Під тиском СВАМ: чим українська промисловість платить за прорахунки вітчизняних посадовців та єврочиновників
4 Травня 14:37
РОЗБІР ВІД 
Українські металургійні підприємства, орієнтовані на експорт в Європу, вже сповна відчувають на собі всю непривабливість механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ), запровадженого у 2026 році. І цей вплив лише посилюватиметься. Якщо, звичайно ж, українській владі не вдасться домовитись з Єврокомісією про винятковий режим для України. Як СВАМ вже змінив і ще змінюватиме правила гри для української промисловості – з’ясовував «Комерсант Український».
Від 17% до 93% експорту залежно від сектору – так в українському міністерстві економіки оцінюють втрати металургійної галузі у першому кварталі 2026-го через запровадження СВАМ. Це ще ні всі збитки. Механізм прикордонного вуглецевого коригування, який передбачає плату за різницю між викидами СО2 між європейськими виробниками та виробниками-імпортерами, має торкнутись українських виробників, які постачають до ЄС не лише сталь, але й цемент, добрива, електроенергію, алюміній тощо. Хоча найбільше цей вплив відчують саме українські металурги.
Експортні збитки
Сумарний експорт України до ЄС внаслідок запровадження вуглецевого податку може скоротитися на $1,39 млрд. Експорт цементу в ЄС, приміром, опиниться під загрозою майже повного колапсу – очікується падіння поставок на 96%. Але основний тягар збитків – у 89% – припаде на металургійну галузь, яка формує майже весь обсяг експорту, що потрапляє під дію CBAM. Сума експортних втрат може сягнути $1.24 млрд. Такі дані наводять фахівці «Інституту економічних досліджень і політичних консультацій». В частині поточних втрат металургійної галузі їх доповнює Олександр Каленков, президент Об’єднання підприємств «Металургпром».
«Ми дуже залежні від європейського ринку. І на цьому фоні поставки в Європу для деяких компаній, таких як, приміром, ArcelorMittal, знизились на 80%, а в середньому по галузі на 60% саме через СВАМ. Зриваються контракти, недоотримана валютна виручка за перший квартал склала десь 120 мільйонів євро. І негативний вплив СВАМ буде посилюватися», – каже фахівець.
Для різних сегментів металургійної галузі наслідки від впровадження СВАМ є різними. Експорт довгомірного прокату постраждав більше, у виробників плоского прокату втрати менші. Говорить Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«В сегменті плоского прокату СВАМ виступив суто інфляційним фактором, відповідно збільшивши ціни. Тобто постачальники плоского прокату в ЄС переклали повністю СВАМ-платежі на ціни і це дозволило зберегти ту структуру постачань, яка була. Натомість виробники довгомірного прокату з України наслідки СВАМ вже відчули досить сильно: за перший квартал експорт довгомірного прокату загалом з України впав десь на 60-70%», – зазначає експерт.
СВАМ-особливості
До запровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування в самій Європі і в тих країнах, які з нею торгують, готувались кілька років. В Україні з огляду на ті форс-мажорні умови, в яких працює країна від початку війни, сподівались на звільнення від СВАМ. Але не вийшло. Принаймні, поки що. З січня 2026 року українські підприємства, без будь-яких винятків, опинились в лещатах СВАМ – достатньо міцних, щоб ускладнювати діяльність, але недостатньо відрегульованих, щоб мінімізувати втрати. Ось на яку особливість в роботі цього механізму в коментарі виданню «Комерсант Український» звертає увагу Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Існує величезна невизначеність щодо CBAM і вона полягає в тому, що немає жодного офіційно встановленого для України тарифу по конкретній продукції. Ніхто не розуміє, якою є ставка CBAM. Про це стане відомо в 2027-му році, коли імпортери продукції в ЄС почнуть платити», – зазначає фахівець.
Він пояснює, що технічно за CBAM в Європейському Союзі платить імпортер, тобто партнер української компанії. При цьому, нарахування CBAM починається з 1 січня, а контрагент-імпортер заплатить у 2027-му році одноразово за весь 2026-й рік, упродовж якого він імпортував. Натомість український партнер подібних привілеїв не має. Продовжує Олег Крикавський, директор зі звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Ситуація виглядає наступним чином: якщо ми хочемо експортувати нашу продукцію в ЄС, то ми повинні надати для імпортера цієї продукції, тобто для нашого контрагента в ЄС, максимальну знижку на максимально прорахований CBAM. Цю суму повинен закласти імпортер, аби мати зацікавленість імпортувати нашу продукцію в ЄС. По факту ж йому це не цікаво: він не хоче займатися ні CBAM, ні якимись звітами, і по суті він поступово переключається на європейську продукцію, яка звільнена від цього головного болю – на польську, на німецьку продукцію», – зазначає фахівець.
Звідси вже зафіксовані експортні втрати галузі – від 17% до 93% залежно від сектору, про які заявляють в українському міністерстві економіки. Однією з причин такого стану справ у відомстві називають неможливість верифікації викидів в умовах війни.
Неіснуюча верифікація
Те, наскільки нищівним буде вплив CBAM на діяльність підприємств, значною мірою залежить від рівня викидів у виробництві та здатності компаній підтверджувати обсяг викидів через систему верифікації. Можуть практикуватись два підходи компаній до ведення звітності: використанням стандартних, визначених регулятором, значень (default values) та фактичних, зафіксованих на підприємстві, даних (actual data). «Дефолтні» значення спрощують звітність, але є настільки завищеними, що працювати за ними максимально невигідно. Натомість використання фактичних даних потребує складної системи моніторингу та підтвердження незалежними верифікаторами. Продовжує Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
«Верифікація фактичних даних буде доступна тільки з початку 2027 року – це по викидах за 2026-й рік. І зараз ринок працює, не розуміючи взагалі обсягів викидів. Тобто проблема у невизначеності. Покупці не розуміють сум транзакцій. Ось в першому кварталі в ЄС імпортовано 6 мільйонів тонн сталі, а сум транзакцій ніхто не розуміє. Всі орієнтуються на фактичні показники, але вони не верифіковані. І там багато проблем», – зазначає експерт.
Насамперед, мова про те, що в рамках цієї процедури потрібні фактичні візити верифікаторів на підприємства. Що у випадку з Україною важко уявити з огляду на те, що фактично всі українські металургійні підприємства знаходяться неподалік лінії фронту. За словами Андрія Тарасенка, була ініціатива включити в реєстр акредитованих верифікаторів українські підприємства, але наскільки це можливо – важко сказати. Нинішню ситуацію з верифікацію він змальовує так:
«Верифікація буде доступною тільки з 1 січня 2027 року, а фізично заплатити за імпорт 2026 року потрібно буде до 30 вересня 2027 року. Буде 9 місяців, щоб пройти верифікацію. І враховуючи те, що будуть потрібні фізичні візити – а у світі таких компаній, які потрібно відвідати, мабуть, десятки тисяч – то є великі сумніви, що це може бути проведено. А якщо це проведено не буде, то всім доведеться орієнтуватись на «дефолтні» викиди».
Добре, що хоч українські посадовці визнають проблеми з верифікацією і намагаються якось їх вирішити. Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев після недавньої розмови з гендиректором директорату з питань оподаткування та митного союзу Єврокомісії Герассімосом Томасом повідомив, що домовився з єврочиновниками, аби ті прискорили процес верифікації викидів для України і запропонували практичні рішення для бізнесу. Можливо цей досвід спілкування з посадовцями Єврокомісії виявиться більш вдалим, аніж попередній, який так і не завершився звільненням України від СВАМ.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Робота над помилками
Перші кілька місяців дії механізму прикордонного вуглецевого коригування не лише дозволили обʼєктивно оцінити експортні збитки українських підприємств, але й переконливо вказали на те, що Європейська Комісія припустилася помилки, коли розраховувала наслідки для України застосування з 1 січня 2026 року CBAM. Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко нагадує, про що саме йдеться.
«Коли Україна подала заявку на виключення через пункт про форс-мажор, передбачалось, що Єврокомісія підготує звіт з оцінками збитків від СВАМ для України. І потім це подається на затвердження в Європарламент. Вони зробили цей звіт. І цей звіт показав, що довгостроково на 2030-й рік збитки для економіки України від запровадження СВАМ складуть лише одну соту відсотка. І відповідно це дало їм підстави сказати: так, в Україні форс-мажор, але СВАМ не буде мати ніякого впливу на українську економіку. Але при цьому вони не врахували багато внутрішніх факторів. І в Єврокомісії, судячи з усього, вже розуміють, що ці фактори вони не врахували», – констатує фахівець.
В українському уряді переконані, що помилку в розрахунках, якої припустились єврочиновники, необхідно терміново виправляти і вже ведуть відповідні переговори на рівні Єврокомісії. Про це днями повідомив віцепремʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка. Він вважає, що проблема, яка виникла зі CBAM, є проявом стратегічної проблеми. За словами посадовця, для Єврокомісії важливо ставитися до України як до частини її власного ринку, а не як до торгового партнера, бо між ЄС та Україною підписано Угоду про асоціацію, Україна є кандидатом на вступ до ЄС, і таке, як нині, застосування CBAM є дискримінацією. Відповідно, Єврокомісія мала б ще раз розглянути українське питання і надати тимчасове звільнення від СВАМ. Зокрема, і для того, аби українські підприємства, мали час для модернізації, а країна – для декарбонізації промисловості. Продовжує Андрій Тарасенко.
«Це тимчасове звільнення нам потрібне, але треба враховувати, що в довгостроковій перспективі все одно, коли Україна буде членом ЄС, вона зіткнеться з проблемою високої вартості викидів. Тому рішення в тому, щоб шукати джерела фінансування проєктів з декарбонізації. Наприклад, тільки для сталевої галузі для декарбонізації потрібно 12 мільярдів доларів. Зрозуміло, що в нашому бюджеті коштів на це немає, більш того бюджет дефіцитний. А декарбонізацією треба буде займатися в будь-якому випадку. Тому надія на допомогу партнерів і доступ до фінансування з відповідних європейських фондів, подібний до того, що отримують європейські підприємства», – зазначає фахівець.
Він наголошує, що нині фінансова ситуація на відповідних українських підприємствах, є такою, що ті 12 мільярдів, які металургійна галузь потребує для декарбонізації, вона сама не генерує.
Торгівля викидами
Ключову роль в процесі декарбонізації української промисловості та подальшої повної інтеграції з європейською кліматичною політикою відіграє майбутній запуск в Україні системи торгівлі викидами. В чому саме полягає таке значення? В коментарі виданню «Комерсант Український» це пояснила докторка філософії у галузі права, фахівчиня відділу клімату ГО «Екодія» Анастасія Сидоренко.
«По-перше, саме система торгівлі викидами встановить внутрішню ціну на вуглець, яка може бути врахована ЄС при розрахунку фінансових СВАМ-зобов’язань. По-друге, система торгівлі викидами створить доволі стабільний механізм збору коштів за викиди, які можуть спрямовуватися на декарбонізацію промисловості та зниження реального вуглецевого сліду української продукції. Це, своєю чергою, зменшить ризики для експортерів у секторах, охоплених СВАМ, і поступово наблизить правила українського ринку до європейських», – зазначає фахівчиня.
Вона нагадує, що на початку 2025 року Президентом було підписано закон, яким відновлено моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів. Це стало важливим кроком для нашої держави з огляду і на плани щодо створення Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ), оскільки верифіковані дані щодо викидів є основою для встановлення майбутніх квот на викиди.
А у квітні цього року стало відомо, що Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства вже підготувало проєкт Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів». Зокрема, передбачається запровадження механізму, відповідно до якого підприємства зможуть використати 90% від суми платежів у межах НСТВ для реалізації власних проєктів із декарбонізації. Обов’язковими умовами для таких проєктів визначено ринкову, не завищену, вартість і доведений ефект декарбонізації. Те, як відбуватиметься процес запуску системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, пояснює фахівчиня відділу клімату Центру «Екодія» Анастасія Сидоренко.
«Передбачається проведення тренінгів та тестування системи, запуск пілоту (перший операційний етап) у 2028 році та, нарешті, повноцінне впровадження не раніше, ніж через 3 роки після скасування воєнного стану. Тобто Уряд планує, що перший запуск НСТВ відбудеться у 2028 році. Але це буде радше обмежена фаза з елементами пілоту – тобто система ще не працюватиме на повну силу, а тестуватиметься на ключових секторах», – зазначає фахівчиня.
А поки система торгівлі викидами ще не функціонує, фінансування промислової декарбонізації, на думку Анастасії Сидоренко, може базуватися на поєднанні кількох джерел. По-перше, це міжнародні фонди та донорські програми, які підтримують модернізацію, енергоефективність та розвиток відновлюваної енергетики. По-друге, приватні інвестиції та банківське кредитування, у межах яких дедалі ширше застосовуватимуться оцінки кліматичних ризиків та вуглецевої інтенсивності, що робитиме низьковуглецеві проєкти більш привабливими для фінансових установ. По-третє, допомогти мають державні механізми – такі як екологічний податок, а також Фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації. Разом ці джерела можуть формувати фінансову базу для підготовки української промисловості до повної інтеграції з європейськими кліматичними вимогами.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
