Циркуляр, Авраамій і боротьба за вплив: що відбувається всередині ПЦУ
13 Липня 14:44
Оприлюднення внутрішнього циркуляра Київської митрополії ПЦУ та повідомлення про можливі кадрові зміни щодо намісника Києво-Печерської лаври єпископа Авраамія стали двома найбільш резонансними внутрішньоцерковними подіями останніх днів. Якщо перший документ визначає нові правила взаємодії архієреїв із Предстоятелем та органами державної влади, то друга історія стосується можливого застосування цих підходів на практиці. «Комерсант Український» проаналізував зміст циркуляра, аргументи авторів його публікації та контекст конфлікту, який розгортається всередині ПЦУ.
Документ, який змінює правила
Ресурс «Духовний фронт України» оприлюднив внутрішній циркуляр Київської митрополії Православної Церкви України, який регламентує діяльність архієреїв, що здійснюють служіння на території Києва та Київської області. Формально циркуляр присвячений «впорядкуванню деяких питань церковної, богослужбової та практичної діяльності архієреїв». Однак окремі його положення суттєво розширюють роль Предстоятеля у представництві Церкви.
Зокрема, документ встановлює:
«лише Предстоятель ПЦУ діє в церковних справах та представляє Церкву перед державою і громадськістю за своїм власним рішенням».
Водночас участь інших архієреїв у державних, громадських чи культурних заходах на території Києва та області, згідно з циркуляром,
«потребує узгодження з Предстоятелем ПЦУ та його благословення».
Також документ визначає, що взаємодія архієреїв із центральними органами влади можлива лише після того, як вони
«поінформували про це Предстоятеля та отримали його згоду».
Саме ці положення, як вказують актори матеріалу «Духовного фронту України», демонструють перехід до більш централізованої моделі управління.
«У центрі документа опиняється вже не собор єпископів як носій легітимної церковної влади, а єдиний адміністративний центр, що монополізує зовнішні комунікації», – акцентується в статті.
Загроза усунення єпископа Авраамія
Крім того, за інформацією «Духовного фронту України», вже 13–14 липня Священний синод ПЦУ може розглянути питання про усунення єпископа Авраамія з посади намісника Києво-Печерської лаври.
Видання з посиланням на власні джерела стверджує, що розглядається одразу кілька сценаріїв — «не лише пряме звільнення», а й «переведення єпископа Авраамія на іншу кафедру, спонукання його до подання заяви за власним бажанням або створення умов, за яких його подальше перебування в Лаврі буде представлене як недоцільне з управлінської точки зору».
При цьому співрозмовники редакції наголошують, що про претензії до служіння архієрея не йдеться.
«…йдеться насамперед про боротьбу за контроль над представництвом Церкви у відносинах із центральною державною владою», – зазначають автори.
А загострення ситуації вони пов’язують з подіями після російської атаки на Києво-Печерську лавру в червні.
Після удару безпілотника монастир відвідав Президент України, а єпископ Авраамій як намісник Лаври, тоді «мав можливість особисто поспілкуватися з главою держави».
Саме це і «стало одним із каталізаторів подальшого внутрішнього конфлікту», констатує релігійне видання.
На думку авторів статті, якщо одночасно діє внутрішній документ (циркуляр), який фактично закріплює представництво Церкви перед державою за Предстоятелем, то поява архієрея з власною публічною комунікацією може сприйматися як виклик усталеній системі.
«…архієрей, який отримує власну публічну суб’єктність і безпосередній контакт із державним керівництвом, починає сприйматися не як співслужитель Предстоятеля, а як потенційний конкурент адміністративному центру», – зазначено у матеріалі.
За даними видання, якщо рішення про усунення Авраамія не ухвалять найближчим часом, то може бути застосований «сценарій відкладеного усунення». Його суть — «уникнути відкритого конфлікту зараз, але згодом створити ситуацію, за якої звільнення єпископа Авраамія можна буде пояснити вже не особистими мотивами, а управлінською неефективністю».
Офіційно ПЦУ поки що не підтверджувала інформацію про можливе усунення єпископа Авраамія та не коментувала публікацію циркуляра.
Водночас вже сам цей документ привернув увагу до принципів управління Церквою. У церковному середовищі, зокрема, заговорили про те, чи не свідчить він про поступову зміну моделі — від традиційного принципу соборності до більш централізованої системи у церковному управлінні.
