Венесуела, Куба, Гренландія: як Трамп змінює правила гри у світі та що це означає для України
7 Січня 16:16
РОЗБІР ВІД 
Президент Венесуели Ніколас Мадуро після спецоперація США постав перед американським судом. І світ розділився на два табори. Син Мадуро назвав це «викраденням» і попередив про небезпечний прецедент, сам Ніколас Мадуро відмовився визнавати провину, оголосив себе законним президентом та військовополоненим. Європейські лідери намагаються стримано коментувати подію, щоб не послабити коаліцію підтримки України, тоді як Київ рішуче підтримав народ Венесуели і засудив дії режиму Мадуро, зокрема фальсифікацію виборів та системне порушення прав людини.
Каракас став доказом того, що у сучасній політиці міжнародне право дедалі частіше поступається праву сили. Чи дійсно США готові «переписати» правила міжнародного права? Як дії Трампа щодо Куби, Мексики та Гренландії вплинуть на регіональну стабільність і які уроки з цього можна винести Україні? І нарешті, що означає сигнал із Каракасу для тих країн, які слабші за США?
Ключовим фактором у венесуельських подіях є не політичні симпатії, а нафта. Про це в ексклюзивному коментарі зазначив Сергій Ягодзінський, проректор Європейського університету, доктор наук, професор.
«Там і світоглядні, і фінансові, і економічні питання, а також важіль впливу на світові процеси — це нафта», — пояснює Ягодзінський.
Та й сам Трамп не приховує планів повернути американські компанії до венесуельської нафти. Президент США заявив, що американські нафтові компанії можуть допомогти модернізувати зруйновану венесуельську інфраструктуру і отримати компенсацію від США або за рахунок видобутку. За його оцінкою, розширення видобутку в Венесуелі можна завершити за 18 місяців, але для цього потрібні значні інвестиції. Найбільші гравці ринку — Exxon Mobil, ConocoPhillips і Chevron — поки не квапляться повертатися. Наразі поверненню американців заважають зношені потужності, політична нестабільність і невизначеність правових умов після націоналізації венесуельської нафти та санкцій США.
Суд на Мадуро – сигнал для світу
Водночас професор підкреслює, що випадок із Мадуро має стати сигналом для інших країн, слабших за США.
«Те, що сталося з Мадуро, має натякнути всім лідерам, трохи менше ніж Штати, що може з ними статися непоправне, якщо вони не будуть хоча б плюс-мінус грати в гру, яку нав’язують США», – Сергій Ягодзінський
Водночас Ягодзінський визнає: це очевидне порушення міжнародного права.
«Дональд Трамп вчинив скоріше як лідер своєї держави і вже потім — як президент і гарант виконання міжнародних домовленостей», – зазначив Ягодзінський
Трамп проти Мадуро: висновки для України
Експерт відразу спростовує популярні порівняння Венесуели з росією чи Україною.
«Того сценарію, як з Мадуро, з Путіним, очевидно, не буде. Про це потрібно забути. Це фантазії, над якими нам би хотілося пожартувати», — каже Ягодзінський.
Аналогічно, те, що там мріють собі росіяни, теж має залишитися фантазією. Історія Венесуели та Сполучених Штатів Америки — давня, складна і не піддається простим порівнянням, додає Ягодзінський
Для України ключовим залишається зберігати переговорну позицію, демонструвати лояльність і розуміти свою роль у глобальній системі союзів.
Що далі: Колумбія, Куба, Гренландія, Мексика чи Іран?
Після повалення венесуельського лідера Ніколаса Мадуро президент США Дональд Трамп заявив про плани можливих військових операцій у інших країнах, серед яких він назвав Колумбію, Кубу, Мексику, Іран — і Гренландію. На борту Air Force One журналісти отримали від Трампа список потенційних цілей, але американські аналітики одностайні: найбільш реалістичною наступною «завоюваною» територією може стати автономна датська територія в Арктиці.
«Трамп представив довгий список потенційних майбутніх завоювань, але найімовірнішою ціллю його адміністрації буде Гренландія», — зазначає Аслі Айдінтасбас з американського аналітичного центру Brookings Institution.
Президент США аргументує свій інтерес до острова національною безпекою. За його словами, Данія не здатна самостійно захистити Гренландію від потенційних загроз із боку росії та Китаю. Крім того,Гренландія має багаті природні ресурси, а її стратегічне розташування в Арктиці, між США, Росією та Європою, робить її ключовою для контролю над судноплавством і торгівлею у північних широтах.
Також Трамп заявив, що доля Куби повʼязана з падінням Мадуро і втратою Венесуелою можливості фінансувати союзників у регіоні.
«Я думаю, що вона просто впаде. Не думаю, що нам потрібно вживати будь-яких заходів», — зазначив Трамп, відповідаючи на питання про можливу операцію США на острові.
Ба більше Президент США вкотре запропонував включити Канаду до складу США як 51-й штат, поділившись у соцмережі Truth Social кількома картами, де ця країна показана як частина Сполучених Штатів.
Тим часом Financial Times повідомила, що Мексика у 2025 році стала головним постачальником нафти на Кубу, випередивши Венесуелу. За даними Kpler, Мексика експортувала на Кубу в середньому 12 284 барелі нафти на день, що на 56% більше, ніж у 2024 році. Саме це нібито здатне «розлютити Трампа», адже зміщення Куби з-під венесуельського впливу суперечить його очікуванням регіональної лояльності та політичної залежності.
Іранська влада взагалі опинилася у глухому куті, насамперед через повний економічний колапс, до якого вона сама довела країну. Про це в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» заявив офіцер Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) у запасі, військовий та політичний аналітик Григорій Тамар.
Він звернув увагу на заяву Дональда Трампа про можливе втручання США.
“Якщо спецслужби та силові структури Ірану будуть вести вогонь на ураження по демонстрантах, США втрутяться. Загалом, коли влада дає силовикам наказ стріляти у власний народ, це означає, що легітимність влади фактично зникає”, – каже Тамар
Повалення Мадуро, зміна постачальників нафти на Кубу та плани Трампа щодо американських компаній демонструють, що США готові використовувати економічний і політичний тиск навіть без прямих військових дій. Для України це урок гнучкості: зберігати переговорну позицію, контролювати власні ресурси та розуміти, що у глобальній політиці сила та економіка часто важливіші за формальні правила.
