Українці відкривають малі виноробні попри війну й тиск імпорту
11 Серпня 18:46
РОЗБІР ВІД 
На полицях українських магазинів при бажанні можна знайти чимало вин українського виробництва. Інша справа, що поруч з ними, на сусідніх полицях, на багато більша кількість вина імпортного. Не дивно, що за таких умов українські винороби, за їх власним зізнанням, конкурують нині не стільки між собою, скільки із зарубіжними виробниками і роблять це досить успішно. Як і завдяки чому їм це вдається – з’ясовував «Комерсант Український».
Реальність та сподівання
Офіс з розвитку підприємництва та експорту разом з Дія.Бізнес на замовлення Wines of Ukraine дослідили стан виноробної галузі. Ось лише два ключові факти цього дослідження:
– У 2019-2023 роках площі виноградників в Україні скоротилися майже вдвічі. У 2024 році вперше зафіксовано зростання – на 6,6%.
– У 2025 році на виноматеріали переробили 40 тис. тонн винограду основних сортів – на 25,4% більше, ніж у 2024 році. Водночас середньорічне скорочення у 2019–2025 роках становило 24%.
Світлана Цибак, голова Асоціації крафтових виноробів України, об’єктивно оцінює такі дані:
«Зростання площ виноградних насаджень у 2024 році на 6,6% стало важливим позитивним сигналом після кількох років стрімкого скорочення. Для мене це, насамперед, свідчення того, що галузь не лише намагається вижити, а й бачить перспективу та готова інвестувати у майбутнє. Водночас я б поки не називала це сталим переломом тенденції. У 2025 році площі під технічним виноградом зменшилися приблизно на 1%, а під столовим виноградом – значно більше. Тобто відновлення відбувається нерівномірно. Те, що у 2025 році українські підприємства переробили близько 40 тисяч тонн винограду – на 25,4% більше, ніж у 2024 році – це справді хороший показник, але потрібно розуміти, що зростання відбулося після дуже низької бази попереднього року, коли обсяги переробки різко скоротилися».
Світлана Цибак також пояснює, які саме фактори зумовили таке зростання переробки винограду.
«По-перше, зросла врожайність: середній показник по країні у 2025 році становив близько 40,4 центнера з гектара. По-друге, відновилася робота частини підприємств та активніше запрацювали їхні виробничі потужності. По-третє, збільшення кількості малих виноробень створює додатковий попит на якісний український виноград. Водночас 40 тисяч тонн – це все ще значно менше довоєнного потенціалу України. Тому я сприймаю ці 25,4% як початок відновлення, але не як повне відновлення галузі», – зазначає фахівчиня.
Згадує вона і ще одну оптимістичну тенденцію: в Україні з’являються нові виноградники. Вони закладаються на Миколаївщині – після розмінування земель, а також у нетипових раніше регіонах – на Київщині, Поділлі, Львівщині та в інших областях. Результат цих посадок можна буде побачити і сповна оцінити через три-чотири роки.
За словами голови Асоціації крафтових виноробів України Світлани Цибак, в Україні нині працюють понад 180 виноробних підприємств, а разом із підприємствами, що займаються вирощуванням винограду, галузь об’єднує понад 200 активних операторів. Найбільше – на Одещині, серед традиційних виноробних регіонів також Закарпаття та Миколаївщина. Водночас, як розповідає Світлана Цибак, сьогодні стрімко формується нова географія українського вина: виноробні відкриваються на Київщині, Поділлі, Львівщині, Тернопільщині. Здебільшого це малі виноробні, які шукають і знаходять своє місце на ринку поруч з великим підприємствами. Продовжує Ігор Петренко, винороб, власник крафтової виноробні BIOLOGIST.
«Однозначно потрібно розрізняти промислове виноробство і крафтове виноробство. Бо це і різні можливості, і різний досвід, і різне вино в цілому. Тому є великі виробники – KOBLEVO, SHABO, Bolgrad тощо, які виробляють мільйони пляшок. Це, звичайно ж, вино, але воно, скажемо так, максимально простої якості, зроблене за технологічними інструкціями. І ті, хто не має можливості купувати дорожче вино, купують це вино. Натомість крафтове – це вино з душею, зроблене в менших обсягах, але з любов’ю. Тут багато ручної роботи. І це вже вища якість, звичайно. Кількість крафтових виноробів зростає, якість підвищується. Точніше, у всіх з якістю по-різному, але в цілому позитивний тренд», – зазначає підприємець.
Основною причиною зростання кількості малих виноробень, як вважає Світлана Цибак, стало спрощення законодавства: суттєво зменшилася бюрократія, процедури стали зрозумілішими та доступнішими.
Іван Плачков, засновник сімейної виноробні «Колоніст», погоджується з цим і називає нинішній період для виноробної галузі – перехідним.
«В країні були ухвалені закони, завдяки яким зараз збільшується кількість виноробень. І ми перебуваємо в такому перехідному етапі. Після того індустріального виноробства, яке було за Радянського Союзу. Нинішній період дуже важкий. Пов’язано це, скажімо, з такими об’єктивними речами, як купівля землі. Бо щоб висаджувати виноградники, земля має бути у власності і одним масивом. З точки ж зору бізнесу – це довготривала справа, і якщо хтось починає ним займатись, то це не через бізнес, а з надією, що колись це стане бізнесом, з цивілізаційною складовою. Його важко і довго розкручувати, але якщо розкрутиш, то вже важко зупинити», – каже Іван Плачков.
Його ж відповідь на запитання: «Чому тоді підприємці вирішують цим займатися?», виявилась достатньо філософською:
«Це цивілізаційно. Висока культура споживання вина – це є недостатня, але обов’язкова умова цивілізованої держави. Мудріше вина і хліба людина ще нічого не придумали за всю історію свого існування».
Основа основ
«Місце, яке створює вино» – саме такого поетичного визначення удостоїлось місце походження винограду або теруар. Власне, мова про характерні для конкретного місця природні та географічні умови, які впливають на процес вирощування винограду та надають вину неповторний смак. І йдеться не лише про клімат, але й про ґрунт, рельєф, кількість опадів та сонячного світла в регіоні. Особливу цінність теруару власник крафтової виноробні BIOLOGIST Ігор Петренко пояснює так:
«Теруар – це ключова історія. Чому в світі платять за якісь вина 5 доларів чи 3 євро за пляшку, а за якісь вина платять 1000 чи 5000 євро за пляшку. Це особливості теруару, тобто особливості тієї місцевості, яка дає унікальне вино. Для нього, як правило, є типовий сорт, підібраний за століття або тисячоліття – сорт, який яскраво показує себе. Він неповторний. Все тут впливає – кліматичні умови, склад ґрунту тощо».
Україна має різні теруари: Причорномор’я, Закарпаття, Поділля, центральні та північні регіони. Там вирощуються власні сорти винограду і є власні виноробні традиції.
Сімейна виноробня «Колоніст», приміром, розташована у селі Криничне Болградського району, на півдні Одещини. Це один з найкращих українських виноробних регіонів – Придунайська Бессарабія, де виноградарство є давньою традицією ще з часів, коли греки та фракійці вперше відкрили для себе ці родючі землі. Розповідає Іван Плачков, засновник сімейної виноробні «Колоніст».
«На півдні Одеської області вино вироблялось з часів стародавньої Греції. Там була Фракія. Це нинішні Ізмаїл, Болград тощо. Там 45-та паралель. Це також паралель Бордо, П’ємонту. І це все дуже хороші теруари», – пояснює винороб.
«Шато Чизай» – виноробня, розташована поблизу старовинного містечка Берегово – на Закарпатті, яке історично є виноградним краєм. І, як стверджують на виноробні, саме схили вулканічних Карпат, багато сонця і достатньо води зумовили розвиток виноробства на цих землях з давніх часів. Розповідає Олеся Спіцина, комерційна директорка «Шато Чизай».
«В основі завжди – теруар, тобто місце походження винограду, адже вино починається на винограднику. В нашому випадку – це теруар Закарпаття. Наприклад, характер мікрозони Мала Гора визначає вулканічне походження пагорбів та розташування винограду відносно сонця. А у Мідяниці природне озеро неподалік насаджень Фурмінту (сорт винограду – Ред.) створює особливий мікроклімат, який дає змогу отримувати врожай з унікальними характеристиками. Також свою роль відіграє сортове різноманіття винограду: маємо сорти, ексклюзивні для України, як-от Черсегі Фюсереш і Блауфранкіш. Дуже творчо та різноманітно працюємо з сортом Фурмінт, рідним для Карпатського теруару: вже маємо 6 вин в абсолютно різних стилях, які розкривають потенціал цього сорту, та наш винороб Золтан готує до виходу ще одне – ігристе. Ми хочемо створювати дещо унікальне», – наголошує фахівчиня.
Те, що українські виробники дедалі більше уваги приділяють саме місцевим та українським сортам винограду – Одеському Чорному, Тельті-Куруку, Сухолиманському Білому, Цитронному Магарача тощо – є дуже важливим. На цьому наголошує голова Асоціації крафтових виноробів України Світлана Цибак.
«Саме вони формують нашу власну винну ідентичність. Ми можемо виробляти чудове Шардоне або Каберне Совіньйон, але такі вина роблять у десятках країн. А Одеський Чорний чи Тельті-Курук одразу розповідають споживачеві, що це вино походить з України», – зазначає Світлана Цибак.
За її словами, головна конкурентна перевага українського вина – його унікальність.
Особливі пропозиції
Існуючий український баланс між імпортом та експортом вина дає достатньо підстав говорити швидше про… дисбаланс. Імпорт вина нині суттєво перевищує експорт. Як засвідчують дані недавнього дослідження, проведеного Офісом з розвитку підприємництва та експорту разом з Дія.Бізнес на замовлення Wines of Ukraine, у 2025 році порівняно з 2024 роком обсяг імпорту зріс на 20 млн дол. США, тоді як експорт скоротився на 2 млн дол. США.
За словами голови Асоціації крафтових виноробів України Світлани Цибак, у минулому році найбільше українського вина експортувалося до Європи – на цей регіон припадало 66,7% експорту, або близько 6,1 млн доларів. Найбільшим окремим ринком була Румунія – приблизно 3,65 млн доларів, або 40,2% загального експорту. Далі йшли США з часткою 9%, Молдова – 8,6%, Казахстан – 5,2%, Польща – 4,3% та Велика Британія – 4,2%.
«Проте для нас важливий не лише поточний обсяг, а й якість присутності на ринку. Стратегічно перспективними є Велика Британія, США, Польща, країни Північної Європи, Німеччина, Японія та інші ринки, де покупець цікавиться новими винними країнами, локальними сортами й невеликими незалежними виробниками», – зазначає Світлана Цибак.
І українським виноробам є що запропонувати як зарубіжним, так і українським поціновувачам вина. І є чим їх зацікавити. Розповідає Ігор Петренко, власник крафтової виноробні BIOLOGIST.
«Ми робимо тридцять різних вин. Вже сама назва «Біологіст» вказує, що тут щось біологічне. Ми сертифіковані, як органічний виробник. Єдині поки в Україні, на жаль. І це стосується тільки наших виноградників на Київщині. У нас 3 гектари на Київщині і ще є 14 гектарів на Одещині. Біологічність же полягає у тому, що ми не використовуємо ніяких хімічних препаратів для обробки і виробництва вина. У нас, приміром, є вина «Першотвір». Це якраз виноградники Київщини. І там дикі дріжджі працюють, немає ніяких добавок. Тобто там тільки виноградний сік зброджений і сірки трохи, щоб якось його консервувати, бо не всі зберігають вино в правильних умовах. А ще я роблю Оrange wine – це білі вина, які бродять на шкірках. Це такий пошук витоків наших – того, як робили вино століття або тисячоліття тому», – розповідає винороб.
Вже понад 50 найменувань продукції у портфелі виноробні «Шато Чизай». Окрім класичних ординарних вин і витриманих в дубі, там створили перші ігристі Закарпаття повного циклу, роблять Ice Wine, марочне десертне кріплене «Троянда Карпат», Кагор, вина в стилях Orange і багато інших. Всі вони є цінними для виноробів. Хоча є і ті, що заслуговують окремої згадки. Розповідає Геннадій Гутман, засновник виноробної компанії «Шато Чизай».
«У нас зараз виникли технічні «труднощі»: на одне із наших «зіркових» вин – Furmint Late Harvest (пізній збір із ботритизованого винограду, майже родзинок, природно солодке вино з дуже багатим букетом) фізично нема вже куди на фото для онлайн-магазину додавати зображення медалей. Це, звісно, жарт. Просто ми доводимо, що в Україні є вина, які справді на рівні найкращих взірців світу. Українські вина дедалі частіше отримують високі оцінки та нагороди на міжнародних конкурсах, а це означає, що про Україну починають говорити як про країну, здатну створювати вина світового рівня», – наголошує винороб.
Своя особлива родзинка є і у «Колоніста». Розповідає засновник сімейної виноробні Іван Плачков.
«Я пишаюся, без зайвої скромності, що саме завдяки «Колоністу» ми свого часу створили бренд «українське вино». Бо було молдавське, грузинське вино. А українського не було. Так ось, на базі двох сортів винограду Одеський чорний і Сухолиманський, які виведені українськими селекціонерами, ми почали в 2007 році виробляти вино і десь в 2014-2015 роках воно стало візитівкою дипломатичного корпусу України. А потім це вино стало впізнаваним в інших країнах. І воно дійсно не схоже на жодне інше вино у світі».
Голова Асоціації крафтових виноробів України Світлана Цибак констатує: Україна має власні сорти винограду, давню виноробну традицію, сучасне обладнання та нове покоління виноробів, які багато навчаються й орієнтуються на міжнародні стандарти якості. І тому, за її словами, українські вина на сьогодні вже здатні конкурувати на ринку, насамперед, завдяки якості, автентичності, сучасному стилю, а також дуже хорошому співвідношенню ціни та цінності.
