Він був одним із моральних авторитетів України. Помер Семен Глузман
16 Лютого 16:36
Сьогодні, у віці 79 років у Києві в Олександрівській лікарні помер Семен Глузман — відомий лікар-психіатр, правозахисник, радянський дисидент та політв’язень.
Про це ВВС News Україна повідомила донька Семена Глузмана Юлія, передає «Комерсант Український»
“Ми приїхали щойно, його привезли по швидкій у лікарню. І от нам пів години тому повідомили, що він помер. Наразі це всі деталі”, – розповіла вона.
Раніше про це повідомив екснардеп Борислав Береза і депутат парламенту Микола Княжицький
“У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість. Відійшов Семен Глузман. У радянські часи він стверджував, що генерал Григоренко був психічно здоровим і піддавався репресивній психіатрії. Сам Глузман був ув’язненим і відбував “покарання” разом з Мирославом Мариновичем і іншими героями в’язнями сумління, – написав Княжицький.
Правозахисника і психіатра Семена Глузмана називають одним із моральних авторитетів України. Він потрапив до в’язниці у 70-ті роки, коли йому було всього 25 років. Тоді, у брежнєвські часи, домагався правди, і за це й поплатився.
У 1971-му, щойно закінчивши Київський медінститут, Глузман підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка – дисидента, якого покарала радянська система за його діяльність як захисника прав кримських татар. Глузман визнав його психічно здоровим і доводив незаконність застосування проти нього методів репресивної психіатрії – всупереч офіційному висновку.
А вже у 1972-му Глузман за це був засуджений до семи років таборів та трьох років заслання. Він відбував покарання у Пермській та Тюменській областях Росії, а його співкамерниками були дисиденти Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк та багато інших.
“Мене оточували примари. Юнаки з УПА, які постаріли в радянських зонах, колишні українські літератори Іван Світличний та Ігор Калинець, журналіст Валерій Марченко, вірмени, литовці, – усі ми були примарами. У нас було минуле, але не було майбутнього. Там, у світлому радянському майбутньому, нам не було місця. Хіба що, у в’язниці. Знову – у в’язниці”, – згадував Семен Глузман в есеї “Запах ненависті”.
Він кілька разів оголошував кількамісячні сухі голодування. І знайшов багато друзів серед ув’язнених. Саме завдячуючи їм, світогляд молодого лікаря сформувався остаточно.
“Я хотів правди. Щирості. Мені важко було жити серед нормальних радянських людей, що бачили нове плаття на абсолютно голому королі. Я казав: “Король голий”. Мені було дуже страшно. Але я не міг не сказати цього”, – писав він.
Після заслання працював у Києві спочатку на заводі, пізніше лікарем, згодом педіатром і завідувачем відділення поліклініки. Паралельно займався науковою та громадською діяльністю, писав статті про зловживання психіатрією, брав участь у телевізійних програмах.
Виступав перед Конгресом США як експерт із прав людини, керував спільними американсько-українськими дослідженнями у сфері психічного здоров’я дітей та алкоголізму. У 1998 році був одним із авторів Закону України “Про психіатричну допомогу”.
У 1978 році Amnesty International оголосила роком Семена Глузмана. У 2008 році отримав Женевську премію з прав людини в галузі психіатрії за мужність і відданість гуманізму.
Семен Глузман був президентом Асоціації психіатрів України і домагався реформи психіатрії в Україні. Він вважав, що за всі роки Незалежності так і не були створені проміжні заклади для тих психічно хворих людей, які не потребують стаціонарного лікування.
