цим водоканалам, державним шахтам, низці державних компаній, які неспроможні платити за електроенергію. Вони накопичують борги перед “Укрінтеренерго”, а потім “Укрінтеренерго” накопичує борги перед “Укренерго”. Натомість в “Укренерго” найбільший борг перед державною компанією “Укргідроенерго”. Також великі борги перед тепловою генерацією – це компанії групи ДТЕК, це “Центренерго”, і перед теплоелектроцентралями – Київські ТЕЦ, Харківська ТЕЦ, як правило, великі ТЕЦ у містах. Ці компанії мають готуватися до опалювального сезону і проводити ремонтні роботи, бо об’єкти саме цих генеруючих компаній постраждали взимку найбільше», – пояснює фахівчиня.
Заборгованість учасників балансуючого ринку перед “Укренерго” вже перетнула позначку у 46 млрд грн і це вважається одним із найвищих показників за час існування ринку. Саме “Укренерго” заборгувало теж не набагато менше. Продовжує Дар’я Орлова.
«”Укренерго” є адміністратором розрахунків на балансуючому ринку. І ось станом на початок травня перед “Укренерго” вже є 46,4 мільярда боргів. Це рекордна цифра зараз і вона просто невпинно зростає. Відповідно, аналогічно зростає і розмір заборгованості “Укренерго” перед учасниками ринку. Тобто борг перед “Укренерго” був 46,4, а борг “Укренерго” перед учасниками – це 31 мільярд гривень. І потрібно вирішувати цю проблему так, щоб десь на якомусь етапі почалися розрахунки за електроенергію», – зазначає фахівчиня.
Тією ниточкою, потягнувши за яку можна розплутати весь борговий клубок, судячи з планів урядовців, мають стати, насамперед, водоканали та теплокомуненерго. Але ця справа не обіцяє бути простою, зокрема і тому, що боргів назбиралось багато. Розповідає Олег Гарник, експерт з питань житлово-комунального господарства Аналітичного центру Асоціації міст України.
«Заборгованість підприємств теплопостачання за спожитий природний газ спровокована відсутністю компенсації державою різниці в тарифах і складає понад 110 млрд грн. Заборгованість підприємств водопостачання та водовідведення за електричну енергію становить більше 10 млрд грн. Спричинені ці борги недосконалою тарифною політикою в сфері ЖКГ», – наголошує експерт.
До того ж, нинішні тарифи давно не переглядались і нині дуже далекі від рівня економічно обгрунтованих. Продовжує Олег Гарник.
«Тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для побутових споживачів «заморожені» з початку 2022 року. Таким чином, тариф на відповідні послуги на сьогодні складає лише 60% від економічно обґрунтованого рівня. Аналогічна ситуація і у підприємств водопостачання та водовідведення, де НКРЕКП не змінювала тарифи на відповідні послуги для своїх ліцензіатів з 2022 року, наслідком чого стало те, що тарифи підприємств водопостачання складають близько 65 % від економічно обґрунтованих. При цьому держава не відшкодовує підприємствам заборгованість з різниці в тарифах, яка орієнтовно становить більше 80 млрд грн», – пояснює експерт.
Він нагадав, що ситуація ускладнюється потребою спрямовувати фінансові ресурси на усунення наслідків руйнувань та пошкоджень інфраструктури підприємств, які виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Потрібні кошти і для виконання планів стійкості громад. Таким чином, за словами Олега Гарника, у підприємств просто фізично відсутні ресурси для повного погашення боргів за енергоносії.
Але якщо якісь кошти все ж з’являється, то в урядовців вже є план, як їх без зайвих проблем отримати. Нагадаємо, в уряді планують змінити механізм розподілу коштів теплокомуненерго, аби частину платежів автоматично спрямовувати на оплату електроенергії. Але наскільки спрацює цей план? Точка зору Дар’ї Орлової, аналітика ринку електроенергії агенції ExPro.
«Насправді вже було придумано багато подібних механізмів, ті ж спецрахунки, з яких мали зніматися кошти за електроенергію. Але, судячи з того, які є борги на ринку, ці механізми так і не запрацювали. Не знаю, чи запрацює варіант, який буде запропонований Кабміном. Сподівання є. Але візьмемо умовний водоканал: якщо у них недофінансований свій тариф і вони не мають коштів на електроенергію, то це буде таке постійне накопичення боргів. Може вони будуть розраховуватися за електроенергію, а не будуть розраховуватися за якісь інші послуги або модернізувати свої мережі. Аналогічно теплокомуненерго і аналогічно державні шахти, які також не мають особливого фінансування», – зазначає фахівчиня.
Експерт з питань житлово-комунального господарства Аналітичного центру Асоціації міст України Олег Гарник також не вважає автоматичне списання коштів на оплату електроенергії оптимальним варіантом.
«З огляду на складне фінансово-економічне становище підприємств тепло- та водопостачання, а також неефективне тарифне регулювання цієї сфери, автоматичне спрямування частини отриманих від споживачів коштів може частково вирішити проблему окремих постачальників енергоресурсів, але ускладнить ситуацію на підприємствах тепло- та водопостачання. Вони не зможуть виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розраховуватися за запасні частини чи обладнання, необхідне для виконання ухвалених планів стійкості», – наголошує експерт.
За його словами, Асоціація міст України наполягає на тому, що проблема потребує системного розв’язання, а не точкового вирішення проблем одних за рахунок інших.
Тарифне рішення
Місцеві водоканали вже отримали свій шанс полегшити власні проблеми і хоч якось поліпшити фінансовий стан. Це сталось завдяки тому, що Верховна Рада в лютому цього року ухвалила рішення передати органам місцевого самоврядування повноваження зі встановлення тарифів на воду та водовідведення. Користуватимуться на місцях наданим правом тимчасово – до завершення дії воєнного стану плюс один рік. Голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус так пояснив логіку рішення:
«Міста зможуть самі приймати рішення. Хтось підніме тарифи, хтось не підніме, хтось з бюджету дасть грошей. Але ситуація, коли в нас ці тарифи з 2021 року не змінюються, мабуть, не зовсім правильна, тому що ми розуміємо – із водоканалами величезна проблема. Хоч такий крок, може, повністю проблему і не розв’яже, але він частково її почне вирішувати».
Власне, вирішення проблеми вже розпочалось. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за якою залишено контрольні функції в цьому питанні, 5 травня своєю постановою затвердила Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. І місцеві водоканали вже розпочали активно інформувати споживачів про намір змінити тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення. При цьому, пропонуючи споживачам навіть висловити свої побажання і зауваження. Десь обмежились «сухими» інформаційними повідомленнями, а, приміром, у Кривому Розі директор КП «Кривбасводоканал» Сергій Марков виступив зі зверненням-обгрунтуванням перегляду тарифів:
«Діючі тарифи на воду та каналізацію були встановлені у 2021 році. За цей час електроенергія подорожчала на 270%, паливо на 453%, імпортовані реагенти та запасні частини на 122% відповідно до зростання курсу валюти. Тому, на жаль, ми змушені для того, щоб не зупинити підприємство через несплату за електроенергію, привести тарифи у відповідність до собівартості», – зазначив керівник водоканалу, додавши, що це, на жаль, означає їх підвищення.
Він також повідомив, що про підвищення тарифів з 1 червня вже оголосили більше десяти найбільших водоканалів України: від Києва, Дніпра та Запоріжжя до Ужгорода, Тернополя та Луцька. І причини підвищення, за словами посадовця, у всіх однакові.
Хоча рівні підвищення тарифів – різні. Приміром, в Одесі населенню обіцяють збільшення плати за централізоване водопостачання на 184,5% (з 17,916 грн до 50,964 грн, за кубометр із ПДВ) та за водовідведення – на 147,6% (з 17,244 грн до 42,696 грн). В Ужгороді загальне прогнозоване зростання тарифів може становити близько 128% для населення та 31% для інших категорій споживачів. Власне, якихось намірів не підвищувати тарифи на водопостачання поки що на місцях не спостерігається.
