Ціна беззбройності: військові відповіли, чи стане теракт в Києві точкою неповернення у питанні легалізації зброї
19 Квітня 19:07
РОЗБІР ВІД 
Кривавий теракт у самому серці столиці, що забрав життя шістьох людей, знову розколов українське суспільство. Проте цього разу дискусія навколо легалізації короткоствольної зброї звучить інакше: не як теоретичне право, а як питання виживання. Поки поліція проводить експертизи, військові та міжнародні експерти в один голос заявляють — озброєний громадянин міг би зупинити вбивцю ще на першій хвилині. Чи став би «короткоствол» порятунком? Чому «реформа поліції» не дає відчуття безпеки? Та досвід якої країни потрібно впроваджувати сьогодні? Більше — у матеріалі «Комерсант Український».
Вихідний день 18 квітня у центрі Києва перетворився на пекло, коли невідомий відкрив вогонь по перехожих. Шестеро загиблих, понад десять поранених — ціна, яку місто заплатило за лічені хвилини хаосу. Ця подія підняла хвилю гніву серед військовослужбовців, які щодня бачать зброю на фронті, але залишаються беззахисними в тилу.
Що кажуть військові?
Заступник командира 3-ї ОШБр Максим Жорін висловився максимально різко, назвавши відсутність права на самозахист критичною помилкою системи:
«Якби у людей, які зустріли терориста сьогодні, була зброя — не було би стількох жертв. Легалізація короткостволу — ось єдино правильний висновок з цієї трагічної події. У всіх шизоїдів, криміналітету, злочинців зброя і так є. Вони її можуть використати у будь-який момент. А от звичайні люди, які й стають жертвами таких довбойобів, зброї не мають».
На думку військового, Україна має нарешті перейти до «культури володіння зброєю», де навички самооборони є частиною повсякденного життя.
«Ми живемо в світі, де критично необхідно вміти себе захищати. Інакше отак посеред вихідного дня на вулиці можна стати випадковою жертвою без жодних шансів дати відсіч», — наголосив Жорін.
Окрім тактичних переваг озброєного суспільства, постає питання державної стратегії контролю. Поки в МВС можуть розглядати варіанти посилення обмежень як реакцію на теракт, військові застерігають: надмірна жорсткість лише погіршить стан безпеки.
Офіцер Сил Оборони України Євген Тихий у коментарі для «Комерсант Український» наголосив, що спроба МВС обмежити обіг зброї після таких подій буде стратегічною помилкою. На його думку, один вправний стрілець міг би зупинити трагедію в зародку:
«Уявімо, що замість телефона із високоповерхівки просто висунувся б карабін з оптичним прицілом. Вправний стрілець ліквідував би цього негідника на місці. Все, справа закінчена, жертв уникнуто набагато більше. Людина, яка ліквідувала злочинця, фактично економить державі колосальні ресурси ще на початку теракту».
Чинне законодавство дозволяє громадянам захищати себе будь-якими методами, проте бюрократичні перепони роблять це право формальним, а не реальним.
Ізраїльський досвід
Питання безпеки в умовах війни не є унікальним для України. Ізраїль десятиліттями живе в режимі постійної терористичної загрози. Офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар в ексклюзивному коментарі зазначає, що саме наявність зброї у цивільних часто рятує десятки життів.
«У нас дуже часто буває, що озброєні громадяни знищують терориста на місці після першого ж пострілу. Я вважаю, що в Україні з багатьох причин потрібно провести серйозну реформу володіння зброєю. Чим більше озброєних свідомих громадян на вулицях, тим безпечніше в державі», — стверджує Тамар.
Він також розвіяв міф про те, що легалізація призведе до сплеску побутового насильства через посттравматичний синдром (ПТСР). За словами офіцера, в Ізраїлі, який пережив жахливі події 7 жовтня, випадки використання зброї цивільними не за призначенням є рідкісним винятком.
Григорій Тамар підкреслює, Україна вже не повернеться до стану «мирної країни» у тому розумінні, як це було 5-10 років тому. Ми перетворилися на велику військову державу, де рівень мілітаризації суспільства є об’єктивною реальністю.
В основі реформи мають бути:
• Відсіювання небезпечних: Правоохоронні органи мають фокусуватися на перевірці ліцензій, щоб зброя не потрапляла до рук потенційно небезпечних осіб.
• Підготовка поліції: Українська поліція має трансформуватися за ізраїльським зразком — від кримінального розшуку до навичок ведення вогневого бою в міських умовах.
• Реабілітація: ПТСР — це виклик і для фронтовиків, і для тиловиків під бомбами. Держава має створити дієві механізми психологічної допомоги, а не просто забороняти інструменти захисту.
Легалізація зброї чи реформа правоохоронців: що насправді врятує українців?
Питання права на володіння вогнепальною зброєю знову розколює українське суспільство. Своєю думкою в ефірі телеканалу «Апостроф» поділився Руслан Сушко, адвокат та колишній старший слідчий з особливо важливих справ ГУ МВС.
Коментуючи заклики до масового озброєння населення, Сушко ставить жорстке зустрічне питання: чи змогла б озброєна людина в критичній ситуації реально захистити себе, не маючи відповідної підготовки?
«Для того, щоб володіти зброєю, треба мати клепку в голові, а друге — мати навички використання та застосування. Озброєння населення проблему не вирішить, а тільки погіршить. Це буде жах», — переконаний Сушко.
На думку адвоката, проста наявність зброї не гарантує безпеки. Без психологічної готовності та професійних навичок спроба самозахисту може перетворитися на трагедію або стрілянину «на випередження», що лише помножить кількість жертв.
Обговорюючи рівень безпеки в країні, Руслан Сушко торкнувся фундаментальної проблеми — неефективності правоохоронної системи. Він критично оцінює результати реформи МВС, називаючи її «косметичною».
• Зміна форми, а не змісту: Експерт вважає, що реформа обмежилася перевдяганням працівників та новою назвою.
• Кадровий голод: За словами Сушка, кваліфіковані кадри були фактично знищені, а на їхнє місце прийшли люди, рівень підготовки яких викликає великі запитання.
• Відсутність відповідальності: Незрозуміло, хто і як готував нових патрульних та на якій підставі їх випускали на вулиці.
«Це не є поліція в розумінні поліції. Та реформа не закінчена. Якість роботи органів та судової влади завжди вимірюється рівнем довіри людей», — підкреслює Сушко.
Отже, трагедія в Києві стала болючим уроком. Питання легалізації короткостволу більше не лежить у площині «хочу/не хочу». Це питання готовності суспільства брати відповідальність за власну безпеку в країні, яка воює. Якщо держава не може гарантувати відсутність терористів на вулицях, вона має дати громадянам право та інструмент для самозахисту.
