Загроза з півночі реальна: Сирський та військовий експерт оцінили ризики вторгнення з Білорусі
20 Травня 09:34
РОЗБІР ВІД 
Російська Федерація продовжує розглядати територію Білорусі як плацдарм для можливого розширення лінії фронту. На тлі заяв військового керівництва України експерти аналізують імовірні сценарії ворожих ударів, ступінь політичної самостійності Мінська та готовність Сил оборони до будь-якого розвитку подій. Які два головні сценарії наступу з півночі розглядає росія? Чи підуть окупанти знову на Київ через Чернігівщину? Яка роль відведена Олександру Лукашенку та до чого тут паспортизація в ПМР – «Комерсант Український» розбирався.
Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський у коментарі для «Мілітарного» підтвердив, що дані розвідки щодо загрози повторного наступу з території Білорусі є абсолютно реальними. Наразі ворог має значну чисельну перевагу.
«Можливі операції на півночі — це реально, ми знаємо ці дані про те, що російський генштаб зараз активно прораховує і планує операції», — наголосив Головком.
За словами Сирського, наразі рф вдвічі переважає Україну за кількістю бригад і полків. Головний ризик полягає у додатковому збільшенні лінії фронту, яка вже сьогодні становить близько 1200 кілометрів.
Активність ворога на білоруському кордоні фіксувалася ще на початку весни, після чого Президент України Володимир Зеленський доручив суттєво посилити цей стратегічний напрямок.
Нагадаємо, що з перших днів повномасштабного вторгнення Мінськ надав свою територію для сухопутних військ окупантів, а зараз продовжує відкривати свій повітряний простір для російських ударних дронів.
Чи є у Лукашенка вибір?
Військовий експерт, полковник запасу СБУ та фахівець із військової контррозвідки Михайло Притула в інтерв’ю «Комерсант Український» висловив переконання, що Олександр Лукашенко повністю позбавлений суб’єктності у питаннях ухвалення військових рішень.
- Відсутність контролю: Кремль не зважає на позицію самопроголошеного президента Білорусі. Російські війська та спецмережі використовують інфраструктуру країни на власний розсуд.
- Аналогія з Україною часів Януковича: Силовий блок Білорусі сьогодні фактично керується офіцерами ФСБ РФ — так само, як це було в Україні до 2014 року.
- Слухняність заради виживання: Лукашенко затиснутий у лещата між тиском росії, Заходом, внутрішньою опозицією та загрозою фізичної ліквідації. Поки він демонструє лояльність, Кремль залишає його при владі. Якщо його усунуть, Білорусь остаточно втратить навіть номінальну державність і буде повністю окупована.
«Його хтось питає? Росія його не питає. Путін просто піде військами там, де він захоче. Єдина влада, яка є у Лукашенка, — це так чи інакше натяками попереджати світ про те, що удар готується», — зазначає Михайло Притула.
Експерт іронічно називає Лукашенка «головним партизаном», який чудово розуміє, чим закінчиться ця авантюра, і внутрішньо чекає на дезінтеграцію та розпад росії, про що аналітично висловлювався ще на початку 2020 року.
Напрямки можливих ударів
Сценарій 1 – Удар на відсікання Заходу та з’єднання з Придністров’ям
Цей план передбачає спробу розрізати територію України у її найвужчій частині, щоб заблокувати логістичні шляхи та вийти на підконтрольну Кремлю територію Молдови.
«Колись Буданов показував мапу, це було у листопаді 2021 року, тобто за кілька місяців до нападу… Він показував мапу, на якій був ще один напрямок удару, саме з Білорусі, напрямку з Мозиря, в напрямку Бердичів, Житомир, далі Вінниця, Крижопіль і на з’єднання з військами ПМР… Один удар з боку ПМР, другий удар на зустріч з боку Мозиря. Тобто, там ширина України всього 360 км. І такий удар теоретично перетинає дві траси споживання», – каже Притула.
Експерт наголошує, що цей задум міг би мати шанси на успіх лише за умов раптовості на початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні ситуація кардинально інша.
«Якби вони це робили, скажімо так, в лютому-березні 2022 року, можна було б казати, що, може, у них щось вийшло. Нам було б важче набагато. А зараз – це древна (марна) спроба», – зазначив Михайло Притула.
Сценарій 2 – Прямий наступ на Київ через Чернігівщину
Інший теоретичний варіант — спроба повторного кидка на столицю з північного напрямку, де відстань до Києва є мінімальною.
«Чи може бути напрямок на Київ з боку Чернігівщини? Абсолютно може бути, тому що там відстань до Києва менше 100 кілометрів. Там порожнина, тобто там зона відселення і вони можуть там використати це для того, щоб… Але і вони зустрінуться з досить неприємною місцевістю, тобто їм треба пройти, м’яко кажучи, через полігон Десна в цьому напрямку, і вони будуть йти по не дуже заселених містах», – пояснив Михайло Притула.
Головна проблема для росіян на цьому шляху — повна відсутність умов для просування важкої техніки та забезпечення логістики.
«Логістики там немає і просто йти там по лісах, ну, пішки, ну, як вони звикли йти там в штикову атаку. Це єдиний в них момент, що вони могли б робити. Тобто, наскільки це буде з військової точки зору ефективно? Ну, я певен, що взагалі ні наскільки… Їм треба дуже-дуже велику армію для того, щоб йти з півночі на Київ», – вважає Михайло Притула.
Супутні провокації: фактор Придністров’я
Паралельно з білоруським треком росія намагається штучно підвищити градус напруги навколо так званої «ПМР». Спрощення Путіним процедури видачі російських паспортів для місцевих жителів — це підготовка підґрунтя для можливого залучення регіону у війну.
Проте, за словами Притули, спроба підняти Придністров’я на штурм українських кордонів навряд чи буде успішною, адже місцеві еліти та контингент не мають жодного бажання воювати:
«Наступ в напрямку ПМР залежить від того, наскільки те, що ПМР дозволить своїм зятям йти в якийсь наступ на якусь війну, замість спокійного життя з кількох кишень в Придністров’ї… Намагання втягнути Білорусь у війну і спрощений порядок видачі паспортів ПМР – це одне і те саме. Якщо ми подивимося на мапу України, то в них є такий варіант дій — це відкрити другий фронт».
Проте сучасна технологічна війна диктує свої умови. Сил оборони України, зокрема підрозділи безпілотних систем (як-от «Птахи Мадяра»), повністю контролюють повітряний простір і переміщення техніки біля кордонів. У разі отримання чітких розвідданих про формування ударного кулака, українські сили готові завдати превентивних високоточних ударів по російських військах на території Білорусі.
Ані міфічний «білоруський прапор», ані передана росією ядерна зброя (яку повністю контролюють російські офіцери, а не Мінськ) не захистять окупантів від відплати.
