Війни, які не закінчив Трамп: історик пояснив, чому “мир за 24 години” провалився і де спалахне новий фронт
27 Травня 12:14
АНАЛІЗ
Світ палає, попри обіцянки з Білого дому. Дональд Трамп брав на себе роль «миротворця», який за лічені дні зупинить глобальні конфлікти. Проте станом на травень 2026 року більшість його ініціатив зависли у повітрі, а адміністрація США натомість розпалює нове вогнище просто під своїм боком — на Кубі. Годинник цокає: до проміжних виборів до Конгресу восени 2026 року залишається трохи більше ніж п’ять місяців, пише «Комерсант Український».
Обіцянки проти реальності: що (не) закінчив Трамп
Повертаючись у Овальний кабінет, Дональд Трамп обіцяв «миттєвий мир». Але весна 2026 року демонструє, що його фірмова «дипломатія ультиматумів та угод» дає серйозні збої. Його успіхи виявилися тактичними, а не стратегічними.
Війна на Близькому Сході
Угоди про припинення вогню та звільнення заручників у Газі, досягнуті восени 2025 року, призупинили масштабне кровопролиття, але не вирішили корінь проблеми. Замість цього конфлікт трансформувався у пряме військове протистояння США та Ізраїлю проти Ірану та хуситів, що вже коштувало американському бюджету десятки мільярдів доларів.
Війна Росії проти України
Попри заяви про зупинку війни «за 24 години», Трамп зіткнувся з непоступливістю Кремля. Білий дім не наважився повністю перекрити допомогу Україні через опір у Європі та ризик геополітичного краху, тому на фронті триває виснажлива та кривава позиційна війна. Путін ігнорує тиск, а Трамп досі не знайшов важелів, щоб змусити Москву до реального миру.
Венесуельський вузол
Після американського втручання та усунення Мадуро ситуація в регіоні залишається вибухонебезпечною, а стабільність у Каракасі тримається виключно на багнетах та американському контролі за критичними мінералами.
Експерти Ради з міжнародних відносин (CFR) у своєму звіті на 2026 рік констатують: світ став ще більш хаотичним. Замість тривалого миру адміністрація Трампа спромоглася лише на хиткі «рамкові угоди», які перекладають вирішення важких питань на майбутнє.
Фактор осені-2026: Чи встигне Трамп до проміжних виборів?
3 листопада 2026 року в США відбудуться проміжні вибори до Конгресу (Midterms). Для Трампа це момент істини. Якщо республіканці втратять контроль над Палатою представників або Сенатом, демократи заблокують будь-які його зовнішньополітичні та фінансові ініціативи через механізми бюджетних асигнувань та розслідувань.
Чи встигне президент продемонструвати виборцям хоча б одну «тотальну перемогу» до листопада? Експерти схиляються до думки, що це малоймовірно.
Економічний тиск усередині США: Військові кампанії на Близькому Сході та операції в Латинській Америці розганяють інфляцію всередині Сполучених Штатів. Американський виборець починає втомлюватися від витрат на «чужі війни», які Трамп обіцяв припинити.
Брак часу: Залишилося менше ніж пів року. За такий термін неможливо дипломатично врегулювати жоден із глибоких затяжних конфліктів (Україна, Іран, Судан). Трампу доведеться або йти на принизливі для іміджу США компроміси, або визнати, що війни триватимуть.
Новий фронт: чи почнеться війна на Кубі?
Поки Трамп намагається загасити пожежі на інших континентах, під загрозою прямого вибуху опинилася Куба, яка розташована всього за 150 кілометрів від узбережжя Флориди. У травні 2026 року Острів Свободи увійшов у піке найжорсткішої енергетичної та політичної кризи за останні десятиліття.
Адміністрація Трампа розгорнула проти Гавани масштабну операцію тиску під кодовою назвою «Southern Spear» (Південний спис). Мета очевидна — досягти повалення комуністичного режиму до кінця 2026 року, щоб продати це американському виборцю як грандіозну перемогу над «привидами Холодної війни».
Військовий аналітик, історик та офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар у коментарі для «Комерсант Український» пояснив, чому Куба — це не просто бідний острів, а критично важлива карта у геополітичній грі США.
«Куба знаходиться на дуже близькій відстані від США, близько 150 кілометрів. Тобто, навіть якщо на території Куби — вдумайтеся — поставити установки АТАКМС, які українці чудово знають, вони зможуть завдавати ударів по узбережжю США. Там [в Україні] 400 кілометрів дистанція, а тут 150», — каже Тамар
Окрім ракетної загрози, острів блокує найважливіші морські артерії світу. Це — універсальний логістичний хаб і можливість з точки зору географічного розташування впливати на маршрути торгового флоту, який пов’язує Атлантичний та Індійський океани.
Для Трампа Куба — це ще й внутрішньополітичний джекпот напередодні виборів, адже кубинська діаспора в США має колосальний вплив:
«Є велика діаспора нащадків-іммігрантів на території США. У них є голоси. Це багато сотень тисяч людей, це не так мало. Плюс традиційні республіканські такі ось цінності, які теж неправильно було б скидати з рахунків до кінця. Тому я цілком допускаю, що американці можуть спробувати зіграти на Кубі свою гру», — Григорій Тамар
Григорій Тамар переконаний: нової масштабної війни з трибуналами та американськими солдатами на кубинських пляжах не буде. Повторення провальної десантної операції в Затоці Свиней 1961 року ніхто не допустить, адже у Трампа є набагато тонші інструменти.
Експерт бачить два варіанти розвитку подій:
Сценарій 1
«Як ми бачили останнім часом, там цілком собі може відбутися народне повстання. І тоді його потрібно буде просто підтримати», — Григорій Тамар
Сценарій 2 (найбільш реалістичний)
«Там є зараз в елітах певні люди, персонажі такі, які готові піти за сценарієм Венесуели. Тобто, скажімо так, прийти до влади з метою нормалізації відносин зі Сполученими Штатами і перегляду ось цієї ось ідеології внутрішньої, яка зрозуміло зараз уже як нафталін», — каже Тамар
Отже, міф про «миттєвий мир за 24 години» від Дональда Трампа розвіявся на практиці. Попри всі обіцянки припинити глобальні конфлікти, станом на травень 2026 року війни не зупинилися. Війна в Україні перетворилася на криваву позиційну боротьбу, а адміністрація США зіткнулася з непоступливістю Кремля та власними економічними труднощами напередодні проміжних виборів. Очевидно, що «чарівної палички» у Білого дому немає. Це ставить перед Україною та її європейськими союзниками екзистенційне питання: що далі?
Офіцер Цахал Григорій Тамар звертає увагу на деградацію військової спроможності провідних європейських держав. Велика Британія, наприклад, більше не є тією країною, яка в 1982 році була здатна за 48 годин зібрати ескадру для захисту Фолклендських островів. У Франції справи дещо кращі, але лише в ядерній сфері.
І тут криється часткове виправдання логіки Дональда Трампа, незважаючи на весь його цинізм.
«Путін — це насамперед проблема Європи. Чому великі економічні країни, Великобританія, Франція… не в змозі об’єднатися, нарешті почати виконувати свою історичну місію?»
Хиткі «рамкові угоди» та тактичні успіхи американської дипломатії не замінять реальної довгострокової стратегії, впевнений Тамар. Адміністрація Трампа напередодні виборів восени 2026 року може шукати принизливі компроміси, але це не зупинить агресію Кремля.
На тлі кризи на Кубі, яка, за словами аналітиків, є ще однією геополітичною скалкою під боком у США, Трамп може ще більше розсіятися. У цій ситуації єдиний вихід для Європи — негайно переглянути пріоритети, затягнути паски, «поступитися якимись плюсами демократичного суспільства» і завалити Україну зброєю: від літаків четвертого плюс покоління до далекобійних ракет і засобів ПВО. Це не лише моральний обов’язок перед Україною, а єдиний шлях до власного виживання на порозі знищення.
