Головний ультиматум інвесторів у Гданську: без чого світові гіганти не почнуть будувати заводи
29 Червня 18:09
РОЗБІР ВІД 
Конференція з питань відновлення України (URC 2026) у польському Гданську стала точкою перелому у відносинах між міжнародним капіталом та українською економікою. Головний практичний підсумок масштабного заходу, який очолила Прем’єр-міністр Юлія Свириденко, вражає: 160 підписаних угод на суму понад 10 мільярдів євро. Проте головний зсув відбувся не лише у цифрах, а й у настроях. Іноземний бізнес починає переходити від декларацій до юридичних кроків: відкриття офісів та реєстрації компаній в Україні. Попри те, що безпекові ризики залишаються ключовим бар’єром, світові гравці — від сусідньої Польщі до США, Японії та Південної Кореї — активно шукають інструменти для входу на український ринок. У яких форматах іноземні компанії готові працювати в Україні вже зараз? За якими маркерами стежити у наступні роки, щоб зрозуміти, чи почалася справжня модернізація країни та які реформи та умови вимагає бізнес в обмін на капітальні інвестиції – у матеріалі «Комерсант Український».
Як змінюється інтерес іноземного бізнесу до відбудови України
Попри триваючу війну, настрої міжнародних інвесторів щодо України починають трансформуватися. На зміну торішньому скепсису приходить стриманий, але цілком предметний оптимізм. Про реальний стан справ, головні бар’єри та індикатори справжнього відновлення в коментарі «Комерсант Український» розповіла виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (EBA) Анна Дерев’янко.
За словами очільниці EBA, цьогорічна Конференція з питань відновлення України (URC) продемонструвала якісно інший рівень залученості бізнесу, ніж це було раніше.
«У минулому році, мені здається, більш скептична атмосфера панувала, а в цьому році на URС було більше оптимізму і бажання серед підприємств, все-таки, якби більш предметно роздивитися умови співпраці з українцями або з українськими компаніями і умови ведення бізнесу в Україні», — зазначає Анна Дерев’янко.
Вона підкреслює, що бізнес поступово переходить від розмов до юридичних кроків — відкриття офісів та реєстрації компаній, чого раніше майже не відбувалося. Водночас процес реального інвестування все ще розгортається повільно.
«Звісно, зважаючи на те, що таких проєктів стає більше, конверсія все ж таки не є супервисокою. Я б оцінила її із загального обсягу напрацювань десь на рівні 15–20%. Поки що. Але, менше з тим, це точно краще, ніж було», — констатує експертка.
Головним стримуючим фактором для іноземного капіталу залишається безпека, проте внутрішні хронічні проблеми України не втрачають своєї гостроти.
«По-перше, зараз це безпекові ризики, звісно, відсутність гарантій безпеки… Багато хто насправді зупиняється саме через це. Але, з іншого боку, я б не применшувала й ті фактори, які пов’язані з верховенством права, судовою системою чи корупцією», – зазначає Дерев’янко.
Постачання VS локалізація: де найбільший інтерес?
Про готовність польських та інших міжнародних компаній входити на український ринок, формати фінансування та головні виклики для інвесторів у коментарі «Комерсант Український» розповів Сергій Цівкач, CEO Capital 482. За його словами, попри очевидні безпекові ризики, іноземний бізнес демонструє гнучкість та шукає оптимальні моделі для співпраці.
На нинішньому етапі більшість іноземних компаній обирають менш ризиковані стратегії, фокусуючись на експорті. Проте тренд на глибшу інтеграцію в українську економіку вже намітився.
«Це передусім зацікавленість у постачанні товарів та сервісів у переважній більшості. Але є й компанії, які цікавляться локалізацією свого виробництва в Україні або повними інвестиціями, хоча таких менша кількість», — зазначає Сергій Цівкач.
Він підкреслює, що навіть проєкти з часткової локалізації виробництва є надзвичайно перспективними для України. Вони виконують роль своєрідного «тест-драйву» та стають першим кроком до реалізації більш масштабних інвестиційних проєктів у майбутньому. До того же, ця тенденція стосується не лише польських гравців.
«Це також стосується не тільки польських, а й інших міжнародних компаній, які були на заході та зацікавлені в аналогічних проєктах з локалізації для ширшого доступу до ринків в Україні», — додає керівник Capital 482.
Формат фінансування таких проєктів напряму залежить від їхньої специфіки та обсягу капітальних інвестицій (CAPEX). Водночас, незалежно від обраної фінансової моделі, ключовою умовою для входу іноземців залишається захист їхніх вкладень.
«Однозначно компанії зацікавлені отримати низьковідсоткове страхування від воєнних та політичних ризиків, у будь-якому варіанті — при використанні власних коштів чи при змішаному фінансуванні», — акцентує Цівкач.
Так, польські компанії сьогодні є одними з найактивніших у процесах відбудови. На думку виконавчої директорки EBA, це зумовлено комплексом факторів: географічною близькістю, ментальною спорідненістю («вони просто істерично з нами більш пов’язані») та потужними фінансовими інструментами підтримки через власну експортну агенцію. Проте монополії на український ринок немає — інші країни активно наздоганяють лідерів. У лавах EBA сьогодні широко представлені від європейських до американських та корейські компаній.
«Якщо подивитися на членство в Європейській бізнес асоціації, то там у великій кількості представлені німецькі, швейцарські, британські, французькі, італійські й, звісно ж, польські компанії. Ба більше — є американські, японські та корейські бізнеси. Тому я б не сказала, що хтось має абсолютну перевагу. Вони всі стараються», – зазначає Анна Дерев’янко.
Результати Конференції з відновлення України
Українська делегація на чолі з Прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко завершила роботу на Конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference — URC 2026), яка цього року проходила у польському Гданську.
Головним підсумком масштабного міжнародного заходу стало підписання 160 угод на загальну суму понад 10 мільярдів євро. За словами урядовиці, цей масштабний фінансовий та інвестиційний пакет є результатом щоденної системної роботи президента Володимира Зеленського, уряду та всієї української команди.
«Цей день ще раз підтвердив: Україна та Європа мають спільний шлях, спільні цінності й спільне майбутнє», — наголосила Юлія Свириденко.
Окремим вагомим треком конференції стало укладання нових оборонних та енергетичних партнерств, які мають підвищити стійкість української енергосистеми та посилити спроможності вітчизняного ОПК.
Коли чекати перші результати саміту?
Щоб зрозуміти, чи переросла відбудова стадію декларацій та меморандумів, Анна Дерев’янко радить уважно стежити за приростом саме приватного іноземного капіталу, який раніше не працював в Україні. Наразі економіку підтримують внутрішні інвестиції та кошти іноземних компаній, які “заблоковані” на рахунках всередині країни і змушені працювати тут.
“З одного боку, українські інвестиції продовжують вкладатися. Також працюють на економіку й ті кошти іноземних компаній, які зараз не можуть вийти з рахунків в Україні. Водночас нового іноземного капіталу, який раніше не був присутній на нашому ринку, поки що не так багато. Тому одним із ключових індикаторів відновлення я б назвала саме захід нового приватного бізнесу та приватного капіталу в українську економіку”, — зазначає Анна Дерев’янко.
Тож, справжнім же лакмусовим папірцем для наступних двох років стане прихід абсолютно нового бізнесу. І якщо буде заходити достатньо велика кількість, сотнями різних іноземних інвесторів, це гарний індикатор тому, що ми реально вже переходимо до фази практично активної реалізації реконструкції. Від планів до виконання.
Певний оптимізм вселяє те, що процес фінансування українського сектору вже системно запустили міжнародні інституції, каже Сергій Цівкач. Останні підписання низки угод про фінансування проектів МФО є послідовним і позитивним кроком. Наразі лідерами за обсягами підтримки є енергетика та військові технології. Втім, для повноцінного відновлення економіки країна потребує диверсифікації капіталу.
«Хотілося б бачити більше інвестиційної активності в агропереробці, промислових проектах та сферах охорони здоров’я та реабілітації», — резюмував Сергій Цівкач.
А от того щоб зацікавленість іноземного бізнесу переросла в реальні заводи, фабрики та робочі місця, Україна має виконати своє «домашнє завдання». Сергій Цівкач виділяє три ключові фактори, від яких залежить успіх інвестицій.
Водночас Мацей Ковальський, польський громадський активіст та експерт з питань східноєвропейської інтеграції, розповів про атмосферу закритих бізнесових дискусій на Конференції з відновлення у Гданську.
«Поки на рівні міністерств у столицях тривають довгі політичні дебати, тут, у Гданську, ми побачили зовсім іншу картину. Бізнес обох країн уже давно порозумівся. Польські інвестори та українські підприємці мислять категоріями конкретних проєктів, логістичних ланцюгів та спільних виробництв. Конференція чітко довела: прагматичний капітал не має часу на політичні образи. Ми готові будувати спільну інфраструктуру вже зараз, адже економічна інтеграція — це той фундамент, який врешті-решт змусить і політиків прийти до повної нормалізації».
Тобто конференція URC 2026 у Гданську продемонструвала перехід міжнародного бізнесу від скепсису до стриманого оптимізму та конкретних юридичних кроків, що підтверджується підписанням 160 угод на суму понад 10 мільярдів євро. Втім, для того щоб цей інтерес трансформувався у реальні заводи та робочі місця, Україні необхідно диверсифікувати інвестиції в інші галузі та виконати власне «домашнє завдання» — забезпечити верховенство права, подолати корупцію та надати дієві інструменти страхування воєнних ризиків.
