Крок за кроком: як Україна наближається до власного виробництва ядерного палива для АЕС
10 Червня 16:34
АНАЛІЗ
Американська компанія Westinghouse Electric Company заявляє про плани в межах співпраці з українським «Енергоатомом» долучитися до будівництва 5-го та 6-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС. І це далеко не єдиний проєкт в Україні, у якому бере участь ця компанія. Як за її участю Україні вдалося відмовитися від російського ядерного палива та започаткувати виробництво в країні тепловидільних збірок для ядерних реакторів атомних електростанцій — з’ясовував «Комерсант Український».
Чотири атомні електростанції і повна технологічна залежність від одного постачальника ядерного палива в особі російської компанії «ТВЕЛ» — такий спадок отримала Україна від Радянського Союзу у 1991 році. Практично відразу з’явилося і бажання зменшити таку залежність. Принаймні, як стверджують в «Енергоатомі», перші спроби диверсифікувати постачання палива для українських АЕС датуються вже 1992 роком.
За кілька років партнером у цій справі стала американська компанія Westinghouse, яка до кінця 90-х років накопичила достатній досвід роботи з реакторами радянського типу в Європі. Згодом це партнерство поширилося і на інші сфери атомної енергетики.
Довгий шлях до диверсифікації
У 2000 році між урядами України та США було підписано угоду щодо кваліфікації альтернативного постачальника ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000. Це реактори потужністю 1000 МВт, і вони експлуатуються на всіх чотирьох діючих атомних електростанціях України. На додачу до них є ще два менш потужних реактори ВВЕР-440 на Рівненській АЕС.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
За результатами міжнародного тендеру, який проводився під егідою Департаменту енергетики США, альтернативним постачальником ядерного палива для українських АЕС якраз і було обрано компанію Westinghouse. Як розповіли в «Енергоатомі», відповідно до зазначеної міжурядової угоди саме американський уряд надав первинне фінансування на розробку та виготовлення перших дослідних касет (LTA), а також на супутні інжинірингові послуги. За результатами виконання цього проєкту компанія Westinghouse спільно з українськими фахівцями розробила та обґрунтувала проєкт тепловидільної збірки для експлуатації в енергоблоках ВВЕР-1000 АЕС України.
Сам процес подолання залежності від російського ядерного палива і, відповідно, перехід українських АЕС на альтернативне паливо від компанії Westinghouse тривав не те що роки, а десятиліття. І це значною мірою можна пояснити політичними причинами. Так вважає Григорій Плачков, голова Державної інспекції ядерного регулювання України у 2017-2021 роках.
«Спочатку прийшли «помаранчеві», потім прийшла Партія регіонів, і відповідно до політичних домовленостей і вирішувались ось ці питання з паливом. Дуже багато інформації було в ЗМІ про те, що американське паливо — воно якесь не таке і взагалі непридатне для експлуатації на енергоблоках радянського дизайну. Але це все були інформаційні фейки для того, щоб ми не змогли достатньо швидко перейти на альтернативного постачальника палива в особі компанії Westinghouse. Насправді, на моє переконання, це американське паливо працює краще, ніж російське», — зазначає експерт.
Процес переходу на нове ядерне паливо виявився таким тривалим ще й тому, що, як пояснюють фахівці, не можна просто витягнути все російське паливо і завантажити американське. Цей процес регламентується жорсткими процедурами та термінами. Продовжує Григорій Плачков.
«Перехід на нове американське паливо — це не такий простий процес, бо необхідно було це паливо сертифікувати, ліцензувати під наші енергоблоки. Потрібно було пройти всю паливну кампанію: від трьох до чотирьох років. Спочатку на енергоблоках ВВЕР-1000, і потім вже перейшли на ВВЕР-440. Це все відбувається послідовно», — наголошує фахівець.
Першим майданчиком для випробувань стала Південноукраїнська АЕС. Як розповідають в «Енергоатомі», саме на цю АЕС у межах проєкту кваліфікації ядерного палива для України у 2005 році надійшли 6 дослідних тепловидільних збірок (ТВЗ-W), які протягом чотирьох паливних кампаній — з 2005 по 2010 рік — проходили там «пілотну» експлуатацію. Далі був другий етап кваліфікації ядерного палива: наприкінці 2009 року здійснено постачання вже 42 ТВЗ-W виробництва компанії Westinghouse.
На початку 2010 року їх було завантажено в реактор 3-го енергоблока Південноукраїнської АЕС. У березні того ж року фахівці компанії Westinghouse провели інспекцію перших шести дослідних американських тепловидільних збірок.
Як наголошують в «Енергоатомі», результати усіх оглядів та вимірювань засвідчили, що ця конструкція паливних збірок може використовуватися як основа під час конструювання палива для АЕС України. Але для того, аби констатувати повний перехід цілого енергоблока української АЕС на американське паливо, знадобилося ще кілька років. Далі розповідає директор із корпоративних комунікацій Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» Леонід Олійник.
«У 2018 році енергоблок № 3 Південноукраїнської АЕС став першим енергоблоком у країні, який повністю перейшов на паливо Westinghouse. Ґрунтуючись на результатах впровадження палива для реакторів ВВЕР-1000 та з метою диверсифікації постачань ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-440, у вересні 2020 року АТ «НАЕК «Енергоатом» та Westinghouse (за участі Президента України) підписали контракт про початок ліцензування ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-440. 10 вересня 2023 року перша дослідна партія з 66 паливних збірок була завантажена в активну зону енергоблока № 2 Рівненської АЕС», — констатує Леонід Олійник.
За його словами, на сьогодні всі енергоблоки Південноукраїнської, Рівненської та Хмельницької АЕС частково або повністю завантажені паливом виробництва компанії Westinghouse.
Мета — власне виробництво ядерного палива
З Південноукраїнською АЕС, точніше з її містом-супутником — Південноукраїнськом, пов’язано початок і ще одного спільного для «Енергоатома» та компанії Westinghouse проєкту. Саме в Південноукраїнську буде розміщено установку з виробництва тепловидільних збірок ядерних реакторів атомних електростанцій. Відповідне рішення у березні цього року ухвалив український уряд. Раніше свою згоду на будівництво надала громада міста. На новому підприємстві випускатимуть ядерне паливо для реакторів типу ВВЕР-1000, які експлуатуються на атомних станціях України.
В «Енергоатомі» назвали це рішення Кабміну стратегічним. Також його можна вважати логічним. Ще у вересні 2024 року між АТ «НАЕК «Енергоатом» та компанією Westinghouse була підписана Рамкова угода щодо створення технологічного комплексу з виробництва тепловидільних збірок. Вже розроблено техніко-економічне обґрунтування цього комплексу, отримано позитивний експертний звіт, а також позитивний висновок Міндовкілля.
У 2025 році філія «Енергоатома» «ВП «Атоменергомаш» отримала від Westinghouse сертифікат, що засвідчує статус кваліфікованого та затвердженого постачальника компонентів ядерного палива ТВЗ для реакторів ВВЕР-1000 за технологією Westinghouse. Як повідомили в «Енергоатомі», вже розробляється проєктна документація комплексу з виробництва тепловидільних збірок і, таким чином, уже фактично розпочато створення власної лінії з виробництва ядерного палива.
Інша справа, що повний цикл власного виробництва ядерного палива Україна не може забезпечити. Про це нагадує Григорій Плачков, голова Державної інспекції ядерного регулювання України у 2017-2021 роках.
«Збагачення урану – це технологія подвійного призначення. Можна розігнати уран до рівня, щоб використовувати в активній зоні реактора, а можна його розігнати і створити запал для ядерної бомби. У нас немає технології збагачення. Нею володіють деякі держави, які мають ядерну зброю. І це достатньо витратна частина, бо потребує дуже багато ресурсів: електроенергія, центрифуги тощо. Тобто ми не зможемо перейти на повністю замкнутий цикл виробництва палива. Але виробляти компоненти для паливних збірок — хвостові частини, головки для паливних касет — ми можемо», — констатує фахівець.
У травні цього року стало відомо, що «Атоменергомаш» отримав необхідні матеріали для виготовлення першої партії хвостовиків паливних збірок ВВЕР-1000. Термін виробництва партії — чотири місяці. Також триває процес кваліфікації ще одного компонента паливних збірок — головок для паливних касет.
Нові енергоблоки для АЕС
Хмельницька атомна електростанція — це ще одне місце в Україні, де американська компанія Westinghouse готова реалізувати свій технологічний потенціал.
Українські посадовці вже не один раз озвучували амбітну мету — довести загальну потужність Хмельницької АЕС до понад 6000 МВт, що зробить цю атомну електростанцію найбільшою в Європі. Це може бути досягнуто завдяки спорудженню на ХАЕС двох енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000 і ще двох енергоблоків за американською технологією AP1000.
Першу частину плану «Енергоатом» мав намір реалізувати завдяки купівлі в Болгарії двох реакторів ВВЕР-1000 для добудови 3-го та 4-го енергоблоків ХАЕС. Але Болгарія відмовилася їх продати. Після цього було озвучено ідею надати одному з європейських виробників техзавдання за цим проєктом, щоб він виготовив потрібне обладнання.
Друга частина плану передбачає будівництво 5-го та 6-го енергоблоків ХАЕС із залученням компанії Westinghouse. Як повідомив у коментарі виданню «Комерсант Український» директор з корпоративних комунікацій Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» Леонід Олійник, будівництво двох енергоблоків з реакторними установками АР1000 визначено як етап реалізації «Меморандуму про взаєморозуміння» між ДП «НАЕК «Енергоатом» та Westinghouse Electric Company, підписаного ще 31 серпня 2021 року. І в реалізації цього проєкту вже зроблено кілька кроків. Продовжує Леонід Олійник.
«У 2022 році була підписана Декларація про початок практичної реалізації спільного проєкту ДП «НАЕК «Енергоатом» та Westinghouse Electric Company з будівництва енергоблоків АР1000 на майданчику Хмельницької АЕС. Також компанією «Енергоатом» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 52-р «Про організаційні заходи щодо будівництва енергоблоків Хмельницької АЕС» та вихідних даних, наданих власником технології АР1000 компанією Westinghouse, розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва енергоблоків № 5, 6 Хмельницької АЕС з реакторною установкою АР1000. Матеріали ТЕО пройшли комплексну державну експертизу ДП «Укрдержбудекспертиза»», – зазначив посадовець.
Долучалась компанія Westinghouse і до проведення всебічної оцінки можливості завершення будівництва 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС. Зокрема, компанія Westinghouse проводила GAP-аналіз проєкту добудови 3-го та 4-го енергоблоків ХАЕС для впровадження сучасних систем безпеки. Тобто оцінювалась відповідність сучасними стандартами ядерної безпеки існуючого стану добудови цих енергоблоків на базі обладнання ВВЕР-1000. Безпосередню участь у добудові 3-го та 4-го енергоблоків ХАЕС в компанії Westinghouse, судячи з усього, не розглядають. І цьому може бути просте пояснення. Продовжує Григорій Плачков, голова Державної інспекції ядерного реґулювання України у 2017-2021 роках.
«Компанія Westinghouse не заявляє про намір добудувати, третій і четвертий блоки Хмельницької АЕС, бо, на мою думку, там розуміють, що робити це у будівельних конструкціях 1986 року достатньо небезпечно. Все ж таки ті будівельні конструкції споруджувались під реактор ВВЕР-1000, а не під американський AP-1000. Відрізняється компоновка, обладнання, яке по-іншому встановлено. Інша справа, коли в тебе нульовий майданчик і відповідно до проєкту можна будувати. Тому для них краще з нуля будувати, аніж добудовувати незрозуміло що», – вважає фахівець.
Власне, залученість американської компанії в трансформаційні процеси, які відбуваються в українській атомній енергетиці, і так є достатньо масштабною: тут і постачання ядерного палива, і підтримка запуску його виробництва в Україні, і потенційна побудова двох блоків на Хмельницькій АЕС. При чому, залученість є настільки масштабною, що в когось можуть виникнути думки відносно того, чи не варто подумати про диверсифікацію співпраці. Точка зору Григорія Плачкова.
«Думаю, що до певної залежності української ядерної енергетики від співпраці з американською компанією Westinghouse варто ставитись спокійно. Краще з американцями, аніж зі скаженими росіянами. Це очевидно. Якщо ж вести мову, приміром, про іншого зарубіжного виробника палива, то це тоді знову треба ліцензувати паливо іншого виробника – сертифікувати і ліцензувати на кожному енергоблоці. Бо це не проєктне паливо. А для іншого палива потрібно, щоб воно провело 4 роки в активній зоні реактора», – нагадує фахівець.
В «Енергоатомі» ж заявляють, що відкриті до конструктивної співпраці з постачальниками ядерного палива та технологій за умови, що всі процеси відповідають українському законодавству та гарантують безпечне впровадження продукції. Крім того, в контексті забезпечення диверсифікації там розглядають якраз будівництво власної лінії збірки ядерного палива, яке стане першим кроком України до виробництва в майбутньому власного палива для українських АЕС.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
