Квота на співпрацю: чому для українських металургів закривають європейський ринок сталі
30 Червня 16:08
РОЗБІР ВІД 
З 1 липня ЄС скорочує безмитні квоти на імпорт сталі та підвищує мито на поставки понад квоти до 50%. Наслідки цього рішення вже відчувають і ще відчують українські металурги. Наскільки критичним може бути вплив цих квот на підприємства галузі і чому Єврокомісія все ще не зробила крок назустріч Україні та не послабила квотний режим – з’ясовував «Комерсант Український».
Заступниця голови Комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту Карін Карлсбро, яка є головним перемовником з питання запровадження нових квот, ще більше місяця тому закликала своїх колег не карати Україну обмежувальними заходами ЄС, поки українська сталеливарна промисловість перебуває під прямим нападом Росії.
«Україна не є джерелом глобальних надлишкових потужностей. Ми повинні ставитися до них як до майбутнього члена ЄС та стратегічного партнера, і ЄС тепер повинен виконати свою обіцянку, що Україна отримає спеціальний статус згідно з новим регламентом».
Але Україна поки що такий статус не отримала. 24 червня в Офіційному журналі ЄС було опубліковано регламент нових захисних заходів щодо імпорту сталі, яким фактично підтверджено, що нові обмеження застосовуватимуться з 1 липня. І там знову немає відповіді на «українське питання». Та й не лише на нього. Продовжує Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«24 червня було опубліковано рішення, яке регулює питання квот і визначає, що ці імпортні квоти стартують з 1 липня в будь-якому разі. Але цей документ не містив розподілу квот по країнах. Це нонсенс і це ненормально. Тобто ніхто не розуміє, звідки і які обсяги можна імпортувати. А ризики досить високі, бо за кожну тонну перевищення квоти потрібно сплачувати 50% мита. Покупці в ЄС не розуміють, наприклад, скільки вони можуть імпортувати з Туреччини чи з України. Тому для них логічніше відмовитися від будь-якого імпорту», – зазначає фахівець.
При цьому, за його словами, ніхто не розуміє, як довго така невизначеність триватиме. Тим часом українські металурги рахують збитки.
Випробування квотами
1,2 млрд доларів – саме стільки експортних доходів може втратити українська металургійна галузь, якщо за Україною зарезервують безмитну двосторонню квоту в розмірі 713 тис. тонн. Саме така цифра фігурувала донедавна у засобах масової інформації. Якщо взяти до уваги, що у 2025-му році Україна поставила до ЄС 2,65 млн тонн сталевої продукції, то безмитний експортний обсяг виявиться аж на 70 відсотків меншим.
Українські металурги вже відчувають вплив нових квот, бо упродовж останніх кількох місяців вели переговори з контрагентами та намагались якось планувати свої поставки. Але які можуть перемовини, якщо навіть розподіл квот по країнах достеменно невідомий.
Як констатує Олександр Каленков, президент Об’єднання підприємств «Металургпром», посилення тарифних квот ЄС стосується абсолютно всіх підприємств галузі.
«Це і великі підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Метінвест», і менші підприємства – «Дніпроспецсталь», яке виробляє спеціальні сталі, чи «Юністіл», де виробляють спеціальні труби для машинобудування високої якості з високою доданою вартістю. Я не думаю, що вони переорієнтуються на інші ринки. Тобто страждають і ті, і інші. І якщо це рішення не буде переглянуто, це призведе до проблем», – каже фахівець.
За його словами, максимально ускладнює ситуацію те, що українська металургійна галузь нині дуже залежна від Євросоюзу.
«Якщо традиційно ми відправляли на Євросоюз до третини своєї продукції, то починаючи з 2022 року, не від гарного життя, а за необхідності, частка Євросоюзу зросла і нині десь 80% нашого експорту йде в ЄС. І зараз цей ринок для нас, не те, що закривається, але він дуже суттєво зменшується», – констатує посадовець.
І це не єдиний удар, якого зазнають нині українські металурги. Окрім обмежувальних квот, які закривають для підприємств європейський ринок, вони в цьому році вже відчули на собі і дію обмежувального бар’єру у вигляді вуглецевого податку та потребу сплачувати СВАМ-платежі, що позначається на конкурентоздатності української продукції. Ось як у травні в коментарі виданню «Комерсант Український» пояснював вплив, зокрема, і цих рішень, на виробничі перспективи свого підприємства директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Крикавський:
«У 2025-му році ми завдяки рішенню, яке було ухвалено в червні 2025 року щодо трирічної безбар’єрної торгівлі з ЄС, змогли наростити наш експорт до Євросоюзу і поставити туди 850 тисяч тонн сталевої продукції. На цей рік планували збільшити експорт по суті, на 50 відсотків – до мільйона двохсот п’ятдесяти тисяч тонн. Але, насамперед, через СВАМ, через нові квоти, які очікуються з першого липня, через зростання цін на електроенергію, судячи з усього, нам від цих планів доведеться відмовитись», – сказав спеціаліст.
Дивне партнерство
Те, чому Єврокомісія все ще не зробила крок назустріч Україні у питанні обмежувальних квот на сталеву продукцію, пояснити якось можна, але зрозуміти важко. У Олександра Каленкова, президента Об’єднання підприємств «Металургпром», така ситуація викликає подив:
«Це дивно, коли Євросоюз підтримує нас вливаннями, зокрема, і в бюджет, а з іншого боку здійснює заходи, які вбивають нашу промисловість і роблять «дірку» в бюджеті набагато більшою. Бо зрозуміло: якщо ви дасте нашій промисловості працювати, то це матиме мультиплікативний ефект і дасть набагато більше і надходжень до бюджету, і надходжень валютної виручки, і робочі місця, і все інше».
Відсутність поступок в квотному питанні Олександр Каленков пояснює забюрократизованістю Єврокомісії і складною системою ухвалення рішень. За його словами, Європейська Комісія не має змоги прийняти політичне рішення, що Україна заслуговує на особливі умови – воно має ухвалюватись на найвищому рівні керівниками держав.
Хоча на рівні чиновників Єврокомісії теж ще можна деякі питання вирішити. І не лише тому, що залишаються нез’ясованими обсяги квот по країнах. Є й інші теми для перемовин. На це звертає увагу Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«Варто використовувати будь-яку можливість для продовження цього діалогу. Приміром, стаття Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, на яку посилається ЄС при запровадженні квотних заходів, передбачає можливість компенсації: якщо ЄС обмежує, наприклад, імпорт однієї продукції, то має надавати компенсацію у вигляді якихось поступок щодо іншої продукції. Тобто і з огляду на це варто продовжувати діалог. Хоча питання квот – найголовніше», – наголошує фахівець.
Він також нагадує, що Україна входить до групи ключових країн-партнерів, у яких є угоди про вільну торгівлю з ЄС і з якими мають вестись індивідуальні перемовини. А це вже шанс отримати у питанні квот нехай не стратегічні, особливі чи спеціальні, але хоча б індивідуальні умови співпраці з ЄС.
